Олег Устенко, економіст, виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера, розповів про ситуацію з боргом перед Росією.
Матеріал розміщено у №43 журналу Кореспондент від 30 жовтня 2015 року.
1. Наскільки ймовірно, що Росія погодиться на реструктуризацію боргу України, як того хоче прем'єр-міністр Арсеній Яценюк?
- Це малоймовірно. $ 3 млрд свідомо були позичені у Російської Федерації в грудні 2013-го під 5% річних. Водночас, якби гроші позичалися на міжнародному ринку запозичення капіталу, Україна повинна була б заплатити 12% річних. Ця різниця у 7% преміальних дозволить Росії наполягати на тому, щоб позику розцінювали не як звичайне комерційне розміщення (тому що воно робиться під ту ставку, яка існує на ринку), а як розміщення міждержавне.
Друге, на чому наполягатиме Росія, – гроші були взяті із суверенного фонду національного добробуту РФ. І, знову-таки, це фактично не державні гроші, але й не комерційні. І саме цю карту росіяни спробують розіграти в Лондонському арбітражі. Причому, як мені здається, арбітраж навряд чи прочитає цей конфлікт по-іншому. Висока ймовірність того, що він дійсно прийме рішення, що це не було звичайне комерційне розміщення євробондів.
Крім того, Росія може спробувати зробити свій хід ще до 20 грудня – обумовленого в контракті дня погашення Україною євробондів. Зокрема, вона може звернутися до України з вимогою негайного погашення боргу, достроково. Адже в контракті, який був підписаний під час розміщення євробондів, прописано, що, якщо обсяг державного боргу України перевищить позначку 60% ВВП, російська сторона має повне право вимагати гроші до оплати до закінчення строку обігу євробондів.
2. А він перевищив 60%?
- Так, ми перетнули цю межу ще в січні 2015 року. Але формально дані з'явилися в лютому, і тому вже з того моменту росіяни могли вимагати погашення боргу України. Я не виключав би, що вони розіграють цю карту напередодні виплати.
3. І що в такому випадку робити Україні?
- Для України залишиться можливість оголошення негайного мораторію на цю виплату. І тоді вже нашій країні потрібно буде звертатися до Лондонського арбітражу і заявляти, що вона не буде погашати борг з тієї чи іншої причини. При цьому основна причина, на якій може наполягати Україна, це те, що борг перед Росією був не державним, а комерційним, розігруючи ту саму карту, що й РФ, але з абсолютно протилежним поясненням. Оскільки гроші не були взяті з державного бюджету, а це основна характеристика міждержавних позик, то це розміщення повинно вважатися звичайною комерційною позикою, яка підлягає реструктуризації.
Як би українська сторона не наполягала на тому, що це був хабар колишнього режиму, шанси виграти в арбітражі в України не такі вже й великі
Але мені здається, що, як би цю позику не пояснювали в Києві, як би українська сторона не наполягала на тому, що це був хабар колишнього режиму, шанси виграти в арбітражі в України не такі вже й великі. У моєму базовому сценарії я передбачаю, що нам доведеться розраховуватися за цим боргом.
4. Де Україна може взяти гроші для погашення боргу?
- Проблема розрахунку щодо боргу перед Росією не в тому, що уряд вийме $ 3 млрд із золотовалютного резерву, а в тому, що Україні за такого розкладу доведеться міняти всю фінансову конструкцію, яка стосувалася зовнішнього кредитування. Тому що весь обсяг кредитування, весь обсяг коштів, всі ті програми, які працюють в Україні з початку цього року і працюватимуть ще три наступні роки, розраховані на $ 40 млрд. І якщо з цієї конструкції вийняти $ 3 млрд, це може призвести до її колапсу.
5. Україна може знайти додаткові джерела кредитування, не вдаючись до розвалу конструкції?
- Так, скоріш за все. Наприклад, перший позитивний сигнал ми вже отримали від міністра торгівлі США Пенні Прітцкер. Під час свого візиту вона заявила, що Америка готова надати додаткові гарантії для України в розмірі $ 1 млрд.
Питання в тому, де знайти ще $ 2 млрд. Можна, наприклад, вивчити можливість отримання додаткового кредиту від ЄС. Ось тоді ми зможемо і розрахуватися з Росією, і не вибити ѓрунт з-під ніг у фінансової робочої конструкції.
Альтернативою можуть бути збільшені обсяги кредитів і від міжнародних фінансових інститутів, і від урядів окремих країн-партнерів. У кожному разі я залишаюся оптимістом і з приводу цієї угоди, і з приводу можливості досягнення фінансової стабільності в Україні. Але все це за умови, що система координат, у якій ми зараз перебуваємо, не буде змінена.
***
Цей матеріал опублікований в № 43 журналу Корреспондент від 30 жовтня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.