Більшість чоловіків у багатих і щедрих Арабських Еміратах, маючи можливість мати багато дружин, цим не користуються. Вони резонно вважають, що звикла до східної розкоші зайва дружина – занадто дороге задоволення, пише Олена Трибушна, редактор рубрики Сім днів журналу Корреспондент, у №51 журналу Корреспондент від 27 грудня 2013 року.
Ми відлітали в Дубай, озброєні двома напуттями. Перше – будь-що забратися на найвищу будівлю у світі, тому що вид звідти «нереально крутий». Друге – майки з короткими рукавами не брати, тому що навіть у 40-градусну спеку плечі і коліна в Еміратах оголяти не можна – «посадити не посадять, але оштрафують». Перше виявилося абсолютною правдою. Друге, як і безліч інших пов'язаних з ОАЕ страхів, – вигадкою. Хоча, можливо, нам просто пощастило.
Чоловіки, корінні араби, в ОАЕ носять білий одяг, на відміну від жінок, які в ісламському світі вважаються тінню чоловіків
Про те, що ти потрапив у якийсь інший вимір, розумієш вже в дубайському аеропорту – побачивши жінок-прикордонників, замість форми одягнених у довгий чорний національний одяг. Чоловіки, корінні араби, в ОАЕ носять білий одяг, на відміну від жінок, які в ісламському світі вважаються тінню чоловіків.
Приїжджих ховатися під кілометрами тканини ніхто не змушує. Озирнувшись, ми сміливо надягли майки: у місті маса інтуристів, які ходять і в шортах, і в джинсах, і в сукнях на бретелях.
До речі, якщо побачите на вулицях Дубая араба у супроводі юрби закутаних дам, не поспішайте думати, що це гарем : багато місцевих жителів дотримуються правила, що забороняє жінкам виходити на вулицю без супроводу чоловіка, тому зграйка може бути всією жіночою ріднею того, хто супроводжує.
Багатоженство в Дубаї дозволено, однак за статистикою лише 6% чоловіків мають більше однієї дружини і лише 1% – чотири
Багатоженство в Дубаї дозволено, однак за статистикою лише 6% чоловіків мають більше однієї дружини і лише 1% – чотири. Справа в тому, що кілька дружин – справа витратна: купуєш машину одній – не забудь про іншу, відпочиваєш з однією на Багамах – звози іншу на Мальдіви. Тому «додаткову» дружину беруть або багатії, або «за сімейними обставинами» – наприклад бездітні пари.
Корінних жителів на вулицях Дубая в рази менше, ніж приїжджих. І справа не тільки в туристах, яких тут багато навіть неймовірно спекотним літом. 80% мешканців Дубая – експати. У тутешніх офісах і готелях працюють білі комірці з усієї Європи, Америки, колишнього СРСР, на будівництвах і в сфері обслуговування – приїжджі з Азії.
Дубай – другий за значенням емірат. Він не може змагатися з Абу-Дабі, де розташована столиця ОАЕ, за запасами нафти, зате вийшов у лідери в будівельній індустрії, туризмі, торгівлі, авіації. Дубай вважається містом, яке має найшвидші темпи розвитку у світі, і вимагає тисяч робочих рук.
Жителі ОАЕ працюють на престижній держслужбі, отримуючи по кілька тисяч доларів на місяць, або не працюють зовсім
Жителі ОАЕ працюють на престижній держслужбі, отримуючи по кілька тисяч доларів на місяць, або не працюють зовсім. За законом іноземці можуть вести бізнес в ОАЕ тільки за умови, що у ньому є місцевий співзасновник. Тому багато арабів живуть на те, що «здають в оренду» закордонним комерсантам свою номінальну участь у справі.
Держава своїми підданими опікується надзвичайно. Наприклад, допомога молодятам у разі вступу у шлюб в цій країні складає близько $ 19 тис. До того ж новій ланці суспільства безкоштовно видається земля або допомога на спорудження будинку – 50% його вартості.
Цій щедрості є два пояснення. Перше – піднесене: мовляв, засновник ОАЕ шейх Зайд стверджував, що багатства – це ніщо, якщо не йдуть на користь простій людині. І більш приземлене – правителі Еміратів повинні були виявляти щедрість, щоб прив'язати до землі нащадків кочівників, які населяли ці території.
Лише півстоліття тому на місці сьогоднішніх дубайських хмарочосів і ліній метро, що роз'їжджають по місту «на автопілоті», стояли старі халупи, мешканці яких не були знайомі з такими досягненнями цивілізації, як санвузол, водопровід і електрика. Зауважте, в Радянському Союзі в ті роки Юрій Гагарін вже полетів у космос. А в ОАЕ перша школа відкрилася тільки в 1959-му. Букварем в ній був Коран. А щоб батьки відпускали дітей у школи, учням платили стипендії.
Людина, яка зуміла перетворити пустелю на державу, прийшла до влади в 1966-му. Його звали Зайд, і його портретами донині прикрашені всі ОАЕ. Він, що не отримав освіти сам, допоміг країні зробити крок із середньовіччя в століття XX або навіть XXI, а дубайці – лише за пару десятків років «перекочувати» з халуп з пережитками племінного ладу і рабовласництва в сучасні кам'яні бунгало з кондиціонерами та іншими зручностями.
Те, що «піднятися» країні допомогла виявлена в Абу-Дабі нафта, тепер справа колишня: сьогодні економіка розвивається за рахунок торгівлі, банківської сфери, туризму і виробництва
Те, що «піднятися» країні допомогла виявлена в Абу-Дабі нафта, тепер справа колишня: сьогодні економіка розвивається за рахунок торгівлі, банківської сфери, туризму і виробництва.
Набагато складніше, ніж монетизувати вуглеводні, виявилося прив'язати до землі мешканців регіону. На території ОАЕ проживали переважно кочівники, які неохоче звикали до осілого способу життя. Їм навіть безкоштовно роздавали землю, саджанці для неї, лопати і давали гроші на найманих працівників.
У підсумку країна, чотири п'ятих території якої займає пустеля, тепер експортує огірки та квіти і є найбільшим у світі виробником опрісненої морської води.
Втім, більше, ніж помідори в пустелі, вражають дубайські будівництва. Масштаб явища краще усвідомлювати на оглядовому майданчику найвищої будівлі світу, вежі Бурдж- Халіфа, милуючись частоколом споруджуваних висоток серед безкрайніх пісків, а також штучними островами, де розташовані розкішні «дачі» арабських і західних багатіїв.
Гід, з пристрастю допитаний нами про тонкощі місцевого побуту, пожартував, що в Дубаї навіть в'язниці схожі на міні-курорти з відмінним харчуванням. Він зауважив, що смертна кара в Дубаї передбачена лише за два злочини – поширення наркотиків і зґвалтування малолітніх. А засуджений на 25 років злочинець може вийти на свободу достроково, якщо вивчить від початку до кінця Коран арабською мовою.
***
Цей матеріал опубліковано в № 51 журналу Корреспондент від 27 грудня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.