З 10 до 18 липня відбудеться найбільший український кінофорум - VI Одеський міжнародний кінофестиваль.
Вивчивши його програму, Корреспондент обрав найцікавіші події та покази, пише Анна Давидова у №27 журналу від 10 липня 2015 року.
Топ-7 фільмів фестивалю
Кохання
16 липня, 00:00 Синій зал Фестивального центру (кінотеатр Родіна)
У Канні-2015 прем'єру майже порнографічного 3D-фільму автора Необоротності і Входу в порожнечу аргентинця Гаспара Ное про всяк випадок поставили після півночі. На ОМКФ розсудливо вирішили вчинити за прикладом колег: все-таки тривимірна сцена еякуляції прямо в камеру – навряд чи те, що варто показувати на великому екрані в «дитячий» час. Втім, за скандальною обгорткою (сцени у ліжку займають половину фільму) приховується цілком банальна історія: чоловік кохав жінку, зрадив, випадково «зробив» коханці дитину і тепер змушений з нею жити.
«Так само, як і минулорічна Німфоманка Ларса фон Трієра, цей фільм-шок покликаний перевірити межі терпимості на кожному ринку, де він виходить, паралельно підриваючи основи пуританства, що існує стосовно екранного зображення пристрасті», – вважає оглядач Variety, паралельно акцентуючи, що, незважаючи на всю пікантність теми, Кохання – це «найбільш нудний фільм Ное».
Бьордмен
12 липня, 16:30, Фестивальний палац
Чесно кажучи, це смуток і печаль – те, що в український прокат так і не вийшла найгучніша картина минулого року, яка взяла чотири Оскари в найпрестижніших номінаціях: Найкращий фільм і Найкращий режисер (Алехандро Гонсалес Іньярріту), Найкращий оператор (Еммануель Любецьки) і Найкращий сценарій (Іньярріту, Александр Дінеларіс, Армандо Бо, Ніколас Джабоне). Але завдяки ОМКФ у нас все-таки є шанс побачити справжню магію кіно з великої літери на великому екрані.
Білі ночі листоноші Олексія Тряпіцина
11 липня, 10:00, 16:30, Синій зал Фестивального центру (кінотеатр Родіна)
Фільм Андрія Кончаловського, який отримав Золотого лева на Венеціанському кінофестивалі, – це чергова чи то сюр-, чи то реалістична історія про життя російської глибинки, не "чорнушна», але медитативна і сумна. В ролях – непрофесійні актори (виключаючи Ірину Єрмолову). На екрані – «російські Сто років самотності, архангельське Макондо, яке отримує мотори і навіть гаджети, але в іншому нікуди не йде з ХV століття», як влучно прорецензував Білі ночі Дмитро Биков.
Син Саула
16 липня, 10:30, Червоний зал Фестивального центру (кінотеатр Родіна)
«Син Саула – гранично фізіологічний досвід, двогодинне занурення в пекло, рідкісний глядач вийде із сеансу без запаморочення і нудоти», – попереджає рецензент Радіо Свобода. Але угорський режисер-дебютант Ласло Немеш, чий перший повнометражний фільм відразу ж потрапив в основний конкурс Канн і отримав чотири (хай і не найголовніші) нагороди, знімав своє кіно не стільки заради того, щоб шокувати, а, швидше, щоб змусити замислитися про вчених і страшні речі.
Син Саула – історія в'язня концтабору, члена групи полонених євреїв, яких нацисти змушують спалювати тіла вбитих у газових камерах. Він виявляє тіло хлопчика, в якому, як йому здається, він впізнає сина і хоче поховати дитину як личить – у землі, з молитвою рабина. І поки Саул одержимий цією ідеєю, він ставить під удар членів своєї групи, які готують повстання. Що важливіше – порятунок трупа або людських життів? Чи можливий він взагалі – порятунок з пекла на землі? І чому це пекло в принципі стало можливим? ..
Лобстер
11 липня, 15:30, Фестивальний палац
15 липня, 12:00, Синій зал Фестивального центру (кінотеатр Родіна)
Фільм грека Йоргоса Лантімоса був одним з найбільш по-хорошому дивних в основному конкурсі Канна-2015 і заслужено отримав престижний Приз журі. Колін Фаррелл приміряв обвислі вуса в Лобстері раніше, ніж у Справжньому детективі, і зробив це явно з тією самою метою – надати своєму персонажу зовнішнього смутку. Його герой – розведений архітектор на ім'я Девід, який потрапив у спеціальний заміський готель, де одинаки зобов'язані за 45 днів знайти собі пару, інакше будуть перетворені на тварин – на яких саме, вирішувати їм. Вибір Девіда зрозумілий з назви.
Чому лобстер? По-перше, вони живуть до 100 років і більше, по-друге, люблять море, а по-третє, у них блакитна кров – «як у аристократів». Романтичне пояснення? Безумовно. Але чому ж тоді придумала його людина, яка опинилася в цьому готелі для «лузерів від романтики»? І навіщо взагалі такий готель потрібен? І чи справді кожен з нас зобов'язаний знайти собі пару, а, не зумівши цього зробити, стати лузером-лобстером? Так, питання, що виникають після перегляду цього фільму про недалеке майбутнє, легко переносяться на повсякденне життя багатьох сучасних людей. «Це дивний вихор сатири, алегорій і метафор, який перетворює сумну трагікомедію на актуальну історію про кохання», - резюмує журнал Vanity Fair.
Російський дятел
15 липня, 22:00, Червоний зал Фестивального центру (кінотеатр Родіна)
17 липня, 21:00, Червоний зал Фестивального центру (кінотеатр Родіна)
На найпрестижнішому фестивалі незалежного кіно Sundance фільм, знятий американцем Чедом Грасією, представляв Великобританію. Але стрічки Російський дятел не було б без участі двох українців – оператора-постановника Артема Рижикова і художника-постановника, а також головної дійової особи та ідейного натхненника картини Федора Александровича. Російський дятел – так називали таємничий радіосигнал, який транслювався з території СРСР на Захід у 1970-ті роки.
Художник Александрович зацікавився вивченням цього сигналу і дійшов висновку, що є зв'язок між «стуком дятла», будівництвом Дуги (загоризонтного локатора – величезної залізної конструкції біля Прип'яті, яку створювали в часи холодної війни з метою моніторингу запуску американських ракет) і Чорнобильською катастрофою. Він упевнений: вибух був влаштований спеціально – наказ був відданий з Кремля, щоб приховати невдале будівництво Дуги. Версія суперечлива, але її унікальне кіновідображення принесло творцям перемогу на Sundance в номінації Найкращий документальний фільм і безліч позитивних відгуків у світовій пресі.
Під електричними хмарами
13 липня, 21:30, Синій зал Фестивального центру (кінотеатр Родіна)
17 липня, 11:00, Червоний зал Фестивального центру (кінотеатр Родіна)
«Це кінороман, глави якого взаємопов'язані, кожна доповнює загальну картину. Тут безліч сюжетних ліній і різних персонажів, час дії – між 1990-ми і недалеким майбутнім, 2017 роком. Це спроба у поетичній формі вловити образ часу», - говорить про свій четвертий фільм режисер Олексій Герман-молодший.
Сім новел, з яких складається картина, об'єднує недобудована будівля, що височіє посеред апокаліптичного пустиря. З цією будівлею тим чи іншим чином пов'язані долі різних, але однаково «зайвих» у світі, який втратив усілякі орієнтири, людей. Над цими людьми – дивне, підсвічене неоном небо (як зазначає The Hollywood Reporter, «візуальний ряд зачаровує»), а в їхніх душах – неспокій та очікування чогось неминучого, швидше за все, війни. До речі, фільм створений у несподіваній для такого контексту (або підтексту) копродукції – Росії та України, а також Польщі.
Музика
Нововведення нинішнього ОМКФ – спеціальна позаконкурсна програма Music Docs, присвячена, як зрозуміло з назви, музичній документалістиці. Її найбільш очікуваний фільм – Курт Кобейн: Чортів монтаж, перша стрічка про лідера Nirvana, знята зі схвалення та за сприяння родини легенди гранжу. Вдова музиканта Кортні Лав є головним ідейним натхненником проекту, а їхня дочка Френсіс Бін стала виконавчим продюсером.
Чортів монтаж – назва одного з міксів Кобейна, касети № 58 зі 108 знайдених в його архіві. На записі чутно, як музикант експериментував зі зміною швидкості пісень: вийшла какофонія, яка, здається, цілком може викликати демона. Власне, демонам Кобейна – тим, які змусили його зробити першу спробу суїциду ще в 15-16 років, тим, які зробили його суперзіркою, і тим, які в підсумку його ж і вбили, - і присвячений весь фільм, заснований на докладних щоденниках музиканта і його відео- й аудіоархіві.
Журнал Rolling Stone назвав фільм режисера Бретта Моргена, над яким той працював вісім років, «нефільтрованим досвідом Курта», наголошуючи, що тут Кобейн «постає не голосом покоління, а людською істотою, батьком і чоловіком». А музичний портал NME охарактеризував кіно як «найбільш повний портрет рок-ікони з усіх коли-небудь створених».
Скласти свою думку можна 12 липня о 20:00 і 16 липня о 13:30 в Синьому залі Фестивального центру (кінотеатр Родіна).
Головний гість
Нинішній ОМКФ вирішив обійтися без добре відомих широкій публіці гостей, але підготував справжній подарунок для справжніх цінителів кіно. Торік автор Чорного лебедя і Ноя, оскарівський номінант Даррен Аронофські, провів онлайн-воркшоп для слухачів Літньої кіношколи ОМКФ по Skype, а тепер знаменитий режисер відвідає Одесу особисто.
17 липня о 15:00 в Синьому залі Фестивального центру (кінотеатр Родіна) відбудеться його майстер-клас у рамках Літньої кіношколи, а 18 липня о 21:30 в кінотеатрі Stella Artois на Ланжеронівському Узвозі почесний гість фестивалю відкриє показ свого Реквієму за мрією – без перебільшення культового фільму для покоління 1990-х і нульових.
ОМКФ в цифрах
100 фільмів
на цей момент заявлено в програмі ОМКФ. 100-тою картиною стало Плем'я Мирослава Слабошпицького – стрічку мовою жестів, що отримала понад 40 нагород міжнародних фестивалів і недавно стала першим українським фільмом з прокатом у США, покажуть у Червоній залі Фестивального центру (кінотеатр Родіна) 17 липня о 23:00. Режисер особисто представить фільм глядачам.
530 стрічок з 75 країн
були подані на розгляд комісії, що відбирала учасників різних конкурсних програм VI ОМКФ.
12 картин
зі США, Великобританії, Ізраїлю, Туреччини, Росії, Колумбії, Хорватії, Ірану, Франції, Данії та України увійшли в основний конкурс фестивалю.
6 повнометражних фільмів і 18 короткометражок
боротимуться за нагороди Національного конкурсу ОМКФ. До речі, як і в минулому році, відразу дві українські стрічки представлені одночасно як у Національному, так і в Міжнародному конкурсі: це Пісня пісень Єви Нейман за мотивами однойменного оповідання Шолом-Алейхема і Полон Анатолія Матешка, знятий за мотивами подій у зоні АТО.
30%
заявок, поданих на участь у Міжнародному конкурсі цього року, були від жінок-режисерів, у підсумку 4 з 12 відібраних картин – «жіночі». У Національному конкурсі і ще більше, майже половина – 10 з 24 фільмів. Це дуже високий показник гендерної рівноваги.
98 відреставрованих фільмів «тата кіно» Луї Люм'єра
увійшли до програми Люм'єр! на честь 120-річчя кінематографу. Її на ОМКФ представить директор Канського кінофестивалю та Інституту Люм'єр Тьєррі Фремо. Перший після Канна показ унікальної програми відбудеться 15 липня о 21:30 у Фестивальному палаці (Одеський академічний театр музичної комедії ім. Водяного).
№ 1
у списку найбільш видатних документальних фільмів усіх часів за версією Британського кіноінституту – фільм Людина з кіноапаратом українця Дзиги Вертова, створений у 1929 році на Одеській кінофабриці, - покажуть 11 липня о 21:30 на Потьомкінських сходах у супроводі оркестру Michael Nyman Band під управлінням знаменитого британського композитора-мінімаліста Майкла Наймана. Такі кінопокази під відкритим небом вже стали традицією ОМКФ і збирають близько 15 тис. глядачів (вхід вільний). До слова, цього року Європейська кіноакадемія вирішила відзначити Потьомкінські сходи пам'ятним знаком Скарби європейської кінокультури – таким же, наприклад, як встановлений у Ліоні на будинку, де народилися брати Люм'єр, і в Москві в кабінеті-музеї Сергія Ейзенштейна.
***
Цей матеріал опублікований в № 27 журналу Корреспондент від 10 липня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.