Організатори 7-го Одеського міжнародного кінофестивалю міркували, як зробити українську кіноіндустрію комерційно успішною.
У вас зараз пізній комунізм, – режисер, представник "берлінської школи" Крістіан Петцольд говорить це з винуватою усмішкою, немов вибачається. – Я багато знаю про український футбол і можу сказати, що між футболом і кіно є зв'язок. Український футбол безладний, але в ньому багато талановитих гравців. Вибачте, що не можу дати вам позитивних слів про українські фільми. Ваша країна зараз отруєна, бюрократія і корупція існують, як і 500 років тому..."
Звичайно, не найвища оцінка для українського кіно як стартапу. Але шлях до успіху зовсім не в тому, щоб шліфувати і лакувати дійсність. Для початку потрібно прийняти її такою, яка вона є, а потім думати, як розвиватися, пише Олег Шапаренко у №29 журналу Корреспондент від 29 липня 2016 року.
Тема комерційно успішних проектів в українському кінематографі на ОМКФ піднімається не перший рік. Цього разу організатори просто дали послухати людей, які, безумовно, розбираються в темі: успішних режисерів, продюсерів, у першу чергу з Європи. Все-таки Голлівуд багатший, але наш ринок до європейського ближче. Хоча поки що – не в європейському руслі, ми поки скоріше як глядач, який спостерігає з берега регату.
- Те, що Голлівуд полює за європейськими режисерами – це міф, – продовжує Петцольд. – Німеччина багата країна, у ній багато грошей, на них і розраховують кінокомпанії, які непогано заробляють на копродукції. На початку своєї кар'єри я мріяв потрапити в Голлівуд. Колись мені дали почитати сценарій про Фройда, я був серед десятка режисерів, яких розглядали на затвердження. І я відмовився, а згодом у прокат вийшов Небезпечний метод з Венсаном Касселем і Кірою Найтлі. Мені зараз 50 років, і я більше не вірю в міфи про Голлівуд.
- Які теми зараз актуальні в європейському кіно?
- Наприклад, у Німеччині ажіотаж на фільми, де фігурують педофіли. Наші газети буквально рясніли публікаціями на цю тему, зараз написано безліч сценаріїв про педофілів. Я ненавиджу подібні теми, мені важлива не реальна історія, а реальність в історії. Нещодавно я розмовляв з французьким режисером, і ми дійшли висновку, що історія кохання у 20-х роках і зараз – це дві різні історії. Нова реальність входить у кіно.
Серіали як тренд
Раніше говорили, що на українське кіно немає попиту. Відповідно, немає і грошей. Зараз попит є, причому не тільки всередині країни.
ТБ чекає серіали українського виробництва, але якісні і цікаві. Російського продукту, який раніше рятував телевізійників, більше немає, європейський і американський не тільки дорого коштує, але ще й часто незрозумілий вітчизняному глядачеві.
- Перервані на невизначений період зв'язки з Росією торкнулися всіх, хто працює в кіноіндустрії, оскільки ринок сусідньої держави був дуже пов'язаний з нашим, – каже президент ОМКФ Вікторія Тігіпко. – Нам треба буде поставити серіальне виробництво на новий рівень. Причому контент повинен стати затребуваним не для ринку СНД, а для європейського глядача.
На ОМКФ серіали розбирали окремо. Як і документальні фільми – здається, ніхто, навіть самі режисери-документалісти не можуть повною мірою пояснити підвищений попит на свої твори. На показі цілого ряду документальних фільмів був аншлаг. На фестивалі вони конкурували з картинами, які ось-ось вийдуть у прокат, такими як Світське життя Вуді Аллена і Неоновий демон з Кіану Рівз у головній ролі.
Це при тому, що в конкурсі документального кіно було представлено лише шість картин.
- Є популярне питання: "Якщо горить будинок, ви будете знімати або гасити?" Той, хто буде гасити, – поганий документаліст, – вважає режисер-документаліст і президент Артдокфесту Віталій Манський [автор нашумілого минулої осені документального фільму про буденне життя громадян Північної Кореї У променях сонця]. – Якщо режисер не в змозі направити на себе камеру – він не готовий до професії документаліста. Тест для будь-якої людини, яка хотіла б робити хороше кіно, – спробувати зняти розмову із собою в дзеркалі так, щоб було цікаво дивитись. Втім, за свій досвід в документалістиці я не зустрічав майже жодного чесного фільму-автопортрета. Мабуть, це близько до неможливого.
- По-вашому, особистість режисера безпосередньо відбивається на якості документального фільму?
- Звичайно. Якщо ти своєму герою нецікавий, він буде нецікавий твоєму глядачеві. Зацікавленість повинна бути взаємною, а якщо її немає, то навіщо взагалі робити кіно? Наприклад, для мене Путін не менш цікавий, ніж учасниці гурту Тату.
До речі, після роботи в Північній Кореї, я відкрив ноутбук і прочитав, що Янукович перебуває в міжнародному розшуку. Я вирішив прочитати новини у зворотному порядку. Це був дуже цікавий ефект сприйняття, і, може, варто зняти документальну картину, яка б розклала історичну подію задом наперед.
- Сучасні технології допомагають у документалістиці?
- Цілком, адже справжнє кіно з'явилося разом з цифровими технологіями, які не відволікають зайвою роботою. Так, у 50-і роки, щоб зняти побутову сцену в квартирі, туди повинні були прийти мінімум чотири людини, вони несли камеру Дружба, зарядка якої забезпечувала 10 хвилин запису. Самі герої, дивлячись на все це, перебували в шоці. Зараз режисер приходить з камерою розміром з мобільний телефон і виходить зовсім інша робота.
Історія від холостяка
Щороку на кінофестивалі проходять заходи, де молоді режисери шукають спонсорів під свої фільми. Одним з представлених проектів став сценарій героя романтичного шоу Холостяк Іраклі Макацарія. Власник грузинського продакшена Maq Entertainment задумався над тим, щоб зняти романтичну комедію.
- Ця ідея прийшла мені в голову незабаром після участі в шоу, – зізнається він. – За сюжетом головний герой – молодий і успішний хлопець з Грузії – опиняється перед вибором. Батько пропонує йому передати свою винну компанію, у разі якщо він одружується. І несподівано для себе хлопець закохується в українку. Це буде гарна історія про кохання без кордонів, історія кохання двох вільних народів. Чи знайшов Макацарія гроші, поки що невідомо.
***
Цей матеріал опубліковано в №29 журналу Корреспондент від 29 липня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.