Лозниця свій наступний фільм присвятить Бабиному Яру

Сергій Лозниця, чий фільм У тумані покажуть сьогодні, 25 травня, в основній конкурсній програмі 65-го Каннського кінофестивалю, свою наступну картину має намір присвятити Бабиному Яру.

"Наступний фільм буде про Бабин Яр. На основі історичних документів", - розповів режисер.

Бабин Яр - місце у Києві, де під час Другої світової війни було розстріляно більше сотні тисяч людей - євреїв, циган, пацієнтів психіатричних лікарень.

  Фрагмент фільму В тумані

 

Фільм У тумані також присвячений Другій світовій - його дія відбувається в 1942 році в окупованій Білорусі. Це екранізація однойменної повісті Василя Бикова, де двоє партизанів, яких грають московський актор Владислав Абашин (Юріїв день, Зворотний рух, Жила-була одна баба) і Сергій Колесов з єкатеринбурзького Коляда-театру, вирушають карати зрадника, шляхового обхідника Сущеню (актор театру Фоменко Володимир Свірський). Насправді зради не було, але довести свою невинність Сущені практично неможливо.

"Якісь події та ситуації, які не були дозволені, стануть повторюватися до нескінченності, поки вони не будуть осмислені. Час не лінійний в цьому випадку. Поки ви не усвідомлюєте, що відбулося, воно буде жити разом з вами", - сказав Лозниця.

Зокрема, нагадує він, з часів Другої світової не змінилося ставлення до людини, що потрапила в полон, люди не навчилися домовлятися один з одним, "той, кого ми називаємо ворогом, повинен бути знищений".

Блоги:  Канни-2012. Бітники, Кайлі Мінoуг, Ніколь Кідмaн і одкровення Лео Каракса. Блог Юлії Мак-Гаффі на Корреспондент.net

"Це і є агресивна атмосфера, з якої виникає війна", - вважає він.

Оператором У тумані став румун Олег Муту - оператор і продюсер фільму 4 місяці, 3 тижні і 2 дні, що отримав в 2007-м Золоту Пальмову гілку в Каннах. Він також працював над картинами Смерть пана Лазареску і Щастя моє.

Сергій Лозниця народився в 1964 році в Білорусі, навчався в Києві, там же працював науковим співробітником в Інституті кібернетики і перекладачем з японської. У 1991 році вступив до ВДІКу на відділення режисури ігрового кіно (майстерня Нани Джорджадзе), однак до 2010 року знімав виключно документальні картини: на його рахунку три повнометражних і шість короткометражних фільмів, які отримували призи на фестивалях в Кракові, Лейпцигу, Карлових Варах. Серед найвідоміших - Портрет (2002), Блокада (2005), Артіль (2006).

Нагадаємо, що перший ігровий фільм Лозниці Щастя моє - спільний проект України та Німеччини - в 2010 році також потрапив в основну програму Каннського кінофестивалю, що стало дебютом України в основному конкурсі цього престижного кінофестивалю.