Поки вітчизняний гастрольний ринок перебуває «в комі», за великими подіями меломанам доведеться їхати за кордон. Корреспондент вирушив на один з концертів прощального туру Rolling Stones, пише Дмитро Русин у №26 журналу Корреспондент від 4 липня 2014 року.
Поцікавившись в оператора турфірми ціною квитка на концерт Rolling Stones у Дюссельдорфі, я обурено здивувався: «450 євро за квиток?!». «Так, – без емоцій відповів чоловік на тому кінці дроту. – Горішній ярус, з краю».
Ціна туру зашкалювала: за переліт, готель три зірки зі сніданками і спостереження за Міком Джаггером з гальорки Esprit Arena просили 16 тис. грн. Це саме задоволення, але у фан-зоні – 22 тис. грн.
Я – не фанат роллінгів, готовий на все заради кумирів. Але побачити живцем тих, кого слухав змалку, як і раніше, хотілося дуже.
Коли в часи перебудови батько приніс додому першу випущену в СРСР платівку The Beatles, він сказав мені, школяру середніх класів: «Ось, сину, це найвідоміша у світі група, ми її в юності слухали. А ще були Rolling Stones».
В одвічній суперечці між бітломанами і любителями роллінгів я встав на бік останніх. Але при цьому про Джаггера з компанією міг не згадувати роками – до їхнього нового альбому або свого чергового нападу ностальгії.
«Єдиний гурт, за концерт якого я готовий заплатити гроші, це Rolling Stones», – часто повторював я знайомим, намагаючись безкоштовно потрапити на концерт тієї чи іншої команди. Ось тільки втілити мрію особливо не сподівався. Був шанс у 2007-му, коли в європейській частині A Bigger Bang Tour міг виявитися і Київ. Але в останній момент з графіка нашу столицю викинули.
Фартові обставини
Про новий тур 14 On The Fire я випадково дізнався з розмови з колегою. Цей тур явно прощальний: «наймолодшому» групи, Ронні Вуду, зараз 67 років, Джаггеру і Кіту Річардсу – по 70, а Чарлі Уоттсу – взагалі 73. Гугл повідомив: найближчі європейські концерти – через місяць, в Берліні і Дюссельдорфі. Вибрав останній.
У мене вже була багаторазова віза. Але навіть якщо її немає, за наявності квитків на концерт і броні готелю людині, яка працює, протягом місяця без проблем відкриють короткостроковий німецький шенген.
Також я був щасливим володарем квитка однієї з авіакомпаній – з відкритою датою і напрямом. І, знову-таки, навіть за інших умов переліт вийшов би не дуже дорогим. За місяць до вильоту моніторинг цін показав: рейс до Кельна (півгодини електричкою від Дюссельдорфа) – 719 грн, через два дні назад з Дортмунда (година їзди) – 1.200 грн.
Важче виявилося придбати квиток на концерт. На сервісі Tiketmaster усе вже було розкуплено. Хоча, знай я про концерт трохи раніше, міг би за € 65 отримати два «щасливих» квитка (їхня кількість обмежена). Це своєрідна лотерея, коли місця повідомляють перед самим концертом.
У пропозиціях українських турагентств найдешевший квиток на гальорці коштував € 108, а найдорожчий (не VIP) – € 450, в першу фан-зону, під самою сценою.
У підсумку квитки знайшлися на інтернет-аукціоні E-bay. З безлічі пропозицій я вибрав другу фан-зону і за номінальної ціни у € 143 переплатив лише 30.
До речі, безпосередньо перед шоу площу біля стадіону – так само, як і у нас – заполонили перекупники, що накручували по € 30-40. А ще – звичайні володарі «зайвих квитків», що віддавали їх за номіналом.
Разом: концерт улюбленої групи, плюс трансфер, знайомство з трьома містами і готель на дві ночі (€ 80) – все склало € 450, а зовсім не тисячу, як пропонували турагентства.
Назустріч каменям
У вагоні U-bahn (німецька суміш метро і трамвая) правильний вибір напрямку руху підтвердили люди, одяг яких прикрашав фірмовий «язикатий» логотип. Переважно попутники – від 50 і старше. На їхньому фоні відчуваєш себе молодиком, незважаючи на те, що самому під сорок.
На площі перед стадіоном середній вік глядачів кардинально не змінився: молоді обличчя миготіли лише зрідка. Дивлячись на потік статечних німців, подумалося: «Дідусі на дідусів йдуть подивитися – згадати молодість».
В очікуванні зірок німці підкріплювалися ковбасками, піцами, хот-догами і, звичайно, пивом: були як звичні стаціонарні точки, так і продавці з бочками за спиною, що снували по рядах і фан-зонах. Справжнє стовпотворіння – біля наметів з атрибутикою: майки, футболки і кепки по € 35 буквально розліталися. Сувенір з останнього туру роллінгів – як тут втриматися!
Що впало в очі, так це куріння. Диміли скрізь – навіть на стадіоні під час концерту, якщо поблизу не було охорони. Здається, міф про суворі німецькі правила щодо куріння у громадських місцях так і залишиться лише міфом.
Дивно, але за кілька годин я жодного разу не почув рідної мови (двоє стюардів з наших переселенців – не рахуються). Іноді траплялися англомовні фанати, багато з яких на перевірку виявилися співробітниками німецьких представництв британських фірм. Також вистачало голландців і бельгійців: у них з Дюсельдорфом швидкісне залізничне сполучення, і ціна за проїзд не кусається.
Гітарне вступ Кіта Річардаса до Jumpin 'Jack Flash сповістив про вихід рок-легенд. Зал заревів.
Я вірив, що Джаггер у гарній формі, але не очікував, що настільки. Дивлячись, як цей чоловік протягом двох годин викладається на сцені, ніколи не подумаєш, що він вже розміняв восьмий десяток. В ейфорії концерту Мік метався між музикантами, вибігав на подіум до глядачів, змушуючи повністю забути про вік і час.
Один за іншим, заряджаючи зал енергією, змінювалися хіти минулих років – It's Only Rock 'N' Roll, Out Of Control, Miss You, Start Me Up. Поява на сцені запрошеного гостя Міка Тейлора, його гітарні імпровізації під час виконання Midnight Rambler і музична «дуель» з іншими учасниками групи ще сильніше розігріли публіку. Але істинний захват 45 тис. глядачів викликав все ж інший мотив.
Ви чули, як п’ятдесят тисяч людей в одне горло кричать клич «У-у! Ху-у!» з Sympathy For The Devil? Ні? А я – так. І, скажу вам, вразило: ми так натхненно підспівували, що іноді здавалося, що заглушаємо мегапотужні колонки.
Йдучи з концерту, відзначив ще одну важливу і, на жаль, поки не характерну для України деталь: ідеальну продуманість всіх організаційних моментів
Фінальний «залп» – Brown Sugar і, звичайно, Satisfaction. Дві години пролетіли, як одна мить: ніби й не було проспівано 19 хітів. Але мрія збулася: я бачив Rolling Stones, чув живцем ті самі пісні, які знав з юності, співав їх разом з Джаггером. І знаєте, добре, що ця мрія у мене не єдина.
Йдучи з концерту, відзначив ще одну важливу і, на жаль, поки не характерну для України деталь: ідеальну продуманість всіх організаційних моментів. Не повірите, але я сів на потяг U-bahn, простоявши на пероні не більш п'яти хвилин. І не тому, що всі на своїх авто. Просто хтось подбав про те, щоб люди змогли роз'їхатися швидко, з комфортом, без тисняви: підігнали стільки поїздів, що новий приходив на станцію відразу після відправлення попереднього. Така організація вартує кожного з витрачених євро.
Час збирати «камені»
Уже понад півстоліття Rolling Stones їздять по планеті, збираючи багатотисячні стадіони. У 2012-му група вирушила в ювілейне турне 50 & Counting ..., яке цього року продовжила туром 14 On Fire. Швидше за все, він дійсно стане фінальним в історії команди. З яким багажем роллінги підійшли до своєї останньої гастролі?
1,5 млн глядачів
прийшло у 2006 році на концерт роллінгів на пляжі Копакабана в Ріо-де-Жанейро. Це шоу займає восьме місце в списку найбільш масових концертів усіх часів (якщо прибрати з нього збірні солянки і залишити лише сольні виступи, то Rolling Stones піднімаються на п'яте)
280 років
становить сумарний вік роллінгів на цей момент – напевно, це найбільш «дорослий» гурт з усіх, що нині виступають
17 дітей і 18 онуків
такою спадщиною можуть похвалитися учасники гурту на сьогоднішній день. А батько семи дітей і дідусь чотирьох онуків Мік Джаггер у травні цього року ще й став прадідом!
$ 558 млн
з такою касою A Bigger Bang Tour (2005-2007 роки) посів друге місце в списку найбільш прибуткових гастролей, пропустивши вперед лише групу U2 з турне U2 360 ° Tour (2009-2011 роки; $ 736 млн). До речі, на десятому місці в цьому рейтингу знову роллінги – з Voodoo Lounge Tour (1994 -1995 роки; $ 320 млн)
29 студійних альбомів
випустила команда за свою кар'єру: офіційний загальносвітовий наклад перевищив 250 млн копій
2 Grammy
як не дивно, але у легендарних музикантів донині є лише два «музичних Оскари»: диск Voodoo Lounge (1994) визнали найкращим рок-альбомом, а відео на пісню з нього Love Is Strong – найкращим відеокліпом
від $ 8 до $ 14 млн
за чутками, стільки компанія Microsoft заплатила Rolling Stones за виконання хіта Start Me Up в рекламі Windows 95. Це один з рекордних (якщо не найбільший) рекламний гонорар музикантам в історії
Дані інформаційно-довідкової служби Корреспондента
***
Цей матеріал опубліковано в № 26 журналу Корреспондент від 4 липня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.