Стрімка девальвація гривні поставила під питання обслуговування кредитів, узятих українцями в іноземній валюті. Корреспондент з'ясував, чи можна вийти з цієї ситуації, уникнувши довічного кредитного рабства, пише Олена Романюк у №35 журналу Корреспондент від 5 вересня 2014 року.
Мешканка Хмельницького Ольга Федорук купила двокімнатну квартиру в кредит у 2007 році. Позику брала в доларах: господарі квартири попросили виплатити всю суму в іноземній валюті. Квартира коштувала $ 45 тис., з яких $ 30 тис. були взяті в кредит на 20 років.
«Увесь цей час ми як могли виплачували кредит. Ми платили, і коли курс підскочив до 8 грн за $ 1, і до 10 грн. Але останні два місяці, коли долар став коштувати 13-14 грн, ми перестали платити», – розповідає Корреспонденту Федорук.
Після того як банк зробив черговий перерахунок з урахуванням всіх заборгованостей по кредиту, сім'ї потрібно виплачувати по $ 500 на місяць протягом наступних 13 років.
«За наших з чоловіком зарплатах близько 1 тис. грн це непідйомна сума», – каже хмельничанка.
За словами Федорук, коли курс долара зріс до 8 грн, вони просили банк перевести кредит у гривню, однак прохання залишилося без відповіді. Зараз уже банк пропонує таку схему, але подружжя від цього навідріз відмовляється.
«Коли долар підскочив, нам подзвонили з банку і запропонували перевести кредит у гривневий за курсом 12 грн за $ 1 під 10% річних (кредит у доларах ми брали під 12% річних). У підсумку сума наших подальших виплат навіть з урахуванням меншої процентної ставки складе 6,5 тис. грн на місяць, плюс необхідно буде заплатити близько 3 тис. грн за переоформлення договору. Але ми порахували, що воно того не варте. Якщо ми не можемо платити в доларах, то і в гривні не зможемо. Тому пустили всю цю справу поки що на самоплив. Шукаємо собі інше житло, в новобудові. А цю квартиру хочемо віддати банку», – ділиться планами Федорук.
Такі самі плани й у жителя Рівного Олександра Зволя. Його родина також узяла кредит на квартиру в доларах, і якщо раніше сума щомісячних виплат у перерахунку на гривню становила близько 7 тис. грн, то зараз вона зросла практично вдвічі.
«Ми вирішили продати квартиру, розрахуватися з банком і купити житло в розстрочку у споруджуваному будинку», – розповідає Зволь.
Тривожні тенденції
«У зв'язку зі стрімким зростанням курсу питання виконання кредитних зобов'язань в іноземній валюті дійсно стало реальною проблемою для позичальників. Кредитне навантаження в переведенні на гривню значно зросло, у той час як фінансові можливості в кращому разі залишилися на колишньому рівні. Таким чином, питома маса кредитів, які стали проблемними, значно зросла», – коментує ситуацію Юлія Курило, партнер адвокатського об'єднання СК Груп.
Підтверджує слова юриста й офіційна статистика. За даними Національного банку України, частка простроченої заборгованості по кредитах вітчизняних банків у липні в порівнянні з червнем 2014 року зросла на 0,9 процентного пункту – до 10,8%. Правда, за словами самих банкірів, ситуація з простроченою заборгованістю є набагато гіршою.
Банкір: Якщо враховувати всі валютні кредити банків і в тому числі іпотечні, то частка проблемних кредитів становить близько 70%
«Якщо враховувати всі валютні кредити банків і в тому числі іпотечні, то частка проблемних кредитів становить близько 70%. Але банки показують у звітах 10-15%, тому що Національний банк карає за проблемність. Щойно у тебе частка проблемних кредитів перевищує 10%, на тебе починають дивитися особливо пильно. Ніхто цього не хоче», – каже Корреспонденту на умовах анонімності директор департаменту одного з українських банків.
На щастя, за його словами, частка валютних кредитів фізичних осіб в основній масі банків є незначною.
«У нашому банку це близько 10% кредитного портфеля, половину якого складали валютні іпотечні та автокредити», – зазначає співробітник банку.
Винні рівною мірою як позичальники, так і банки: якщо перші не розрахували свої майбутні грошові потоки, то другі некоректно врахували валютні ризики в гонитві за доходом
При цьому учасник ринку не вважає, що вся відповідальність за ситуацію, що склалася, лежить на позичальниках. Винні рівною мірою як позичальники, так і банки: якщо перші не розрахували свої майбутні грошові потоки, то другі некоректно врахували валютні ризики в гонитві за доходом.
«До 2008 року фінансові установи так гналися за доходами, що ніхто навіть подумати не міг, що національна валюта настільки девальвує. Долар був дешевим, і ставки за валютними кредитами пропонувалися вдвічі нижче, ніж за гривневими. Водночас Національний банк рекомендує кредитувати у валюті тільки тих позичальників, хто має валютну виручку», – пояснює представник банку.
Можливі рішення
Дієвих шляхів виходу із ситуації, що склалася, гравці фінансового ринку бачать декілька. По-перше, у деяких банках існує пільговий курс для погашення простроченої заборгованості, який, як правило, нижче комерційного. Правда, «тішити» таким курсом можуть далеко не кожного і вже точно не довго.
«Кілька місяців банк продавав мені валюту за курсом нижче, ніж був на міжбанку. Зокрема, коли курс був 13 грн за $ 1, він продавав $ 1 по 11 грн. Але це тривало до того часу, поки в банку не помітили, що у мене є рахунок у доларах. З того часу долар за пільговим курсом мені вже не пропонують», – розповідає Корреспонденту Віталій, який виплачує кредит на квартиру в Донецьку.
По-друге, позичальник може звернутися в банк із заявою про переведення кредиту в національну валюту. Правда, і тут є нюанси: якщо в одних банках кредити пропонують перевести в гривню без підвищення, а то й з пониженням кредитної ставки, то в інших цю ставку можуть збільшувати.
«Мені банк запропонував перевести кредит в гривню за наявним курсом і за діючою ставкою 22%. Я вважаю, що це не пропозиція. Зараз я погашаю кредит з відсотковою ставкою 9% річних», – каже Віталій.
По-третє, позичальник може звернутися в банк із заявою про надання кредитних канікул. В цьому випадку фінустанова може заморозити кредит на певний термін. Але, попереджає Курило, для надання канікул необхідно буде навести вагомі аргументи.
Зараз, наприклад, такими кредитними канікулами можуть скористатися жителі регіонів, де триває АТО.
«Ті, у кого валютні кредити на сході України, в зоні АТО, можуть звернутися в банк з вимогою про перенесення платежів у зв'язку з форс-мажорними обставинами. А за відмови банку – звернутися до суду», – каже Михайло Стрельников, глава правління Всеукраїнської громадської організації Фінансова грамота України.
До суду рекомендують звертатися жителям Донбасу і у випадку, якщо банк вимагатиме замінити майно аналогічним у разі його знищення чи пошкодження.
«У позичальників, які мають майно на Донбасі, що перебуває в заставі у банків, проблем бути не повинно, навіть у випадку, якщо це майно знищено або пошкоджено. Проблеми швидше виникають у банків, в яких воно закладено. Банк може зажадати замінити таке майно аналогічним, проте у позичальників є всі юридичні засоби, щоб у судовому порядку відмовити банку в такому проханні», – наголошує Григорій Трипульський, керуючий партнер юридично-консалтингової компанії Де-юре.
Крайні заходи
У разі цілковитої неможливості обслуговування кредиту заставне майно, звичайно ж, можна спробувати продати самому або віддати на реалізацію банку. Але, з огляду на сьогоднішні реалії, звільнитися від кредитної кабали остаточно в цьому випадку може і не вийти. Адже більшість валютних кредитів видавалися на піку цін на нерухомість. Тому, якщо в тому самому Хмельницькому у 2007 році двокімнатна квартира коштувала $ 45 тис., то зараз – близько $ 20 тис.
«Коли ми відмовилися платити кредит, банк запропонував нам реалізувати нашу квартиру. Але проблема в тому, що ми все одно залишимося винні банку, – нарікає Федорук. – Коли ми з чоловіком купували квартиру, нам не вистачало офіційної зарплати. Банк сам «домалював» наші доходи. Ось тепер нехай що хочуть, те й роблять. Доплачувати ми не будемо».
До слова, у самих банках також не зацікавлені у продажу заставних квартир.
«Проблему з невиплатою кредитів позичальників потрібно вирішувати шляхом проведення реструктуризації боргів. Це єдино правильний вихід у цій ситуації. Банкам невигідно займатися судовими позовами, оцінкою і реалізацією майна. Це тягне великі людські та фінансові витрати. Наприклад, якщо квартира не була продана з торгів, то банк повинен забрати її собі і поставити на баланс. При цьому виникає зобов'язання зі сплати ПДВ», – пояснює адвокат Андрій Верба.
Особливо багато проблем з квартирами, кредити на які видавалися на піку вартості нерухомості з мінімальним початковим внеском. Враховуючи різке падіння цін на квартири, продаж такого житла просто є збитковим для банків
Особливо багато, за словами експертів, проблем з квартирами, кредити на які видавалися на піку вартості нерухомості з мінімальним початковим внеском. Враховуючи різке падіння цін на квартири, продаж такого житла просто є збитковим для банків.
«Я вважаю, що якщо позичальник віддав квартиру банку, останній повинен прийняти її і нічого більше не вимагати, або рефінансувати валютні кредити за курсом 8 грн за $ 1. Гроші, які банки видали як кредит за курсом 5-8 грн за $ 1, вони вже давно повернули», – каже Віталій, співробітник однієї з київських фінустанов.
Адже тоді, зазначає Віталій, банки можуть зіткнутися з масовою відмовою від квартир, в першу чергу у Східній Україні – Донецьку, Луганську, Краматорську, Слов'янську та ін. Втім, існує й інша думка.
Деякі експерти вважають, що банки, навпаки, лобіюють питання, пов'язані з можливістю вилучати заставне майно. І в цьому випадку їм дуже зіграв на руку МВФ. У кінці серпня він зажадав від української влади скасувати мораторій на стягнення банками заставного майна, введення якого свого часу, за словами юристів, привело до збільшення портфеля проблемних кредитів у декілька разів.
«Скасування мораторію може спричинити активну, можливо, навіть агресивну позицію банків щодо проблемних активів. В такому випадку нас чекає хвиля позовів до суду з боку банків про звернення стягнення на предмет іпотеки, реалізації застав у примусовому порядку за допомогою публічних торгів. А з урахуванням того, що впроваджені недавно електронні торги добре себе показали в питаннях реалізації майна, його продаж проходитиме в більш стислі терміни, ніж раніше», – вважає Курило.
Втім, як зауважив її колега Ігор Опадчий, партнер юридичної фірми U&G Partners, незважаючи на те що черговий транш МВФ Україні життєво необхідний, парламент мораторій на стягнення заставного майна може і не зняти.
«Перед виборами Верховна Рада не схильна приймати рішення, які прямо вдарять по інтересах багатьох виборців. Тому прийняття чи неприйняття рішення про скасування мораторію буде результатом роботи уряду з усіма фракціями парламенту», – каже експерт.
Політичне рішення
Променем світла для позичальників, які мають кредити у валюті, може стати прийняття Верховною Радою закону про перерахунок сум кредиту в гривню за меншим курсом (фіксованим або взятим на момент отримання кредиту). Нагадаємо, 3 липня парламент ухвалив відповідний законопроект (4186а-1) у першому читанні. Другого читання документа гравці фінансового ринку очікують у вересні.
«Прийняття цього законопроекту призупинило б зростання проблемних портфелів банків і дозволило певній кількості позичальників вийти з прострочення», – каже Курило. Проблема, за її словами, тільки в тому, що «невеликий ухил» у бік інтересів споживача означає колосальні втрати для банків.
«Беручи до уваги, що за кожним великим банком стоїть певна політична сила – чи навпаки, – то ймовірність прийняття цього закону не тільки у вересні, а й взагалі є досить примарною», – зазначає юрист.
Водночас Олег Андрієвський, директор департаменту стягнення заборгованості в судовому порядку банку Фінанси та Кредит, дотримується на цей рахунок іншої думки.
«Думаю, законопроект приймуть, оскільки потрібен електорат, та й можновладці або їхні наближені закредитовані під зав'язку. Питання тільки одне: за яким курсом і хто, а головне, за рахунок чого відшкодовуватиме збитки банківській системі?» – запитує представник фінустанови.
Співробітник банку Віталій, наприклад, вважає, що ризики і банків, і позичальників повинна розділити держава, адже саме Нацбанк допустив курс 13 грн за $ 1 і навіть вище. На думку експертів, держава повинна подбати і про позичальників із зони АТО. Адже законодавчо їхнє питання ніяк не врегульоване. Найчастіше таких боржників просто звільняють від штрафних санкцій за прострочення платежів. Тобто відсотки за позикою їм все одно доведеться заплатити.
«У будь-якому випадку, враховуючи масштаб проблеми і її соціальну значущість, необхідно приймати спеціальний закон, який розставить всі крапки над і в цьому питанні, – вважає Опадчий. – Інакше люди, які і так перебувають у критичній ситуації, не зможуть повернутися до нормального життя і після припинення бойових дій».
***
Цей матеріал опубліковано в №35 журналу Корреспондент від 5 вересня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.