Сьогодні стартує головний світовий кіноогляд року.
Корреспондент відібрав найбільш очікувані конкурсні та позаконкурсні прем'єри 68-го Каннського кінофестивалю, пише Анна Давидова у №17-18 журналу від 1 травня 2015 року.
Недовго музика грала: після торішнього тріумфу Племені Мирослава Слабошпицького, який взяв відразу три призи престижної програми Тиждень критики, цього разу в Канні українському кіно не світить нічого. Наших фільмів немає в офіційній конкурсній програмі, не передбачено і ретроспектив або спецпоказів (на кшталт торішньої прем'єри Майдану Сергія Лозниці).
Крім Українського павільйону на кіноринку участь нашої країни у найпрестижнішому світовому кінофорумі обмежується присутністю кількох короткометражок у програмі Short Film Corner. Це не основний конкурс, а спеціальний майданчик для просування короткометражного кіно.
На нього висадиться десант з Рівного: представники Short Film Corner включили в програму комедію Давай не сьогодні Христини Сиволап, що перемогла недавно на італійському фестивалі Trieste, і роботу ще одного рівнинчанина, Віктора Булиги, – Тунель про темний бік місцевої пам'ятки, так званого Тунелю кохання, який, виявляється, може бути зовсім не романтичним місцем. А також у секції буде представлена робота режисера Вовки Солов'я Once upon a mine (Мина) – картина про художника, який живе на окупованій території і намагається вибратися із зони АТО.
Дві голови краще
Уперше за майже три десятки років, з 1987 року, фільмом відкриття Каннського кінофестивалю стане робота режисера-жінки – картина Емманюель Берко La Tête haute про життя важкого підлітка Малоні. Тут знімалися Катрін Деньов, Бенуа Мажимель і Сара Форестьє, а головну роль виконує Род Парадо. Варіант, нетиповий для Канна: зазвичай церемонію відкриття прикрашає гучний яскравий проект, а не лаконічна соціальна драма. Так, два роки тому це був Великий Гетсбі, а у 2014-му – байопік про Грейс Келлі Принцеса Монако.
«Своїм вибором ми висловили бажання почати цей фестиваль з іншого кіно – із сильної і проникливої картини. Фільм Берко красномовно розповідає про протиріччя сучасного суспільства. Він продовжує традицію сучасного кіно, що сміливо оголює гостросоціальні питання. Такі теми є універсальними, зрозумілими в будь-якій країні, і тому такий фільм якнайкраще підійде для публіки з усього світу, яка збереться в Канні», – пояснює директор фестивалю Тьєррі Фремо.
Втім, у нинішньому фестивалі, який пройде з 13 по 24 травня, дійсно багато нетипового – починаючи від голови, точніше, голів, основного конкурсу. Вперше за всю історію Канна основне журі очолює не одна, а дві (нехай і рідні) людини – брати-режисери, продюсери і сценаристи Джоел й Ітан Коени. У них «у підпорядкуванні» – режисери Гільєрмо дель Торо і Ксав'є Долан, актор Джейк Джілленхолл, композитор Рокіа Траоре, актриси Россі де Пальма і Сієнна Міллер, а також актриса і режисер Софі Марсо. Ця різношерста «двоголова» команда має визначити володаря головного призу фестивалю, Золотої пальмової гілки, а також вручити Гран-прі та нагороди за найкращу режисуру, сценарій, акторські роботи. І вибирати є з чого.
Бланшетт vs Котіяр
В основний конкурс Канна-2015 увійшло 19 картин. Кожна гарна по-своєму, але постараємося все ж визначити ключові прем'єри.
Однозначно, особлива увага буде прикута до Казки казок італійця Маттео Гарроне, який уже двічі отримував Гран-прі Канна – за Гоморру (2008) і Реальність (2012). Його новий фільм, де знялися Сальма Хайек і Венсан Кассель, – це така «казочка», від якої кров холоне в жилах: сюрреалістичне кіно, зняте на стику дійсності і вкрай живописного нічного кошмару, що об'єднало в собі класичні сюжети європейських казок у первозданному, непричесаному вигляді. Враховуючи факт присутності в журі ще одного похмурого кіноказкаря, дель Торо, у фільму непогані шанси.
Ще одна гучна прем'єра – лесбійська драма Керол від режисера Оксамитової золотої жили і Мене тут немає Тодда Хейнса. Це екранізація роману Патрісії Хайсміт Ціна солі про молоду працівницю універмагу Терезу, яка закохалася в елегантну даму з вищого суспільства Керол. Пікантності ситуації додає те, що дія розгортається в 1950-ті, коли такі стосунки, м'яко кажучи, зовсім не віталися. Закоханих зіграли Руні Мара і Кейт Бланшетт: до слова, у двічі оскароносної актриси ще немає призу Канна, але, за прогнозами експертів, Керол здатна виправити це прикре непорозуміння.
UGC-Distribution
За роль Керол у новому фільмі Тодда Хейнса Кейт Бланшет пророкують нагороду фестивалю
Конкуренткою Бланшетт може стати Маріон Котіяр, яка зіграла разом з Майклом Фассбендером в екранізації австралійським режисером Джастіном Курзелем шекспірівського Макбета.
Шекспірівські пристрасті розіллються і в цілком сучасному Морі дерев Гаса ван Сента: це історія двох чоловіків (Меттью Макконахі і Кен Ватанабе), які випадково зустрілися в знаменитому лісі самогубців біля підніжжя Фудзі. Їхні пошуки виходу з екзистенціальної кризи цілком можуть принести режисерові ще одну Золоту пальмову гілку (першу він отримав у 2003-му за картину Слон).
Також серед потенційних фаворитів Канна критики називають італійця Паоло Соррентіно та його Молодість – своєрідне кіно про кіно, що відсилає до спадщини Федеріко Фелліні. В ролях – Майкл Кейн, Рейчел Вайс, Харві Кейтель і Джейн Фонда.
А ще варто звернути увагу на грецького режисера Йоргоса Лантімоса і його Лобстера – абсурдну романтичну антиутопію з Коліном Фарреллом, Лєєю Сейду, Беном Вішоу і Вайс. Сюжет, де самотніх людей відправляють на 45 днів у готель, щоб вони знайшли собі пару, а якщо вони не справляються, то їх перетворюють на звірів і відсилають у ліс, цілком може припасти до смаку головам нинішнього каннського журі.
І, нарешті, осібно в основному конкурсі стоїть угорець Ласло Немеш з драмою про в'язнів Аушвіца Син Сола. Для 38-річного режисера це дебют у повному метрі.
Який же Канн без скандалу. Швидше за все, «відповідальним» за нього призначать відомого кінопровокатора Гаспара Ное, чиє Кохання організатори розсудливо не включили в основний конкурс, відвівши прем'єрі місце спеціального показу опівночі. Про картину відомо мало: синопсис позиціонує її як «історію кохання, що радісно прославляє секс», «сексуальну мелодраму про хлопчика, дівчинку, і ... ще одну дівчинку». А сам режисер скромно запевняє, що від його кіно «у чоловіків встане, а жінки заплачуть».
Шанс поридати (правда, через більш пристойний привід) матимуть гості ще одного опівнічного спецпоказу – прем'єри документального фільму Емі про трагічну долю співачки Емі Уайнхаус, знятого британським режисером індійського походження Асіфом Кападією.
Традиційно Канн не минає без чергового фільму Вуді Аллена. Невтомний режисер представить свою Ірраціональну людину про професора філософії, який закрутив роман зі студенткою. У головних ролях – Емма Стоун, нова муза нью-йоркського кіношника, і Хоакін Фенікс.
Важко вирахувати, який для 79-річного Аллена це фільм за рахунком, – за п'ятий десяток вже точно перевалило. А ось для акторки Наталі Портман, якій у червні виповниться 34 роки, нинішній Канн стане місцем режисерського дебюту. Знову-таки в рамках опівнічних спецпоказів вона представить свою першу повнометражну стрічку – драму про арабо-ізраїльський конфлікт Повість про любов і пітьму, засновану на спогадах письменника і журналіста Амоса Оза.
Коли і де фільми 68-го Каннського кінофестивалю можна буде подивитися в Україні – питання відкрите. Можливо, деякі прем'єри покажуть у рамках VI Одеського міжнародного кінофестивалю, який пройде з 10 по 18 липня. У всякому разі його організатори завжди намагаються привезти до нас актуальні новинки. Ну а чи побачить наступний Канн Україну у своєму конкурсі – зовсім вже загадка. Хіба що Слабошпицький свій Люксембург дозніме.
***
Цей матеріал опублікований в № 17-18 журналу Корреспондент від 1 травня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.