Режисер Влад Троїцький розповів про те, що чекає ГОГОЛЬFEST.
Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва ГОГОЛЬFEST – наймасштабніша арт-подія в культурному житті країни. У цьому році фестиваль відбудеться вдев'яте. 16-25 вересня він пройде на новій локації – арт-заводі Платформа. Про те, чого очікувати від фестивалю, Корреспонденту розповів творець ГОГОЛЬFEST Владислав Троїцький, пише Олексій Гвоздик у №34 видання від 9 вересня 2016 року.
- У цьому році назва фестивалю звучить як ГОГОЛЬFEST. ВАВІЛОН. Чому?
- Назва фестивалю передає стан, в якому сьогодні живе весь світ і кожен з нас. Нагадаю, що історія Вавилона – це історія катастрофічної зумовленості, яка дуже схожа на те, що відбувається навколо. Дивишся новини і розумієш, що все погано: АТО, Росія, кримінал, Трамп, Брейвік, всесвітнє потепління – краще і не жити. По суті преса нав’язуєнам комплекс жертви. Коли людина погоджується взяти на себе цю роль, включається зворотний зв'язок – вона починає шукати підтвердження того, що все погано.
Але постійно жити в стані стресу неможливо. Тому ми вирішили допомогти нашим глядачам позбутися цієї "хвороби" і з легкою іронією програти сценарій апокаліпсису. Адже крапелька іронії для людини, яка опинилася у важкій ситуації, - найкращі ліки. Цей "препарат" здатен змінювати ставлення людини до світу. А отже, і її життя. Зауважу, що саме мистецтво здатне взяти на себе роль примирення. Дати людям сили не озлоблюватися і всупереч усьому думати про хороше.
- За дев'ять років існування ГОГОЛЬFEST неодноразово опинявся під загрозою зриву. Яка ситуація в цьому році?
- Як ви пам'ятаєте, ідея фестивалю була спочатку моя. А на етапі реалізації до мене приєднався Женя Уткін [глава інвестиційного холдингу KM Core]. Разом ми утримували проект на плаву, скільки могли. Зрозуміло, що про проблеми і перемоги кожного з дев'яти ГОГОЛЬFEST я можу розповідати нескінченно довго. Тому скажу, що спочатку все йшло порівняно легко. Потім все важче і важче.
Найскладніший момент був у минулому році: щоб провести фестиваль, мені довелося влізти в борги, з якими я повністю не розрахувався досі. В цьому році нам пощастило більше. Ми знайшли нового партнера – арт-завод Платформа. І це дає нам впевненість, що ми зможемо повноцінно відпрацювати всю програму фестивалю. Зараз ми націлені на створення синергії з тими проектами, які вже існують на Платформі: Ulichnaya Eda і барахолка Кураж Базар. Мені здається, що нам вдасться органічно додати в уже створений світ серйозну арт-історію.
- Чим цікавий такому гравцеві, як арт-завод Платформа, контент ГОГОЛЬFEST – сучасне мистецтво, зрозуміле далеко не всім?
- Господарі арт-заводу Платформа, на відміну від багатьох українських бізнесменів, здатні думати наперед і можуть похвалитися системним підходом. Вони розуміють, що одними комерційними проектами, навіть найбільш чарівними (наприклад, як Вулична Їжа та Кураж Базар) складно сформувати нові міські смислові простору. У них є мета створити центр тяжіння не тільки для столиці, а й для всієї України. А без культурної, освітньої та арт-складової це зробити неможливо.
З одного боку, наше партнерство дає нове місце для фестивалю і розширює тусовку Платформи за рахунок публіки Гогольфест. З іншого, для арт-заводу це заявка на монополію. Адже таким чином Платформа стає єдиним великим гравцем з європейським підходом формування простору нового типу. Нікого, здатного на це, в Україні поки що немає.
- Розмови про створення постійного майданчика на базі фестивалю ведуться вже давно. Чому досі не вдалося зробити нічого подібного?
- Це ж не миттєво народжується! Для початку потрібно забезпечити інфраструктуру і підготувати команду. Тим більше що всі чудово розуміють: такий проект не може бути дотаційним. У цьому сенсі я розглядаю поточний фестиваль як тест. Він повинен дати відповідь, чи може такий майданчик у принципі існувати.
- А що це може бути? Театр?
- Наприклад. А ще сучасна хореографія, візуальне мистецтво. Якщо з'єднати всі наші зусилля, публіка зрозуміє, що можна не тільки в уїк-енд, але і в будні приїхати і побачити цікавий спектакль, подивитися фільм або послухати лекцію. Адже на такому майданчику можна буде отримати їжу і для душі, і для тіла. З точки зору довгострокових інвестицій – це дуже правильний і мудрий підхід.
Я завжди говорив, що ні в Києві, ні в країні немає жодного місця, пов'язаного із сучасним мистецтвом. Центру, який би системно займався освітою, генерував новий контент, був представлений і на внутрішньому ринку, і за кордоном. Сподіваюся, що арт-завод Платформа зможе стати першим таким місцем у країні.
- Як забезпечити фінансування такого великого проекту?
- У цьому році своє м'язисте плече нам підставило місто. З боку міської влади прийшла серйозна фінансова допомога. Але це унікальна історія для нашого проекту. Насправді такий фестиваль повинен існувати за рахунок публіки. А вона повинна розуміти: отримати якісний контент задарма неможливо. Як у всьому світі відбувається? Людина хоче поїхати на рок-фестиваль. І збирає 250-300 євро на дорогу і житло.
- Ви кажете про те, щоб зробити подію комерційною?
- Справа не в комерції. В ідеалі такі проекти забезпечує держава. Наприклад, у Європі. Там країни багатші і мають у своєму розпорядженні ресурси. А в Україні справа навіть не в тому, що мало грошей виділяється на розвиток культури. А в тому, що кошти йдуть по старих каналах: національні хори, ансамблі, державні театри й опери – вся ця братія з персоналом, який її обслуговує, поглинає 95% бюджету Міністерства культури.
А який продукт вони виробляють? Чи відповідає він вибору сучасного світу? У нас ніхто не намагався зрозуміти, наскільки задовольняє людей те, що пропонує держава в галузі культури. Не можна робити ставку на минуле століття і проводити реформи на кладовищі. Треба дивитися в майбутнє.
- А як щодо приватних інвестицій? Адже в Україні вистачає багатих людей ...
- А чому хтось повинен платити за те, щоб комусь було добре? Навіщо багатій людині інвестувати щось у культуру? Ось побудує вона новий театр. А для кого? Хто там буде грати? До того ж якщо мільйонер зважиться на такий вчинок, йому доведеться нескінченно фінансово підтримувати культурний проект. Інакше він просто помре.
- Є ще варіант європейського культурного простору інститутів. Наскільки охоче вони працюють з Україною?
- Фрагментарно вони якось представлені, але системна тривала робота не ведеться. Адже щоб реалізувати великі проекти, треба з кимось вести діалог. А з ким? Поки не відбудеться змін на рівні держави або поки приватні ініціативи не накопичать ресурс, з яким можна грати на перспективу, ніхто сюди не прийде.
- Тим не менше існує ГОГОЛЬFEST. Як то кажуть, незважаючи ні на що ...
- ГОГОЛЬFEST, Одеський фестиваль, Львівський форум – це винятки. Вони не можуть зруйнувати стару систему.
Завдання ГОГОЛЬFEST – формування контексту як всередині країни, так і за кордоном. Крім того, будучи культурним заходом, ми намагаємося міняти світосприйняття нашої аудиторії.
- Що змінилося для вас за роки існування фестивалю?
- Я можу згадувати ті роки, але мої оцінки тоді і сьогодні відрізняються. Різна країна, різні почуття, та й сам я різний – зараз і тоді. Раніше було більше романтизму, зараз, напевно, більше якоїсь мудрості. Гірше або краще стало? Думаю, не гірше і не краще. А в чомусь цікавіше.
- Кожен ГОГОЛЬFEST запам'ятовується чимось особливим: кількістю подій, відкриттям... Яку фішку можна виділити в цьому році?
- Краще про таке говорити після фестивалю. Але я відчуваю, що в цьому році він вийде на якийсь новий виток. Всі програми розгорнуті до публіки – це не річ в собі. Є якась провокативність. Сучасне мистецтво має бути в просторі актуальності – не загравати із соціумом, а бути готовим до зустрічі з ним.
***
Цей матеріал опубліковано в №34 журналу Корреспондент від 9 вересня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.