Метру українського року, лідеру групи ВВ Олегу Скрипці виповнилося 56 років, його гурту скоро - 35. Журнал "Корреспондент" попросив згадати, як все починалося.
Як живеться музикантам на карантині і що нового очікувати шанувальникам від гурту ВВ Олег Скрипка розповів Ользі Байвидович в №6-7 журналу Корреспондент.
- У 2021 році ВВ виповнюється 35 років. Група вже ввійшла в історію українського року. А як все починалося?
- Я навіть почав писати невелику розповідь про це. Треба розуміти, що це був Радянський Союз. України як самостійної держави ще не існувало. Але була горбачовська перебудова і загравання з молоддю. По всій країні як гриби росли молодіжні неформальні рухи. І в Києві такі були, спочатку молодняк збирався навколо однієї-двох кав'ярень, де робили непогану каву. А трохи пізніше в ДК Більшовик був створений рок-клуб.
У той час я навчався в КПІ і займався в студентському театрі. В одній з вистав у мене був музичний номер. У ньому мене і побачили Саша Піпа і Юра Здоренко, у яких щойно розпався метал-гурт. Вони запропонували об'єднатися і заснувати нову команду. Ми створили репертуар, записалися в рок-клуб. Наш дебютний публічний концерт відбувся під час Першого українського рок-параду, на якому ми посіли перше місце. Відразу посипалися пропозиції про участь в інших фестивалях, про гастролі. Але надійшла пропозиція з Франції. Ми туди поїхали і залишилися до 1997 року.
- Яка композиція принесла вам перемогу в тому конкурсі?
- Плач Ярославни ... Ця композиція поки не ввійшла до жодного альбому. Ми тоді її так виконали, що пізніше ніяк не вдавалося повторити ту емоцію, щоб записати в студії. Тільки зараз ми дуже постараємося включити її в новий альбом.
- У 1997 році ви повернулися з Франції в Україну і почали виступати з концертами?
- Ми привезли альбом, записаний у Парижі. Тоді і вистрілила наша Весна. Це не були концерти в Палаці Україна. Тоді він був повністю відданий російським виконавцям. Але все одно, в 1997 році відчувався культурний ренесанс. Тоді якраз з'явилося українське телебачення, українська естрада, якесь економічне зростання. Ми брали активну участь у фестивалях Червона рута, Таврійські ігри, Чайка, ПростоРок і так далі. Це був непоганий час.
Треба розуміти, що український музичний простір був забитий російською естрадою. А рок-музика українською мовою склала їй гарну альтернативу, тому що на контрасті з нею була досить якісною. Саме тоді з'явилася мода на український рок. Зараз це теж є. Але з'явилися і поп-музика українською мовою, і поп-рок. Як такої української рок-музики дуже мало.
- Щось особливе готуєте до ювілею групи?
- З ВВ ми вже кілька років пишемо новий альбом і випускаємо сингли. Були заплановані зйомки кліпів, але поки робота заморожена. Я думаю, що зараз взагалі кількість кліпів зменшиться і якість їх буде не такою, як раніше. Щоправда, у нас вже готовий кліп, який ми випустимо до нового альбому. Можливо, якщо встигнемо, випустимо альбом на вінілі до нашого 35-річного ювілею. Але вініл - це, скажімо так, вишукана річ, для колекціонерів, любителів якісного звуку.
- У нового альбому вже є назва?
- Коли будуть всі пісні, тоді і придумаємо. Це не складно. Зазвичай це назва композиції, що ввійшла до альбому. Не обов'язково, щоб це був хіт. Наприклад, альбом, до якого увійшла Весна, називався Музіка. А альбом, де хітом стали Танці, називався Країна мрій.
- До речі, про Країну мрій. Що зараз з цим фестивалем?
- Останнім часом із будь-якими фестивалями все складно. Були два великих фестивалі - РокСіч ми робили разів сім-дев'ять, а Країну мрій ми проводили 15 разів. Дуже активний фестивальний рух був до 2010 року. З'явилося багато комерційних заходів з хорошою спонсорською підтримкою. А потім я не розумію чому саме, але мені стало складніше - неможливо було знайти інвесторів і кошти. А я намагався робити фестивалі концептуальні, які вибудовують українську культуру.
Коли я почав займатися фестивальним рухом, то робив наголос на тому, що готовий працювати з владою. Була навіть пара епізодів співпраці з державою, але роботу на постійній основі так і не вдалося вибудувати. А сьогодні кошти на культуру взагалі урізаються. Тезу, що будь-яка держава починається з культури, наші чиновники поки що не почули.
- Ви сказали, що ВВ записує новий альбом. А які сольні проекти робить сам Олег Скрипка?
- Сам Олег Скрипка теж робить пісні, що не позиціонуються як пісні ВВ, тому що вони відрізняються як за енергетикою, так і за змістом і звучанням. Тому я записав кілька синглів. На один з них зняв кліп Зима з Христиною Соловей. Мені потрібен був образ для моєї пісні, який є саме у неї. Той тембр і сама вона дуже вписалися в моє бачення, яким може бути партнер по цій пісні. Христині я пропонував спочатку зробити пробу: не будемо нічого планувати, а просто спробуємо, як це може звучати. Але саме ця наша проба й увійшла до запису. Другого дубля не було.
- А які саме пісні ви збираєтеся включити в сольний альбом?
- Це треки Зима, За хмарами. Я підготував і буду випускати ще один трек - Два кольори. Це українська традиційна естрада. Робота над ним була закінчена саме до Дня матері.
Композиції в моїх сольних проектах - це не рок, а, скоріше, балади. Є багато цікавих мелодій у традиційній українській естраді. І якщо вдається зробити хороший сучасний ремейк, то це дає друге життя пісні.
Але, зізнаюся чесно, на альбом сольних пісень не вистачає. Що буде далі, поки не знаю. Особливо враховуючи, що зараз музичний світ не те що на роздоріжжі, а на ручнику, поставлений на «стоп».
- Ви начебто знайшли вихід з положення, коли почали проводити онлайн-концерти?
- Так, але це як метафора (я відразу прошу вибачення за неї) - якщо у тебе немає реальної дружини, можна купити гумову дівчину. Якось так. Поки є прогнози, що масові заходи в Україні не будуть проводитися до кінця року. Це вже занадто. Багато людей з музичного світу перелякані, розчаровані, злі. Я не знаю, хто виживе до Нового року.
- У карантин онлайн-концерти не дуже допомагають вирішувати фінансові питання, а що ще приносить дохід? Лінійка вин від Скрипки, яку ви нещодавно запустили?
- Це швидше хобі, у мене не було завдання самостійно випускати вино. Мені належать тільки ідея, бренд, частково технологія виробництва вина. Воно авторське, великих партій немає. Зараз його можна придбати у винних бутиках і в інтернеті. Я не ставив за мету заробляти шалені гроші на вині. Можливо, треба діяти по-іншому, але тоді знадобляться інвестиції, капітальні вкладення, захід у супермаркети. При цьому стежити, щоб не знижувалася якість вина. Це хоч і складно, але можливо.
- Як жити українським виконавцям під час карантину?
- Йти в сільське господарство. Зараз, наскільки я розумію, в Україні воно на коні. Артисти без роботи, люди, які навколо артистів, теж без роботи. Те, що сьогодні відбувається, - це катастрофа.
Я не президент України, але я б точно не став обвалювати економіку і культуру країни, як це зробили зараз. Якщо людина хвора, її треба лікувати. Якщо здорова, треба дозволяти їй працювати, як це зробили в деяких країнах. А так, щоб продати вакцину, маски, залякувати людей... Не знаю, хто там і що придумав, але від цього постраждало набагато більше людей, ніж від самої хвороби. Я вважаю, що це злочин.