Бі-бі-сі. Російський марш: пошук відповіді на "російське питання"?

4 листопада в Москві і ще приблизно 50 містах Росії всьоме проведуть Російські марші.

На думку аналітиків, націоналістичні настрої в країні реально існують, більше того - тільки вони здатні створити в перспективі загрозу для "вертикалі влади".

"Націоналізм відображає розчарування у владі великої кількості людей, - заявив Російській службі Бі-бі-сі генеральний директор Центру політичних технологій Ігор Бунін. - Люди шукають жертовних ягнят і проявляють свої емоції з будь-яких підстав".

Російські марші в День народної єдності регулярно проводяться з 2005 року, збираючи тисячі людей - досить багато за мірками сьогоднішньої Росії, хоча і менше, ніж щоразу обіцяють організатори.

Влада Москви погодила акцію з кількістю учасників до 10 тисяч. Марширувати в центрі міста націоналістам не дозволили. Захід відбудеться в районі станції метро "Мар'їно".

Аналогічну позицію зайняла адміністрація Санкт-Петербурга. Мітинг і рок-концерт відбудуться в Південно-Приморському парку в п'яти кілометрах від найближчої станції метро.

За оцінками спостерігачів, рік від року гасла Російських маршів і поведінка учасників дрейфують у бік поміркованості. Відверті нацисти і "бритоголові" відходять на задній план.

"Ущемленими по всій країні почуваються мільйони її громадян, але ця ущемлення визначається не етнічним походженням, а збитковими відносинами між владою і суспільством", - вважає ліберальний політик Володимир Рижков.

На думку Ігоря Буніна, "російське питання" має не тільки емоційну, але і раціональну основу, і "все більше перетворюється на самостійну тему".

"Гасло "Досить годувати Кавказ!" набирає популярності і в очах багатьох громадян безпосередньо пов'язане з антикорупційною боротьбою, - говорить він. - Інша проблема - зростання кількості приїжджих у великих містах, що породжує вічний цивілізаційний конфлікт між Авелем і Каїном, землеробом і кочівником. Корінне населення фактично говорить людям іншої культури і побутових звичок: "Ставайте такими, як ми, якщо хочете жити тут!" Ті хочуть жити по-своєму, апелюючи при цьому до ідей свободи особистості, плюралізму і прав людини. Багатьом країнам доводиться вирішувати цю проблему, і готового рецепту ні в кого немає".

Політолог Віктор Мілітарьов вважає, що Російські марші не можна оцінювати огульно, треба відокремлювати націоналістичні забобони від розумних вимог.

"У силу своєї історії, особливостей кланового суспільства вони [вихідці з Півдня] виявилися ідеально пристосовані до корупції і бардаку, який влада допустила в пострадянській Росії, - стверджує він. - Національне питання закінчиться, коли влада почне забезпечувати дотримання закону всіма, приводити економічну ситуацію до справедливості. Більшість громадян країни не вимагають сьогодні ніяких репресій за національною ознакою. Люди вимагають порядку, боротьби з корупцією, одного закону для всіх".

Спостерігачі у зв'язку з цим зазначають, що російська влада, винісши суворі вироки як вбивці спартаківського вболівальника Єгора Свиридова, так і учасникам безладів на Манежній площі, що виникли, вивели з-під удару слідчого Михайла Соколова, який після затримання відпустив тих, що напали на Свиридова, і тим самим фактично спровокував подальші події. Соколова звільнили з МВС, але кримінальна справа проти нього була закрита.

"Російський народ - це люди, які незалежно від своєї етнічності будують свою свідомість на традиції російської тисячолітньої державності, належать до російської культури, говорять російською мовою. Хто піднімає країну, той і є росіянин", - заявив в інтерв'ю газеті "Труд" історик Юрій Крупнов.

Однак не всі поділяють цю думку і хочуть бути просто "росіянами за паспортом".

Ігор Бунін вказує, що радянський досвід міжнаціональних відносин для сучасних умов не годиться.

"У СРСР прояви національної самобутності допускалися, і навіть віталися, можна було танцювати гопак чи лезгинку, але всі були зобов'язані дотримуватися комуністичної ідеології. Без спільної ідеології ця система не працює, національна самобутність не утримується в культурно-фольклорних рамках і набуває політичного характеру", - міркує він.

"Суспільство, з якого вилучено історичний і культурний стрижень, має навіть не нульовий, а негативний об'єднавчий потенціал", - погоджується політолог Михайло Ремізов.

Політоглядач Євгенія Альбац вважає, що націоналістичні настрої виявляються, так чи інакше, у всіх країнах і не представляють великої загрози для суспільства: небезпека виникає, коли з таких позицій починає виступати держава.

У російських ліберальних колах поширена думка, що існування націоналістів та їх ескапади вигідні Кремлю, щоб відволікати увагу від реальних проблем і лякати суспільство ультраправими, спонукаючи голосувати "за Путіна і стабільність".

"Спроби загравання були, але зараз влада сама боїться, - говорить Ігор Бунін. - Після виступу Дмитра Медведєва на ярославському форумі націоналістична тема для "Единой России" закрита. Для влади представляють реальну небезпеку не Касьянов і Нємцов, а нові національно орієнтовані популістські лідери. Поки їх не видно, але все може змінитися в будь-який момент".

"Режим суверенної демократії є стримуючим фактором, а в умовах реального плюралізму все це може вирватися", - вважає аналітик.

До оргкомітету "Російського маршу" увійшов відомий "антикорупційний блогер" Олексій Навальний, якого раніше вважали представником ліберального крила.

22 жовтня він став одним з головних ораторів на мітингу під лозунгом "Досить годувати Кавказ".

Отримати коментар від самого Навального не вдалося. Ігор Бунін вважає його останні дії популізмом.

"У Навального з націоналістами досить багато розбіжностей, - зауважує експерт. - Вони не дуже добре приймають його, а він тримається обережно, розуміючи, яка це вибухова суміш. Але сьогодні націоналісти - сила, і з ними будуть загравати багато хто".

Згідно з опублікованими 2 листопада даними опитування "Левада-центру", 48% росіян висловилися за повернення в паспорти обов'язкової графи про національність, відомої в радянську епоху як "п'ятий пункт".

З лютого минулого року кількість прихильників цієї ідеї збільшилася на 10%

Голова президентської Ради з прав людини Михайло Федотов нагадав, що, згідно з Конституцією, ніхто не може бути примушений до того, щоб вказувати свою національність, а якщо захід матиме добровільний характер, то і сенсу в ньому немає.

Логічно пояснити прихильність приблизно половини росіян "п'ятому пункту" складно. Якщо вони сподіваються отримати на цій підставі деякі життєві переваги, то в правовій державі такого все одно не буде. Якщо комусь просто подобається афішувати свою національність, то паспорт людина мало кому показує.

Ідею активно підтримує КПРФ.

На питання Російської служби Бі-бі-сі депутат-комуніст Сергій Обухов сказав: "А навіщо в паспорті вказано стать? Чому б не вказувати і національність?"

У відповідь на зауваження, що стать людини має деяке практичне значення, зокрема, при вступі в шлюб і для служби в армії, депутат нагадав, що "Росія - федерація, організована за національно-територіальним принципом".

"Виходить, що Бурятія є, а бурятів немає, Якутія є, а якутів немає, всі росіяни", - заявив він.

Спікер Держдуми Борис Гризлов розкритикував позицію комуністів, нагадавши, що марксисти завжди проповідували інтернаціоналізм, і використовували як гімн "Інтернаціонал".

"Мабуть, в КПРФ вирішили переписати його на "мононаціонал", - написав Гризлов у своєму мікроблозі на Twitter.

Ігор Бунін також вважає дії КПРФ "незграбними".

Увагу частини суспільства до "п'ятого пункту" експерт пов'язує з мусування тези про росіян як "державотворчу націю". Ймовірно, хтось сподівається таким чином придбати, якщо не юридичні та матеріальні привілеї, то якусь моральну перевагу, вважає він.

Водночас, на думку політолога, серед прихильників "п'ятої графи" є і представники інших національностей, які бажають закріпити й формалізувати свою ідентичність.