Яким фільмам аплодує публіка, що показували на Потьомкінських сходах і чому гном з "Гобіта" підкорив Одесу - розказує з кінофестивалю кореспондент ВВС Україна.
5-й міжнародний Одеський кінофестиваль нині у самому розпалі.
Кореспондент ВВС Україна в Одесі розповідає про атмосферу фестивалю і фільми, що найбільше вразили у перші дні.
"Шлях до свободи"
Відкриття кінофестивалю пройшло в тривожній атмосфері: того ж самого дня загинули 23 українських військових на Луганщині. Про це стало відомо під час першої прес-конференції. Президенту фестивалю Вікторії Тігіпко довелося відповідати на питання про доцільність фестивалю і червоних доріжок у час, коли в країні йде війна.
За її словами, цього року організатори відмовились від розважальних заходів і пишних церемоній відкриття і закриття. Концерт-відкриття почався з хвилини мовчання за загиблими.
Однією з найгучніших прем'єр фестивалю обіцяє стати "Майдан" - картина знаменитого режисера Сергія Лозниці про 90 днів протестів в Україні. Картину демонструватимуть у позаконкурсній програмі у циклі "Шлях до свободи", до якого увійшли документальні стрічки про революційні події в Єгипті та Румунії.
Лозниця, який є членом журі фестивалю, на прес-конференції закликав російську владу звільнити ув'язненого українського режисера Олега Сенцова. Під час фестивалю збирали гроші на підтримку родини режисера.
Фільми, що вразили
Серед 76-и фільмів, які демонструють на Одеському кінофестивалі, ВВС Україна обрала три, які справили на публіку найбільше враження в перші дні фестивалю.
Фільм "Анатомія скріпки" японського режисера Акіри Ікеди, що був показаний у категорії "Фестиваль фестивалів", можна описати як сумну історія про кохання.
"Складний фільм", "Якийсь сюр", "Що це було?", "Так сумно" - публіка реагувала на нього по-різному. Хтось ішов геть посеред сеансу, хтось залишився до кінця і місцями навіть сміявся.
Історія хлопця, який працює на фабриці, де вручну виготовляють скріпки, наповнена символізмом. Як розповів пан Ікеда в коментарі ВВС Україна, головна ідея цього фільму - зміни, які відбуваються з кожним з героїв. Метелик, що залетів в квартиру до самотнього хлопця, перетворюється на дівчину. Після однієї трагічної події вона сховалася у кокон, щоб вийти з нього вже іншою.
Японський режисер каже, що хотів відобразити своєю картиною труднощі спілкування. За його словами, необов'язково говорити однією мовою, щоб розуміти одне одного, так само як і спільна мова не є запорукою порозуміння.
Акіра Ікеда скромно зазначає, що не сподівався, що його картину побачать десь іще крім Японії. Проте, "Анатомія скріпки" вже завоювала нагороду Міжнародного кінофестивалю у Ванкувері і отримала головний приз фестивалю в Ротердамі.
"Сторічний старий, що виліз з вікна і зник" шведського режисера Івара Вікландера зібрав, мабуть, найгучніші оплески і регіт публіки. Комедія з елементами абсурду про сторічного старого, який полюбляв все підривати, таки підірвала зал.
Цей фільм ніби стверджує: для пригод ніколи не буває запізно.
Незворушний старий, на якого все його життя усі кричали, починаючи від матері і закінчуючи генералом Франко і Сталіним, тікає з дому для літніх людей у свій сторічний ювілей. У нього в компанії - слон, валіза з грошима і ще кілька пришелепкуватих друзів.
Усі сто років життя його головним девізом була фраза "все є як є, а буде як буде". Але це були "ого-го які" сто років.
"Любити, пити і співати" - фільм про те, що сімейну кризу може вирішити інша сімейна криза.
Смертельна хвороба найкращого друга може посприяти відкриттю багатьох скелетів у шафі, які потрібно було давно витягти на світ Божий. Це момент перевірки стосунків на міцність між друзями та в їхніх родинах.
Лауреат "Срібного ведмедя" Берлінського кінофестивалю, фільм "Любити, пити і співати" став останнім доробком знаменитого французького режисера Алена Рене. Він помер навесні цього року.
Показ цього хуліганського водевілю завершився оплесками однієї частини публіки, однак переривався демаршем посередині фільму іншої.
Фільм нагадує п'єсу, що знята на відео без жодних декорацій. Шматок полотна - то будинок, а квіти - намальовані. Як кажуть, нічого зайвого. Монологи героїв відбуваються на рябому фоні, щоб від слів нічого не відволікало.
"Шантаж " на Потьомкінських сходах
До категорії "Особливі події" організатори віднесли демонстрацію німої версії фільму "Шантаж" легендарного Альфреда Хічкока на Потьомкінських сходах.
Глядачі побачили відреставровану німу версію картини 85-річної давнини у супроводі симфонічного оркестру.
Одеситам Хічкок сподобався. На знаменитих сходах довжиною в 142 метри вільних місць не було. Більше десяти тисяч людей, затамувавши подих, слідкували за драмою, сидячи на знаковому для Одесі місці, і гучно аплодували по її закінченню і музикантам, і Хічкоку.
Ірландський актор Ейдан Тернер реакцією аудиторії на Хічкока був вражений. "Ніхто не перешіптувався. Всі дивились фільм до кінця. А музика була просто неймовірною", - ділився він враженнями з журналістами після перегляду.
Показ фільму Хічкока – не єдиний опен-ейр ОМКФ. В рамках фестивалю на Ланжеронівському спуску глядачі щовечора могли спостерігати щось цікаве. Серед картин, що були продемонстровані просто неба - фільм про депортацію кримських татар "Хайтрама", "Філомена" Стівена Фрірза, "Дівчина з перлинною сережкою", яку представляв особисто режисер Пітер Вебер, і знаменитий фільм "Фантомас" 1954 року.
Ейдан Тернер: закоханий у ельфійку гном
Серед поважних гостей фестивалю був ірландський актор театру і кіно Ейдан Тернер.
Виконавець ролі гнома Кілі у трилогії "Гобіт" в Одесі не тільки збирав натовпи фанаток навколо себе, а ще й прославився героїчним вчинком - врятував одну з учасниць фестивалю від пограбування. Тернер став свідком того, як велосипедист вихопив у дівчину сумку, наздогнав грабіжника і повернув усі вкрадені речі власниці.
Під час численних інтерв'ю з журналістами Ейден відкривав секрети зйомок фільму "Гобіт" і ділився приємними враженнями про Одесу.
За чотири дні на фестивалі Тернер провів творчу зустріч з шанувальниками, роздав сотні автографів і зробив іще сотні "селфі".