Фото: АР
Інвестиційний банкінг довгий час був приманкою для амбітних людей
Інвестиційний банкінг - вкрай небезпечна професія і вже через кілька років стажу молоді люди страждають як мінімум безсонням і алкоголізмом. До такого висновку прийшли науковці університету з американського штату Південна Кароліна.
Крім цього у 25 інвестиційних банкірів, за якими науковці спостерігали з моменту закінчення бізнес-школи, з'являлася наркозалежність, розлад травлення і напади гніву, пише The Wall Street Journal з посиланням на звіт, який буде опублікований в цьому місяці в журналі Administrative Science Quarterly.
Варто зазначити, що інвестиційний банкінг довгий час був приманкою для амбітних людей, спраглих до конкуренції, великих зарплат, смачних вечерь і оплачуваних послуг шофера. Як говорять ці "залізні" леді і джентльмени, 100-годинний робочий тиждень - тільки початковий внесок у гру з величезним ласим шматком пирога.
Університет Південної Кароліни зацікавився проблемою інвестбанкірів, трейдерів і сейлзів близько 10 років тому, коли робота на Волл-стріт означала гарантований успіх. За посередництва двох великих банків, які побажали залишитися неназваними, науковці проникали в сектор, щоб провести дослідження.
Зокрема, асистентка куратора проекту Олександра Мічел почала "працювати по сусідству" з банкірами: сиділа поруч з ними, ходила на зустрічі, стежила за їхньою поведінкою під час понаднормових - більш ніж 100 годин на тиждень протягом першого року роботи і близько 80 годин на тиждень протягом другого року. Після двох років такої роботи пліч-о-пліч вона провела з працівниками серію інтерв'ю.
Протягом перших двох років, як з'ясували вчені, банкіри в середньому працюють по 80-120 годин на тиждень, приїжджаючи на роботу до шести ранку і залишаючи офіс тільки близько півночі, але залишаються досить енергійними.
Однак до четвертого року життя банкірів починає розладнуватися - одні відчувають почуття провини за те, що відчувають себе хронічно не виспаними, а значить, не можуть зробити роботу вчасно. У інших розвивається алергія, а хтось підсідає на легкі наркотики. У третіх виявляються хронічні захворювання, на зразок хвороби Крона, псоріазу, артриту і захворювань щитовидної залози. При цьому багато хто починає відчувати неконтрольовані напади гніву.
При цьому американські науковці дізналися, що один сором'язливий банкір, за яким в колективі закріпилася репутація спокійної людини, вийшов з себе через те, що не міг відкрити зачинені двері.
"Я сказився, почав бити у вікна як божевільний, клясти на чому світ стоїть оточуючих. А потім я обернувся і побачив керівного директора, який дивився на це неподобство, розкривши від здивування рот. Мені було так соромно", - розповідає співрозмовник досліднику.
Дослідження показало, що до шостого року його учасники, тепер уже 30-річні люди, ділилися на два табори: 60% продовжували "війну" з самими собою, тоді як 40% вирішили, що для них пріоритетнішим є здоров'я. При цьому майже 20% йшли з професії, розповідає Мічел. Побоюючись надто відкрити себе, банки заборонили досліднику зробити більш деталізований огляд.
Крім того, страждало і особисте життя інвестбанкірів, в результаті чого багато хто опинявся на кушетці психотерапевта, хтось сідав на психостимулятори, деякі покінчили з собою.
"Ось чому ви не знайдете багато старих інвестбанкірів. Це собаче життя", - говорить 58-річний колишній директор Salomon Brothers Ліндлі ДеГармо, який в 1995 році пішов з фінансової індустрії, щоб стати священиком.