Нижче представлені п'ять найгучніших скандалів.
У театрі Dolby в Голлівуді, Лос-Анджелес, 22 лютого у 87-й раз будуть вручені нагороди американської Академії кінематографічних мистецтв і наук. Статуетками, відомими під назвою Оскар, академія традиційно відзначить головні досягнення американських (меншою мірою - англомовних, в мінімальній ступені - "іноземних") кінематографістів за минулий рік.
Оскар-2015: онлайн-трансляція
Нижче представлені п'ять найгучніших скандалів.
"Американський снайпер" і пропаганда нацизму
"Американський снайпер", присвячений ветерану війни в Іраку, Асоціації зарубіжної кінопреси, що вручає "Золоті глобуси", не сподобався зовсім. Зате Кіноакадемія відзначила його шістьма номінаціями - в тому числі за найкращий фільм, найкращу режисуру і найкращу чоловічу роль (Бредлі Купер).
Оскар-2015: Повний список всіх номінантів
Цей фільм - один з двох, випущених торік 84-річним Клінтом Іствудом, - з тріумфом дебютував в американському прокаті, ставши найкасовішою роботою у всій режисерській кар'єрі Іствуда. Аналітики вже пророкують "Снайперу" долю іншої приголубленої Кіноакадемією стрічки про війну в Іраку - "Повелителя бурі" Кетрін Бігелоу (шість нагород у 2010 році).
Раптовий успіх "Снайпера", втім, не завадив багатьом більш ніж обережно сприйняти ще одну картину про "американську військову машину". Примітно, що деякі з критиків подивитися фільм, заснований на реальній історії солдата на ім'я Кріс Кайл, не встигли - їм виявилося достатньо репутації Іствуда як видного республіканця і проповідника консервативних цінностей.
Інші ж критики на перевірку виявилися зовсім не критиками. Так, подив у блогосфері викликав твіт Сета Рогена, який, ознайомившись зі стрічкою Іствуда, написав: "Нагадує фільм у фільмі з кінцівки "Безславних виродків". (Йдеться, нагадаємо, йде про вигаданого нацистському пропагандистському фільмі про снайпера, відстрілюють союзні війська) Незабаром Рогену довелося уточнити, що паралель була "всього лише паралеллю", та й "Снайпер" йому "взагалі-то сподобався".
З двозначним твітів про те, чи слід вважати снайперів героями, або "трусами, що стріляють у спину", виступив і відомий лівацькими поглядами Майкл Мур. Автор "Фаренгейт 9/11" пізніше також обмовився, що зовсім не коментував таким чином прем'єру стрічки Іствуда, яка, навпаки, виявилася йому в силу свого антивоєнного посилу вкрай симпатична.
"Левіафан" і очорнення Росії
Спочатку січня "Левіафан" Андрія Звягінцева став першою російською стрічкою в історії, відзначеної "Золотого глобуса" за "найкращий фільм іноземною мовою". Незабаром після цього стрічка, яку сам режисер вважає сучасною інтерпретацією біблійної притчі про Йова, потрапила і в "оскарівський" шорт-лист.
У Росії, однак, ці приємні новини лише підігріли суперечки про те, чи не слід вважати фільм "русофобським" або "таким, що транслює на Захід негативний образ Росії".
Астролог і вібратор. Номінантам на Оскар 2015 вручать незвичайні подарунки
Зважаючи на протистояння між РФ з США, "нагородної" успіх роботи Звягінцева дійсно можна пов'язати з певною кон'юнктурою. Але спроби російських чиновників і навіть високопоставлених діячів РПЦ сказати своє вагоме слово на противагу роботі Звягінцева від цього зовсім не виглядають краще.
Самого режисера, судячи з останніх інтерв'ю, найбільше жахає те, що, як і у випадку зі "Снайпером", глядачі кидаються критикувати його роботу, навіть не подивившись: багато хто так ніколи і не витратять 2 години на фільм, який заздалегідь вважають зразком "суворої правди про путінську Росію" або ж її "тенденційного очорнення".
"Іда" і очорнення Польщі
Дурний приклад, судячи з усього, заразливий: у Польщі знайшлися незадоволені висуненням на Оскар стрічки "Іда" режисера Павла Павліковського, яка торік несподівано добре показала себе в американському прокаті і вже встигла стати одним з найбільш обговорюваних за кордоном польських фільмів останніх років. Своє звернення до польського кіноінституту щодо питання "Іди" оприлюднила Польська Антидефамаційна ліга, його підписали близько 30 тисяч чоловік.
Як випливає з обігу, підписанти вважають, що фільм, присвячений загибелі єврейської сім'ї в Польщі в роки Голокосту, може сприяти зростанню антипольських настроїв у непідготовленого глядача.
В "Іді", як здається лізі, недостатньо акцентується той факт, що Польща в 1939-1945 роках перебувала під німецькою окупацією - це уточнення активісти вважають за необхідне вписати в початкові титри фільму. Де польські активісти знайшли "непідготовленого глядача", студіює польське чорно-біле кіно, але не має базових уявлень про причини Голокосту - вже інше питання.
"Сельма" і утиск афроамериканців
"Сельма" режисера Ави Дюверне, присвячена маршу 1965 року за громадянські права чорношкірих і особисто Мартіну Лютеру Кінгу, була удостоєна, при чотирьох номінаціях, лише одного Золотого глобуса - за найкращу пісню.
Кіноакадемія визнала можливим відзначити стрічку лише в двох номінаціях - за найкращий фільм і ту ж найкращу пісню. "Неувага" обох нагородних інстанцій до фільму про Кінга в нинішній важкий для афроамериканського населення період історії викликав масову хвилю невдоволень - як в блогосфері, так і у найвищих голлівудських колах.
Критики, незадоволені "утиском" "Сельми", констатували, що цього року Кіноакадемія примудрилася скласти "один з найбільш білих списків номінантів за довгі роки", обійшовши режисера Дюверне і актора, що зіграв Кінга, Девіда Ойєлоуо як потенційних претендентів на нагороди (Дюверне, відзначимо, мала шанс стати першою в історії Оскарів чорношкірою жінкою, номінованою в режисерській категорії).
Найспокійніші критики нагадують про торішній "оскарівський триумф "12 років рабства", і про те, що Кіноакадемію завжди критикували і будуть критикувати за той чи той "неправильний вибір". Незадоволені продовжують звинувачувати академіків у расизмі і доповнюють твіти про "Оскар" хештегом #allwhite і #Oscarssowhite.
Утиск жінок
Майже так само часто, як про "білий" "Оскар", цього року кажуть і ще будуть говорити про "чоловічий" Оскар. Робота жінок-режисерів і жінок-сценаристів цього року не викликала у Кіноакадемії зовсім ніякого інтересу.
У компанію "ущемлених" до Аве Дюверне потрапила, наприклад, Гілліан Флінн, самостійно адаптований для екрану власний бестселер "Зникла" (екранізацію Фінчера удостоїли єдиною номінацією - за найкращу жіночу роль для Розамунд Пайк).
Навіть у "специфічно жіночих" номінаціях критики знаходять причини для невдоволення. В результаті в кіносередовищі вже складається стійка думка, що кіноакадеміки (93 відсотки яких - білі і 76 відсотки - чоловіки) як і раніше ставляться упереджено до стрічок про "героїнь" замість "героїв".
Ті ж, хто не схильний до паніки, відзначають, що принаймні до таких фільмів цілком готовий масовий глядач. Свідчення цьому - стрічки на кшталт "Голодних ігор" і "Люсі", які, в силу жанрової приналежності, ніяк не могли б викликати у Кінокадемії особливого ентузіазму.