Секс-символ 1960-х років йде з кінематографа.
На цьому тижні Ален Делон оголосив про свій відхід зі світу кінематографа. 81-річний актор оголосив, що кінострічка режисера Патриса Леконта, над якою він зараз працює, стане останньою в його кінокар'єрі.
Назву фільму він не назвав, але зазначив, що він розповідає про історію кохання між двома особами похилого віку. Жіночу роль у стрічці виконує Жюльєт Бінош.
"Це буде мій останній фільм, тому що я, як боксер, який не хоче проводити зайвий бій, не хочу зніматися в зайвому фільмі", - пояснив французький актор.
Свій шлях у кіно Ален Делон розпочав у 21 рік. За порадою друзів він показав свої фотографії кінопродюсерам, але ті говорили йому, що він занадто гарний для кар'єри актора.
У 1956 році його помітив режисер Ів Аллегре і запропонував йому невелику роль у своєму фільмі.
Корреспондент.net згадав найкращі ролі головного красеня кінематографа Алена Делона.
Рокко і його брати
Лукіно Вісконті, 1960
Фільм італійського режисера розповідає про п'ятьох братів, які переїхали з бідного сицилійського села в Мілан.
Між двома братами, роль одного з яких виконує Делон, відбувається розбратання через дівчину легкої поведінки, яка вирішила кинути роботу і завести сім'ю.
Критики зазначають, що режисер максимально продемонстрував ангельську красу Делона.
Цікаво, що експерти знайшли зв'язок між героєм Делона Рокко і князем Мишкіним з роману "Ідіот" Федора Достоєвського.
На Венеціанському кінофестивалі фільм отримав приз міжнародної асоціації кінокритиків.
На яскравому сонці
Рене Клеман, 1960
Ален Делон грає авантюриста Тома, що мріє прожити життя мільйонера Філіпа, з яким гуляє по морю на яхті.
Незабаром Том вбиває мільйонера, кидає труп у море, прив'язавши до нього якір, і розпочинає життя під ім'ям Філіпа. Але щасливого життя йому не чекати.
Трилер "На яскравому сонці" отримав переважно схвальні відгуки критиків, а серед його шанувальників є іменитий режисер Мартин Скорсезе.
Критики називають фільм красивим як для очей, так і для розуму.
Затемнення
Мікеланджело Антоніоні, 1962
Фільм розповідає про дівчину Вітторію, яка втомилася від стосунків. Але перед молодим маклером П'єро, якого грає Делон, вона не встояла.
Між ними зав'язався роман, але недовгий, оскільки обидва герої перебувають в екзистенційній кризі.
Кінострічка отримала особливий приз журі Каннського кінофестивалю, також була номінована на головну нагороду.
Леопард
Лукіно Вісконті, 1963
Дія фільму розгортається на тлі падіння міста Палермо і всього королівства обох Сицилій перед загонами гарібальдійців і подальшого становлення об'єднаної Італії в 1860 році.
Фільм простежує долю Танкреді, молодого і енергійного племінника князя Салина на прізвисько Леопард. Танкерді, якого грає Делон, сватається до доньки нувориша, відкидаючи любов княжої доньки.
Усі нитки оповідання сходяться в 51-хвилинній сцені балу в одному з палермських палаццо, яка, на думку режисера, має справляти на глядача враження нестерпної задухи.
Кінострічка удостоєна Золотої пальмової гілки Канського кінофестивалю і вважається однією з вершин світового кіномистецтва.
Самурай
Жан-П'єр Мельвіль, 1967
Делон грає Жефа Костелло, найманого вбивцю, який ніколи не залишає слідів і не забуває потурбуватися про ідельне алібі.
Але в одній справі йому не пофартило: його обличчя запам'ятав випадковий свідок - піаністка бару, у якому він виконав замовлення. За Жефом починає полювання як поліція, так і замовник.
Кримінальна драма знята в стилі нео-нуар.
Басейн
Жак Дере, 1969
Делон виконує роль стомленого життям письменника, який плутає любов з почуттям власності і піддається спалаху кривавих, у результаті спальних вщент ревнощів.
Разом зі своєю подругою він проводить відпустку на Лазурному березі в ідеальній атмосфері на віллі друзів, поки не з'являється її колишній коханець.
Червоне коло
Жан-П'єр Мельвіль, 1970
Герой Делона грабує ювелірний магазин зі своїм новим знайомим, але вже відданим другом. Однак удача не довго їх супроводжує: на їхній слід нападає хитрий комісар Матей.
Кримінальний детектив з мінімумом слів і максимально бестрастним показом вбивств.
Епіграф до фільму говорить: "Сиддхарта Гаутама, Будда, намалював коло шматком червоної крейди і сказав: "Коли людям, навіть незнайомим, одного разу судилося зустрітися, щоб їм не випало, як би не розходилися їхні шляхи, у призначений день вони неминуче зійдуться в червоному колі". Вислів, приписуваний Будді, був вигаданий Мельвилем.