Атмосфера Києва зникає. Така думка доволі поширена серед сучасних мешканців міста, які незадоволені новими забудовами та руйнуванням історичних пам’яток.
Проте атмосфера в місті змінювалась постійно, з’являлись та зникали центри тяжіння городян в різних районах, спалахувала та згасала мода на місця розваг. Зазвичай, такі нюанси важко зрозуміти по фотографіям, чи дізнатись з офіційних документів. Найкраще їх передають історії самих жителів.
Саме такі спогади зібрано в книжці «Щоб жити», яка ще тільки готується до друку, але вже зараз можна дізнатися про найпопулярніші місця в Києві 50-х та 60-х років XX сторіччя за версією самих киян. Це був період, коли післявоєнна відбудова вже закінчувалась, і місто звикало до нового мирного життя, тож ми зібрали ТОП-5 молодіжних місць цієї епохи.
Кінотеатр «Жовтень»
Кінотеатр «Жовтень» з’явився ще в 1930-х та колись називався «Держкіно №9». Це був перший київський кінотеатр в окремій будівлі. В післявоєнні роки він став справді культовим місцем, адже тут демонстрували трофейне кіно. Сеанси, де можна було побачити «їхнє життя», збирали масу людей, хоча фільми навіть не були перекладені – це прямо в залі протягом перегляду робив спеціаліст. Багато киян згадують, що хоча в центрі на той час вже працював кінотеатр «Київ», проте всі намагалися потрапити саме в «Жовтень». Цікаво, що перед сеансом в кінотеатрі зазвичай відбувались танці. Прямо в фойє було розташоване піаніно та, крім того, приходили музиканти з іншими інструментами. Було цілком звичайно прийти за півгодини до сеансу, щоб вдосталь потанцювати. До виступів запрошували і відомих міських музикантів, і учнів музичних шкіл. Що й казати про популярність цього місця, якщо додаткові сеанси інколи проводились і о першій ночі та збирали багато глядачів.
Клуб «Харчовик»
Інший центр тяжіння киян тих часів – клуб «Харчовик» на Подолі. В його будівлі зараз розташований Київський театр опери і балету для дітей та юнацтва. В 50-60х роках тут збиралась молодь з усього міста. Часто на трамваї, що ходив від сучасної Європейської площі до Контрактової. В клубі влаштовували танці під гармошку, музичні виступи, крутили кіно. Це вважалось, чи не найкращим місцем на Подолі, щоб відпочити і завести нові знайомства. З гастролями до «Харчовика» приїжджали відомі актори з інших міст. До речі, саме там розпочинали свою кар’єру легендарні гумористи Штепсель і Тарапунька та зіграли свої єдині київські концерти Леонід Утьосов та Аркадій Райкін.
Труханів острів
На пляжах Труханового острову завжди було людно. Вдень люди відпочивали на сонці, а ввечері відправлялись до розташованого там ресторану «Мисливець». Зі Спаської вулиці до острову ходив річний трамвайчик, який коштував п’ять копійок. Взимку ж ті, хто хотів погуляти по острову, йшли навпростець через лід. Це був майже розважальний центр – каталися на ковзанах, бігали на лижах, були санки, сніжки, сніговики.
Пуща Водиця
Пуща Водиця одне з тих місць, що практично не змінилося з тих часів. Подорожували так само трамваєм, а відрізок маршруту через ліс вже тоді подобався місцевим жителям. Пуща цікавила киян урожаями лісових грибів та цілющою водою, за якою стояли черги. Селище славилося своїми лікувальними природними властивостями, тому тут спорудили багато госпіталів і санаторіїв. У кінці 50-х у Пущі Водиці збудували кінотеатр. Саме там проводили прем’єри багатьох фільмів, які вже потім розходилися по інших київських екранах. Звісно, добиратися туди було далекувато, але заради нового фільму багато хто відважувався на подорож. Зимою у Пущі були лижні траси. Люди згадуюсь, що збиралися ніби у похід: великі рюкзаки, теплі речі й продукти. Зрозуміло, що пагорбів у Пущі небагато, тому каталися по рівній місцевості. Також у Пущі була база відпочинку від заводу «Більшовик», куди наприкінці тижня працівники приїжджали на організований відпочинок. Працювало все так: зміна закінчувалася, за людьми приїздив автобус – і за місто. А там вже сауна, кінотеатри, профілактичне лікування.
«Зелений театр»
«Зелений театр» на Парковій алеї – ще одне популярне серед молоді місце. Там виступали як відомі артисти, що приїхали з гастролями у Київ, так і прості столичні актори. А головне, театр стояв у прекрасному місці – кругом зелено, лавочки на кожному кроці. Тож перед виступами можна було буквально нагуляти хороший настрій. У парку і на алеї стояли спеціальні місця зі столиками для розпивання напоїв. А пити просто стоячи чи десь на лавці заборонялося. Місце було настільки популярним, що здобувати квитки потрібно було з боєм.
Прочитати спогади киян про ці та інші місця можна в книжці «Щоб жити», презентація якої відбудеться 11 грудня в КМДА. Після цього знайти книжку можна буде в книгарнях міста.
«Щоб жити» – це історія з перших вуст, розповіді про Київ різних років від місцевих жителів. Видання книжки – частина довготривалого соціального проекту ПАТ «Фармак», спрямованого на покращення умов життя літніх людей та їхнього залучення до соціального життя. Детальніше про проект ви можете дізнатися за посиланням: http://forlife.korrespondent.net/.