За дев'ять місяців Україна не дорахувалася третини валютної виручки від експорту товарів.
Міністерство фінансів України в жовтні святкувало невелику перемогу: за даними Нацбанку, платіжний баланс країни у січні-вересні 2015 року був зведений з мінімальним дефіцитом – лише $ 1 млн, пише Андрій Свирид у №44 журналу Корреспондент від 6 листопада 2015 року. Якщо згадати, що за аналогічний період минулого року Україна мала в балансі діру в $ 4 ,47 млрд, то це справді досягнення: дефіцит мінімальний, а отже, валютний ринок перебуває у стані рівноваги.
Проблема лише в тому, що досягнутий він швидше за рахунок залучення кредитів МВФ, ніж природним шляхом нарощування експорту. За даними Державної служби статистики, у січні-серпні з України було експортовано товарів на $ 24,77 млрд, що складає лише 66,1% щодо аналогічного періоду далеко не успішного 2014 року. Якщо ж порівнювати втрати з докризовим 2012-м, то експорт взагалі впав практично вдвічі ($ 45,27 млрд).
На думку президента Українського аналітичного центру Олександра Охріменка, поки виручає лише те, що синхронно з експортом падає й імпорт товарів в Україну. За дев'ять місяців 2015 року сумарно від продажу товарів і послуг за кордон в нашу країну надійшло $ 35,2 млрд валютної виручки, у той час як на закупівлю імпорту ми витратили $ 35,6 млрд.
Звідки втрати
Якої-небудь однієї основної причини сформованого стану справ, як вважають у Міністерстві економічного розвитку і торгівлі, не існує – на експорт вплинув цілий ряд внутрішніх і зовнішніх факторів.
Під номером один у міністерстві називають продовження бойових дій на сході України, «вимикання» з економіки частини території Донбасу та анексію АР Крим. Зокрема, держчиновники підрахували, що за сім місяців 2015-го внаслідок дії цього чинника країна недорахувалася близько $ 5,7 млрд, що становить 48,8% загального скорочення експорту за згаданий період у вартісному вираженні.
Наталія Микольська, заступник міністра економіки, торговий представник України, зазначає: «Коли ми зробили регіональний аналіз динаміки експорту, то побачили, що тільки Донецька і Луганська області дали в загальному падінні експорту близько 14 п. п. До того ж треба врахувати, що підприємства на окупованих територіях були частиною загальних ланцюжків, внаслідок чого стався своєрідний зсув, який потягнув за собою падіння виробництва, зростання собівартості товарів, а також вплинув на показники експорту».
Наступним за значимістю фактором стала несприятлива ситуація на світових сировинних ринках, а саме падіння цін на сільськогосподарську продукцію, руду і метал. Падіння цін, за словами Нікольської, не вдалося компенсувати навіть зростанням фізичних обсягів експорту в деякі країни.
«На жаль, сировинна продукція з низькою доданою вартістю занадто схильна до коливань світової кон'юнктури», – каже заступник міністра.
До цього можна додати фактичну втрату російського ринку збуту й обмеження постачань українських товарів на ринок Митного союзу (за сім місяців експорт у МС скоротився в порівнянні з минулим роком на $ 4,63 млрд). Вони, до речі, саме і були основними ринками для вітчизняної продукції з високою доданою вартістю – продукти глибокої переробки і продукція машинобудування активно постачалася Україною найближчим сусідам.
На несприятливі зовнішні умови, звичайно ж, наклалися внутрішні політична й економічна кризи в Україні, внаслідок яких різко погіршився фінансовий стан низки вітчизняних підприємств. Як зазначають експерти, багато з них зараз відчувають труднощі із закупівлею необхідної сировини і комплектувальних (в першу чергу за кордоном за валюту) і, як наслідок, нездатні наростити експорт.
Скорочення ж виробництва, у свою чергу, призводить до зростання собівартості продукції та зниження її конкурентоспроможності на світовому ринку. Тобто ми маємо справу з класичним реактивним ефектом.
І, нарешті, як наголошують у Мінекономрозвитку, сама глибина падіння експорту цього року частково пояснюється відносно високою порівняльною базою 2014-го. Адже ще в першому кварталі минулого року АРК була анексована, а масове зупинення промисловості Донбасу почалася лише восени 2014-го.
Лідери й аутсайдери
Як зазначає Охріменко, динаміка зарубіжних поставок за цей рік чітко показує, що головними експортними продуктами української економіки стали зерно і соняшникова олія. Загалом частка продуктів харчування у загальному експорті вже дійшла до 35%, а ще п'ять років тому цей показник складав лише 19%.
«За результатами дев'яти місяців частка українського експорту в Росію склала лише 12,5%, в усі країни СНД – 22%, у ЄС – 32,1%. Щоправда, варто зазначити, що частка українського експорту в країни Азії досягла 32,5%. Зокрема, головним покупцем кукурудзи в України став Китай, а Індія – основний покупець української соняшникової олії. Крім того, багато зерна у нашої країни купують Туреччина, Ірак, Іран і навіть Саудівська Аравія», – каже Охріменко.
З огляду на це, експерт вважає, що аграрний експорт – провідний вектор розвитку економіки країни. Щоправда, багато його колег такий стан справ і не вітають. За їхніми словами, можна скільки завгодно пишатися званням житниці Європи і розповідати, скільки десятків мільйонів осіб на планеті ми годуємо. Але в глобальній економіці таким країнам давним-давно дали чітке визначення «бананові республіки», і це не може не засмучувати українців.
Як заявив на Міжнародному економічному форумі, що нещодавно відбувся в Києві, Ерік Райтнер, професор Норвезького інституту стратегічних досліджень, «успішна стратегія – це перехід від секторів з низхідною віддачею (виробництво сировини і сільське господарство) до секторів з висхідною віддачею (технології, інтенсивна переробка, послуги)».
За його словами, в 1990-ті роки Україна пережила деіндустріалізацію.
«Але краще мати неефективну промисловість, ніж не мати ніякої», – резюмував експерт.
А от саме з експортом промислової групи в України якось не склалося. Скажімо, за перші три квартали експорт металу впав на 19%, а у вартісному вираженні – на всі 40% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. При цьому поки що продукція металургійного комплексу все ще займає провідну позицію з валютної виручки, але вже поступається сумарному притоку валюти від експорту всієї сільськогосподарської сировини і готових продуктів харчування.
На жаль, разом з війною на промисловому Донбасі українська металургія стала жертвою і поганої світової кон'юнктури. Зараз на глобальному металургійному ринку надлишок виробничих потужностей, і в першу чергу в Китаї. Крім того, падіння цін на нафту спричинило за собою і здешевлення прокату. А світове споживання металу також знижується. Наприклад, у серпні 2015 року завантаження сталеплавильних потужностей на планеті досягло мінімуму за останні п'ять років – 68%.
Вражає і падіння обсягів експорту (на 43%) машинобудівної продукції, яка в загальній зарубіжній виручці займає вже лише 11,5%
Вражає і падіння обсягів експорту (на 43%) машинобудівної продукції, яка в загальній зарубіжній виручці займає вже лише 11,5% (а ще два-три роки тому цей показник становив близько 20%).
Втім, навряд чи варто було розраховувати на інший результат, якщо врахувати, що вітчизняний машинобудівний комплекс був орієнтований у першу чергу на ринок РФ, а вже потім на внутрішній. Наприклад, у 2010-2011 роках до 95% українських залізничних вагонів виготовлялося винятково для Російської залізниці.
Як зазначив голова наглядової ради ПАТ Крюківський вагонобудівний завод Володимир Приходько, проблеми у всіх машинобудівників спільні – втрата традиційних ринків, падіння обсягів виробництва, як наслідок, скорочення персоналу й ін.
«Крім того, неповернення ПДВ під час експорту та переплата податків на прибуток привели до вимивання обігових коштів і неможливості інвестувати їх у розвиток нової техніки», – розповідає Приходько.
Також важко складалася цього року ситуація з експортом продукції хімпрому – в умовах невирішених питань з постачанням газу фактично до осені підприємства відвантажували зі складів залишки товару.
«Питання з природним газом для хімпрому вже вирішене, і можна сподіватися, що експорт продукції зросте. Але потрібно враховувати, що найбільший хімзавод, Стирол, розташований на окупованій території і не працює», – каже Микольська.
За деякими групами товарів, а саме продуктами харчування і продукцією неорганічної хімії, в України є всі шанси до кінця року впритул наблизитися до показників експортної виручки 2014-го і заробити валюту
Водночас за деякими групами товарів, а саме продуктами харчування і тією ж продукцією неорганічної хімії, в України є всі шанси до кінця року впритул наблизитися до показників експортної виручки 2014-го, а отже, заробити валюту.
До речі, варто зазначити, що зараз, на відміну від минулорічної зими, експортери виявляють завидну дисциплінованість і, за визнанням банкірів, здають навіть більше валюти, ніж встановлені Нацбанком 75% експортної виручки. Щоправда, все ще залишається відкритим питання, чи збережеться приплив валюти в країну на нинішньому рівні у випадку, якщо НБУ знизить обсяг її обов'язкового продажу експортерами до 50%.
З одного боку, компанії можуть відреагувати за торішнім сценарієм й активно почати зливати валюту в офшори, з другого, можуть спрямувати зекономлені кошти на закупівлю імпортних комплектувальних, сировини і палива, стимулюючи таким чином власне виробництво. Але, як показує практика, у нашій країні такий сценарій малоймовірний.
***
Цей матеріал опубліковано в № 44 журналу Корреспондент від 6 листопада 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.