Замість того щоб зробити правила гри для олігархів більш чесними, влада намагається замінити одні бізнес-еліти іншими.
Останні тижні не дали нудьгувати не тільки політологам, а й економічним експертам. Адже більшість спостерігачів сходяться на думці: в Україні окреслилася тенденція заміни олігархічних еліт, пише Олена Романюк у №45 журналу Корреспондент від 13 листопада 2015 року.
«Відбувається звичайний перерозподіл впливу – деякі олігархи зараз ослабнуть, інші посилять своє становище. Але не факт, що наступного року «ослаблені» бізнесмени не відіграються, – говорить президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. – Крім того, не варто забувати і про олігархів середнього рівня, які зараз при владі. Цілком зрозуміло, що вони також хочуть стати великими олігархами».
Цілком імовірно, що, як і в інших пострадянських країнах, бізнес буде перерозподілятися на користь навколопрезидентського оточення
За словами експертів, цілком імовірно, що, як і в інших пострадянських країнах, бізнес буде перерозподілятися на користь навколопрезидентського оточення.
Так, принаймні, вже відбувалося в Росії, коли відразу після приходу до влади Володимира Путіна були проведені арешти підприємців Володимира Гусинського і Бориса Березовського. А незабаром після їхнього виїзду з країни активи бізнесменів стали працювати в інтересах нового президента.
Така сама історія була і з приходом до влади Віктора Януковича, коли 50% будь-якого бізнесу, який працював, потрібно було віддати на користь «сім'ї»
Така сама історія була і з приходом до влади Віктора Януковича в Україні, коли 50% будь-якого бізнесу, який працював, потрібно було віддати на користь «сім'ї».
«Це все нормальне явище», – спокійно констатує Охріменко.
Боротьба за нафту
Головною годівницею для «нових» олігархів, за оцінками експертів, можуть стати 1.833 державних підприємства. Незважаючи на те що більшість з них декларують збитки, ряд підприємств завдяки тіньовим схемам генерують своїм управлінцям мільярдні доходи.
Але біда в тому, що саме ці державні активи міцно закріпили за собою «старі» олігархи. І забрати їх – тепер головне завдання «нових». А оскільки легальних способів відбирання підприємств не так багато (через механізми судового оскарження результатів приватизації, кримінальні провадження або створення корпоративних конфліктів), то використовувати доводиться абсолютно різні методи, в тому числі і політичного тиску.
Візьмемо, приміром, Ігоря Коломойського. Ще недавно він був чи не найкращим другом нової влади: став губернатором Дніпропетровської області, допоміг захистити регіон від сепаратистів. Але не минуло й кількох місяців, як у березні Коломойський зі скандалом залишив пост.
І все це у зв'язку зі спробою чиновника-бізнесмена залишити за собою контроль над держкомпанією Укрнафта. У ній Приват має 42% акцій, а держава – 50% + 1 акцію, але саме люди Коломойського довгий час керували компанією.
Новий уряд вирішив перехопити контроль над підприємством й у вересні звинуватив мільярдера в тому, що він доплачував менеджерам Укрнафти, у тому числі колишньому главі правління Пітеру Ванхеке і його заступнику Михайлу Бакуненку, мільйони доларів за роботу в інтересах Привату.
У підсумку, як пише профільне видання Oilnews, було прийнято рішення провести 19 листопада засідання наглядової ради ПАТ Укрнафта, на якому повинні змінити склад правління компанії.
Нагадаємо, раніше, а саме в березні цього року, уряд також зі скандалом змінив керівництво державної компанії Укртранснафта. Підприємство, до якого Коломойський формально не мав відношення, водночас було одним з ключових інфраструктурних активів фінансово-промислової групи Приват. До слова, підтримував мільярдера в цьому конфлікті його вірний соратник Геннадій Корбан.
Олександр Паращій, керівник департаменту аналітики компанії Concordе Capital, зазначає, що розборки навколо нафтових активів дійсно виглядають як перерозподіл власності. Хоча він і впевнений, що зі зміною керівництва в компаніях навряд чи щось зміниться: новий менеджмент, як і раніше, співпрацюватиме з Коломойським.
До слова, не тільки нафтові активи Коломойського є ласим шматком для нової влади. Влітку, наприклад, була заблокована робота ПрАТ Нафтогазвидобування, яке сьогодні контролює енергохолдинг ДТЕК Ріната Ахметова, а ще на початку 2000-х ним володів Петро Порошенко.
Як писало видання Insider, Генпрокуратура через Печерський суд Києва кілька разів ініціювала арешт майна і рахунків компанії. Приводом стала кримінальна справа за фактом вбивства колишнього директора Нафтогазвидобування Олега Семінського, який зник на початку 2012 року. Компанія тричі знімала арешт зі свого майна через Апеляційний суд Києва.
Проте в червні майно та рахунки Нафтогазвидобування знову перебували під двома арештами одночасно. Це стало приводом для депутата від Опозиційного блоку Нестора Шуфрича заявити, що блокування роботи компанії є нічим іншим, як бажанням Президента «незаконним і нахабним способом її захопити».
«Пособник терористів»
Не менш гостра боротьба розгорілася в енергетичному секторі України. І тут експерти точно розуміють, у чиїх інтересах вона ведеться. На думку багатьох з них, повноправним членом «олігархічного клубу» при главі держави намагається стати відомий російсько-український бізнесмен Костянтин Григоришин.
Саме він намагається витіснити з енергетичного олімпу старожилів, для чого задіяний цілий колектив лобістів – від міністра енергетики та вугільної промисловості і глави Нацкомісії з регулювання електроенергетики та комунальних тарифів, які вживають необхідних Григоришину рішень щодо ринку, до голів найважливіших енергокомпаній, призначуваних за негласним погодженням з бізнесменом.
Головним старожилом, проти якого розгорнула боротьбу «команда» Григоришина, став, природно, Ахметов. Саме його ДТЕК є монополістом у тепловій генерації, і саме він весь цей рік намагався диктувати умови новій владі.
За що й поплатився: на початку листопада суд доручив провести позапланову перевірку ДТЕК Дніпроенерго на предмет дотримання вимог податкового законодавства в частині проведення касових операцій з фінансово-господарських взаємовідносин з підприємствами, зареєстрованими в Донецькій і Луганській областях.
Перевірка повинна бути проведена за клопотанням СБУ, яка вважає, що придбання вугілля у низки комерційних структур, що здійснюють діяльність на території східних регіонів України, є нічим іншим, як фінансуванням терористів.
Зрозуміло, що ДТЕК всі звинувачення СБУ спростовує, пояснюючи свою присутність на території «ЛНР» і «ДНР» тільки тим, що видобувала вугілля з власних підприємств Свердловантрацит і Ровенькиантрацит для забезпечення енергосистеми країни. Але це, схоже, нікого не хвилює. Адже навіть у самій ДТЕК розуміють, чого саме хоче від них нова влада.
«На одній із зустрічей з міжнародними інвесторами представники ДТЕК розповідали, що до них підходили люди і сказали: «У вас всі питання зникнуть, якщо ви віддасте ДТЕК Західенерго, Київенерго та ДТЕК Дніпроенерго», – розповів Корреспонденту співробітник однієї з консалтингових компаній, який був присутній на зустрічі.
Навіть більше, Генпрокуратура через суд вже домоглася скасування результатів продажу 25% акцій Дніпроенерго, а також оскаржує приватизацію Київенерго і Західенерго.
Цікаво, що тиск відчуває не тільки енергетичний напрямок Ахметова. Саме у дні арешту Корбана та вручення повісток бізнес-партнеру Ахметова Вадиму Новинському глава СБУ Василь Грицак заявив про підозру у мінімізації податків щодо мережі супермаркетів Брусничка, яка також належить донецькому бізнесмену.
«30 жовтня, за день до проведення широкомасштабної операції [із затримання Корбана], у Дніпропетровську було проведено ряд слідчо-оперативних дій, обшуків, виїмок. Зокрема, щодо структури, яка з державного бюджету вкрала 26,7 млн грн і мінімізувала податки до бюджету приблизно на 500 млн грн. Сума непогана, якщо врахувати, що мова йде про мережі відомих супермаркетів під назвою Брусничка», – пояснив Грицак.
Крім того, раніше СБУ звинуватила в підтримці тероризму на Донбасі мережу АЗС Ахметова Паралель, яка працює у Запорізькій, Донецькій, Дніпропетровській та Луганській областях.
По дотичній
Звичайно, на тлі ситуації з бізнесом Ахметова неприємності його бізнес-партнера Новинського виглядають не так трагічно. До Генпрокуратури його викликали нібито винятково у справі мережі супермаркетів Амстор, за яку у нього розгорівся конфлікт з Володимиром Вагоровським. За словами Новинського, його колишній партнер не бажав поступатися оперативним контролем над мережею і перетворювати її на прозорий і зрозумілий холдинг.
Вагоровський же звинуватив Новинського в бажанні заволодіти їхнім спільним активом. Унаслідок гучного скандалу контроль над Амстор залишився у Новинського, який поспішив залучити до управління мережу Fozzy Group.
«Швидше за все, Новинський залишив собі якусь частину акцій мережі. Але, оскільки це не його профільний бізнес, то він віддав його в управління іншим людям», – підтвердив Корреспонденту голова Асоціації постачальників торговельних мереж Олексій Дорошенко.
Цікаво, що у всьому цьому галасі ГПУ оминула увагою представників ще однієї потужної ФПГ всередині Опозиційного блоку – групи Дмитра Фірташа і Сергія Льовочкіна. Навіть більше, як повідомили в оточенні Фірташа, у вересні групі компаній Ostchem повернули майже 500 млн куб. м природного газу, який зберігається в спеціальних сховищах Укртрансгазу.
«Ми уклали мировий договір з владою», – повідомило виданню джерело в оточенні бізнесмена.
Водночас політологи стверджують, що газовики зацікавлені в ослабленні конкурентів усередині партії, а також ФПГ Коломойського. Але при цьому вони не готові діяти проти Адміністрації Президента, тому Фірташа поки і не чіпають.
Небезпечні ігри
Опитані Корреспондентом експерти як один стверджують, що влаштоване владою переслідування олігархів є небезпечним. Адже воно згубне не стільки для їхнього бізнесу, скільки для економіки України.
«Відкриття кримінальних проваджень щодо будь-яких діячів політики чи бізнесменів, безумовно, впливає на економічну ситуацію в державі в цілому і стан бізнесу окремих осіб, у тому числі Ахметова, Пінчука, Новинського або Коломойського. Хоча б виходячи з того, що будь-який інвестор, перш ніж інвестувати кошти в той чи інший інвестпроект, оцінює ризики. А можливість відкриття кримінального провадження щодо такого інвестора або його бізнесу, звичайно, є істотним ризиком», – каже Віктор Мороз, керуючий партнер АО Suprema Lex.
Будь-які дії влади, які погіршують економічний клімат у цілому або точково б'ють по великих суб'єктах бізнесу, завжди шкідливі для економіки. Незалежно від того, хто з ким сперечається
Так само вважає і політолог Володимир Лановий: «Будь-які дії влади, які погіршують економічний клімат у цілому або точково б'ють по великих суб'єктах бізнесу, завжди шкідливі для економіки. Незалежно від того, хто з ким сперечається – багатші з менш багатими або навпаки. Вертикальні, горизонтальні або будь-які інші конфлікти – вони завжди шкодять економіці».
Політолог зазначає, що те, що відбувається, вже мало місце в Україні у 2005 році, коли великі холдинги, відчувши певну небезпеку, почали притримувати гроші і перестали вкладати їх в розвиток бізнесу.
«Вони не робили закупівель сировини, енергоресурсів, не розширювали виробництво, бо боялися зазнати додаткових втрат», – пояснює Лановий.
На думку аналітика, вміння влади управляти в ці періоди повинно полягати не в тому, щоб переслідувати неугодних, а в тому, щоб переробити нормативні, економічні, юридичні та управлінські конструкції. Створити такі механізми, які стимулювали б олігархів залишати свої гроші в Україні, а не виводити їх за кордон, а також мотивували б інвесторів вкладати гроші в нашу країну.
«У чому взагалі ризик від олігархів для держави? У тому, що у них є якісь корупційні схеми, зав'язані на держзакупівлях. Грубо кажучи, вони тягнуть гроші з казни. Якщо ці лазівки закрити, люди почнуть займатися нормальним, чистим бізнесом. Але, наскільки я розумію, цього не відбувається. На це немає політичної волі», – зазначає Паращій.
Втім, політичний аналітик В'ячеслав Піховшек вважає, що чогось кардинального, здатного істотно вплинути на бізнес вищезазначених олігархів, поки що не відбулося.
«Ця ситуація явно не покращує стану бізнесів, вона, може, навіть завадить їм у пошуку зовнішнього запозичення. Але поки що їхні кредитні рейтинги і так полетіли вниз. Тому втрати будуть невеликими», – прогнозує Піховшек.
***
Цей матеріал опубліковано в №45 журналу Корреспондент від 13 листопада 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.