Сьогодні світ вперше святкує день народження легендарного американського письменника-фантаста Рея Бредбері без нього.
Прославлений письменник помер цього року 6 червня.
За всіма відомими рейтингами Рей Бредбері входить до п'ятірки найвпливовіших
письменників-фантастів, сам він хотів називати себе "казкарем".
Одного простого правила він дотримувався все життя: "Роби те, що любиш, і
люби те, що ти робиш!".
Одного простого правила він дотримувався все життя: "Роби те, що любиш, і люби те, що ти робиш!"
Бредбері почав писати в дванадцять років: "Я
не міг дозволити собі купити продовження Марсіанського воїна Едгара Берроуза,
адже ми були бідною родиною ... І тоді написав свою власну версію".
Бредбері закінчив лише середню школу, до коледжу
йому вступити так і не вдалося. Головним його вчителем стали книги: "Жюль
Верн був моїм батьком. Уеллс - мудрим дядечком. Едгар Аллан По доводився мені
двоюрідним братом, він як кажан - вічно мешкав у нас на темному горищі. Флеш
Гордон та Бак Роджерс - мої брати і товариші. Ось вам і вся моя рідня. Ще
додам, що моєю матір'ю, цілком ймовірно, була Мері Уоллстонкрафт Шеллі, авторка
Франкенштейна. Ну, ким я ще міг стати, як не письменником-фантастом із такою
сімейкою".
Своє перше оповідання фантаст опублікував у
шістнадцять років. Дилему Холлербохена опублікували в лос-анджелеському журналі
Imagination в січні 1938 року.
До 20 років твердо вирішив, що стане письменником:
"Я почав читати твори Достоєвського, коли мені було 20 років. Із його книг
я дізнався, як треба писати романи і розповідати історії. Я читав й інших авторів,
але, коли я був молодшим, Достоєвський був основним для мене ".
Його першим комерційним успіхом став збірник
марсіанських оповідань (Марсіанські хроніки). Коли Рей віз цей збірник до
Нью-Йорка до літагента Дона Конгдона, у нього не було грошей на потяг: довелося
їхати автобусом; у другій поїздці до Нью-Йорка його вже наздогнали шанувальники
його творчості: під час зупинки в Чикаго вони хотіли отримати автограф в
першому виданні Марсіанських хронік.
Хоча багато творів Бредбері присвячені здобуткам
майбутнього, сам він до деяких продуктів технічного прогресу ставився
щонайменше з побоюванням: "Я виріс у середовищі, де люди були занадто
бідні, щоб дозволити собі автомобіль. Утім, сьогодні багато людей бідні, але
купують автомобілі, не помічаючи, що продають свої душі за ці "дурні
бляшані труни". Наприкінці 1930-х років у мене було достатньо грошей, щоб
купити машину, але в той час багато хто з моїх друзів загинули в автомобільних
аваріях, і це відбило у мене бажання купувати машину ".
Бредбері був власником унікальної пам'яті і
пам'ятав себе з дитячого віку: "У мене завжди було присутнє те, що я б
назвав "майже повним мисленнєвим поверненням" до години народження. Я
пам'ятаю обрізання пуповини, пам'ятаю, як вперше смоктав материнські груди.
Жахи, звичайно, чатують на новонародженого, занесені в мою уявну шпаргалку з
перших же тижнів життя. Знаю, знаю, що це неможливо, більшість людей нічого
такого не пам'ятає ... Але я - бачив, чув, знав ... "
Головним, фантастичним даром у творах Бредбері
були не машини або наукові відкриття, а життя. Коли в одному з інтерв'ю йому
поставили запитання "Якби сьогодні на вашому задньому дворі приземлилися
інопланетяни, що б ви запитали у них?" Бредбері відповів так: "Я б
запитав: що для вас життя? Чи означає воно для вас те ж, що і для мене? Адже
дійсно, життя дивний дар!"
Усе своє довге життя він провів з однією жінкою
Маргарет Бредбері, яка подарувала йому чотирьох дочок (Маргарет померла у
листопаді 2003 року). І був по-людськи щасливий: "Я не можу назвати
письменника, чиє життя було б краще від мого. Всі мої книги видані, вони є у
всіх шкільних бібліотеках і коли я виступаю перед публікою, мені аплодують ще
до того, як я почну говорити" .
Бредбері сам вибрав місце поховання - це Вествудське
кладовище на заході Лос-Анджелеса, а на надгробку він попросив написати:
"Автор 451 градуса за Фаренгейтом". Хоча мріяв, жартома чи всерйоз,
бути похованим на Червоній планеті: "Про що я мрію зараз? Я сподіваюся
дожити до того моменту, коли ми приземлимося на Марсі. Я б із задоволенням став
першим небіжчиком на Марсі. Мій прах можна було б помістити в яку-небудь
западину на планеті і назвати її на честь мене ".
Після написання в 1953 році роману 451 градус за
Фаренгейтом (Fahrenheit 451) та публікації у перших номерах журналу Playboy
його слава розрослася до всесвітньої.
Рея Бредбері часто називають метром фантастики,
одним із найкращих письменників-фантастів і основоположником багатьох традицій
жанру. Фактично ж Бредбері не є фантастом, оскільки його творчість слід
віднести до великої, позажанрової літератури, та й істинно фантастичних творів
у нього лише мала частка. Тим не менш, Бредбері є володарем декількох нагород у
галузі фантастики (Неб'юла - 1988, Х’юго - 1954), крім безлічі
загальнолітературних премій.
Нагадаємо, що легендарний американський
письменник-фантаст Рей Бредбері помер вранці, 6 червня, у Лос-Анджелесі у віці
91 року. Світову популярність письменникові, якого нерідко називають метром
наукової фантастики, принесли перекладені багатьма мовами романи Марсіанські
хроніки, 451 градус за Фаренгейтом, Насувається лихо та інші.