У PinchukArtCentre відкрилася групова виставка Страх і надія трьох українських художників: Микити Кадана, Жанни Кадирової та Артема Волокітіна.
Ця виставка - реакція художників-переможців Премії PinchukArtCentre на нову соціально-політичну ситуацію в Україні, що сформувалася в результаті кризи, яка розгорнулася, і останніх подій в країні, повідомили в арт-центрі.
"Виставка Страх і надія демонструє, що у художників була гостра необхідність відреагувати на драматичні події, що змінили Україну. І ця необхідність знайшла форму за допомогою цієї експозиції. Своїми роботами художникам вдалося створити простір-платформу для роздумів і дискусій про майбутнє України, а також зафіксувати в пам'яті все те, що сталося за останні кілька місяців", - сказав куратор виставки заступник арт-директора PinchukArtCentre, Бйорн Гельдхоф.
Виставка починається на другому поверсі, де представлені три роботи Жанни Кадирової, що досліджують тему конфлікту.
Атлети (2003) - серія фотографій, знятих під час перебування художниці в Криму, які "грайливо" відсилають до жорстокості, фізичної розправи і протестів".
Друга - абсолютно нова робота, створена спеціально для виставки - це карта України, вирізана з розкопаної, спаленої стіни колишньої радянської фабрики у Шаргороді - Кадирова відсилає нас до теми Криму, який у цій роботі є вже окремим шматком, - як спірна територія Росії та України.
Третя робота Жанни Кадирової Натовп (2013) - це зібрання зі 40 скляних вітрин, в кожній з яких представлений колаж з вирізок щоденних газет 2012 року. Взявши в руки газету, художниця вирізає портрети з кожної сторінки, створює композицію, в якій люди різних соціальних статусів, політичних поглядів і вірувань стають пліч-о-пліч.
Микита Кадан представляє чотири групи робіт, що стали, по суті, єдиним висловлюванням або думкою, єдиним жестом, який відносить до класичного музею, до формалізації пам'яті та спадщини, а також до того, як конфлікт ідеологій призводить до культурної амнезії, яка змінює хід самої історії.
За допомогою п'яти масштабних експонатів Кадан вибудовує наратив історичного музею. Вчора, сьогодні, сьогодні (2012-2014) і Робочі матеріали. Вина зображень (2014) - це роздуми про прив'язку суспільства до спадщини і (минулих) ідеологій.
У той час як Адміністрація. Макет (2014) і Музей революції. Вина показу (2014) змальовані безпосередньо з політичного конфлікту в Україні.
Артем Волокітін у своїх картинах звертається до видовищного та емоційному аспекту війни, життя і творення. У деяких роботах увага акцентується на актах насильства, зокрема на вибух, в той час як інші картини пов'язані з порожнечею і людським горем.