Корреспондент: Розважай і володарюй. Інтерв’ю з керівником театру Shakespeare's Globe Домініком Дромгулом

Художній керівник всесвітньо відомого театру Shakespeare's Globe Домінік Дромгул розповів Корреспонденту, що класика зараз шокує сильніше за авангард, і зізнався, що готовий давати спектаклі хоч на пляжі. Інтерв’ю, яке взяла Анна Давидова, розміщене у №22 видання від 6 травня 2014 року.

Якщо найзнаменитіша п'єса про кохання – це Ромео і Джульєтта, то найзнаменитіша п'єса про владу – безумовно, Гамлет. І досить символічно, що саме її в передвиборчий вечір дивилися майбутні президент України і мер Києва. Компанію Петру Порошенку та Віталію Кличку в Мистецькому арсеналі склали ще шість сотень щасливчиків, які встигли купити квитки на одну з двох вистав легендарного лондонського театру Shakespeare's Globe.

Вистави, що відбулися за підтримки Британської ради в Україні, відбулися в рамках амбіційного й унікального проекту Globe to Globe, присвяченого 450-річчю з дня народження Вільяма Шекспіра. 23 квітня 12 артистів артистів і два менеджери трупи вирушили в дорогу в найкращих традиціях бродячих акторів. Їхня мета – за два роки зіграти Гамлета в кожній (!) країні на планеті. Поки що таких нарахували 205.

«У кожній означає в кожній, – усміхається художній керівник Shakespeare's Globe, режисер Домінік Дромгул у відповідь на запитання, як він планує «прориватися», приміром, до Північної Кореї. – Я розумію, що проблема з дозволами постане перед нами неодноразово. І ми всіма силами намагатимемося їх отримати. Цілком припускаю, що в деяких країнах нам доведеться безкоштовно грати на пляжі або сільській площі. Але це все одно дуже важливо, адже скрізь, де він з'являється, Гамлет несе із собою мудрість, розуміння і задає важливі питання».

Дух авантюризму у Домініка в крові.

«Дромгулів завжди вважали бунтівниками – у нас у роду був навіть пірат», – з гордістю зізнається режисер.

Він – виходець з театральної родини, ще в 16 років зібрав трупу, з якою виступив на знаменитому Единбурзькому фестивалі. У 26 Дромгул очолив культовий театр Bush, що спеціалізується на сучасній драматургії. А в 41 рік кардинально змінив творчий вектор, прийшовши до Shakespeare's Globe на місце першого директора відродженого театру Марка Райленса.

- Ви авангардний режисер, який дев'ять років тому переключився на Шекспіра. Зараз театр часто намагається шокувати глядачів. Є парадоксальна думка, що класика сьогодні –більша провокація, ніж найскандальніша сучасна постановка.

- Так, я думаю, так і є. Людям вже набридло, що їх постійно намагаються вивести з себе: це тебе зачепило, а якщо ось так, а якщо отак?! Ми ж, навпаки, намагаємося залишатися в рамках традиції, бути простими і зрозумілими. Здається, сьогодні це річ, що найбільше шокує на Землі.

Ось виходить актор і вимовляє: «Я Гамлет, це – Данія», – а навколо немає нічого, що якось підкріплювало б його слова, ніякої Данії! І особисто ви як частина аудиторії йдете за ним, погоджуючись: «Так, ти Гамлет, це – Данія, і я тут з тобою». Тут є величезна, надзвичайно захоплива свобода. Ось одна з причин успіху Shakespeare's Globe: звернутися до витоків, до уяви глядачів – це стало справжньою революцією. Замість того щоб за допомогою спецефектів і декорацій створювати картинку і говорити глядачам: «Ось реальність, з якою вам потрібно змиритися», ми їм пропонуємо: «Давайте зробимо щось разом!».

Це, до речі, шекспірівський прийом. На початку практично будь-якої сцени зазначається: «Зараз ніч», або «Спекотний день», або «Ми на Сицилії», – автор запрошує вас пройти з ним у потрібне місце і час. Прекрасне тренування уяви.

Знаєте, що мене найбільше надихнуло у пропозиції очолити Shakespeare's Globe? Зайшовши в театр, я раптом усвідомив: Шекспір ​​тут не здається давнім – його твори абсолютно сучасні, в них стільки життя! Я відчув: між мною і п'єсою немає стін.

- Ви казали, що основні завдання авангардного та класичного театру одні й ті самі. У чому вони полягають?

- Як мені здається, головна мета – змусити людей відчути себе більш живими. И більше людьми, напевно ... Не важливо, що показують – романтичну історію чи трилер, – під час вистави глядачі так чи інакше сильніше відкриваються світу.

- А якщо історія жорстока, як той самий Гамлет, що ж у ній життєствердного? Або це спосіб відчути життя через смерть?

- Так – чому б ні? Через смерть. Через любов. Та через що завгодно! Зараз у нас в театрі йде [шекспірівська трагедія] Тит Андронік – там дуже багато крові, болю: деяким глядачам на виставі стає погано, буквально до непритомності. Але вони все одно виходять з театру явно жвавішими, натхненними!

- Shakespeare's Globe – перша будівля з солом'яним дахом, дозволена для будівництва в Лондоні з часів Великого пожежі 1666 року. А недавно по сусідству ви відкрили ще один театр – Sam Wanamaker Playhouse, де для освітлення використовуються винятково свічки. Вас інспекції не замучили?

- Ні, ми ж дуже обережні з вогнем! Але, знаєте, у випадку Sam Wanamaker Playhouse не свічки були головною проблемою. Щороку з'являються сотні театрів, і всі вони намагаються бути схожими один на одного і відповідати якомусь умовному уявленню про те, як правильно. А тут необхідно було будувати згідно з уявленнями про правильність XVII століття і потім вже адаптуватися до результату. Нам говорили, що буде катастрофа, що ніхто не захоче сидіти на жорстких лавках. Але в підсумку наш маленький театр лише на 340 місць вже користується великим успіхом: ми ставили трагедії, комедії, на нашій сцені навіть виступали артисти Королівської опери – акустика дивовижна, там буквально все співає!

- Для багатьох театрів по всьому світу найболючіше питання – самоокупність. Ви запевняєте, що Shakespeare's Globe живе винятково з продажу квитків. У чому секрет – магія бренду?

- Напевно, не без цього. Але моя порада театрам – досить нити. Плач і жалість до себе ще ніколи нікому не допомагали. Витріть сльози і насолоджуйтеся своєю справою, а якщо ви нею не насолоджуєтеся, отже вона просто не ваша. Навіть якщо до тебе на спектакль прийшли десятка зо два людей, грай для них і радій або не грай взагалі. У цьому суть. Державна підтримка? Вона не повинна впливати на творчість: залиште театр тим, хто в ньому розбирається, хто знає, що і як потрібно робити.

- Сьогодні з Globe to Globe ви «оживляєте» Шекспіра по всьому світу. Як думаєте, через 450 років якась трупа могла б влаштувати аналогічний тур з п'єсами когось із драматургів ХХ або ХХI століття?

- Хочеться вірити, що такий проект обов'язково буде. Гарольд Пінтер, Керол Черчілль, Артур Міллер – можливо, вони не такі титани, як Шекспір, але я сподіваюся, їхні роботи будуть жити. Тому що це найкращий спосіб діалогу між минулим і сьогоденням, а також, сподіваюся, майбутнім. Можливість зсередини зрозуміти людей, які жили колись.

Shakspeare's Globe у цифрах 

***

Цей матеріал опубліковано в №22 журналу Корреспондент від 6 червня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.