Фото: instagram.com/kosadcha
Катя Осадча
У 44-й день війни Росії в Україні снаряд вбив паралізованого після інсульту чоловіка потерпілої жінки.
Українська телеведуча Катерина Осадча поділилася вражаючою історією пошуку жінки у Маріуполі, який зараз в облозі. Про це вона розповіла в ефірі Сніданку з 1+1.
"У нас є вражаюча історія Лідії Миколаївни Горбунової, яку родичі шукали через телеграм-канал Пошук зниклих. Вона дивом вижила у зруйнованому Маріуполі. Коли почалася повномасштабна війна, вона відмовилася їхати, бо не могла вивезти паралізованого після інсульту чоловіка. Потім залишилася без зв'язку з рідними. А 8 березня у її квартиру на восьмому поверсі влучив снаряд і вбив її чоловіка", – сказано у сюжеті.
За словами жінки, з нею онука Анастасія. Вона підкреслила, що дуже щаслива, що волонтери вивезли її з "того жахіття".
"Життя потроху повертається до звичного ритму, я в безпеці. За ці дні, які я провела в окупації, зрозуміла, що своє життя не потрібно відкладати на потім, потрібно жити тут і зараз всупереч усьому. Найстрашніше у Маріуполі – це відсутній зв'язок. Ніхто не може про себе повідомити, деякі люди навіть не знають, що існують зелені коридори. Не було можливості повідомити близьким, що я жива, я навіть не знала, що мене шукають через телеграм-канал. У місті досі залишається дуже багато людей. Окупанти не шкодують нікого, ні дітей, ні старих, для них немає нічого святого", – додала постраждала від війни РФ в Україні жінка.
Російська ракета влучила у будинок жінки у 44-й день війни. Снаряд вбив її паралізованого після інсульту чоловіка.
"У наш будинок 8 березня влучила ракета. Я була вдома, удар припав на ліву сторону. Через мить після удару я провалилася на сьомий поверх, останнє, що я почула, це як чоловік крикнув моє ім'я. Я крикнула йому у відповідь, але він вже не відгукнувся: на мене посипалися якісь меблі, дошки, клуби рудого диму, пил. Відразу спалахнув вогонь, і я знову провалилася ще нижче. Наша квартира разом із моїм чоловіком усередині вигоріла вщент. У мене обпалені руки, лишилися шрами. Відразу після цього мене направили у будівлю Драмтеатру. Єдине, що я мала, це те, що було на мені, – халат, куртка і кросівки. У мене не залишилося ні документів, ні грошей, нічого", – розповіла жінка.
Кілька днів вона провела у підвалі маріупольського Драмтеатру, який 16 березня розбомбили ворожі снаряди.
"Здригнулися стіни, посипалася штукатурка, почало все це падати. Всі почали кричати: йдіть, театр горить і зараз завалиться. Ще більше тижня я разом із ще двома людьми блукала по Маріуполю у пошуках порятунку. Кілька ночей ми провели у підвалі церкви. Без їжі і майже без води. А далі пішки йшли селами у бік підконтрольної українській армії території. Коли я зрозуміла, що врятувалася, то вперше заплакала, побачивши українські прапори. Коли ми дісталися Запоріжжя, я змогла зателефонувати із чужого телефона своїй сестрі. З'ясувалося, вони мене шукали через телеграм-канал Пошук зниклих. Коли ми побачилися з онукою, то були такі щасливі. Внучка виросла у мене на руках. Я про неї думала щодня і дуже скучила. Зараз ми з нею у безпеці у Тернополі", – додала жителька Маріуполя.