Через два тижні почнеться офіційна підготовка до проведення 62-го конкурсу Євробачення, який має пройти в нашій країні.
Ми раптом усвідомили, що на нас тепер звалився чималий клопіт, що обчислюється, крім усього іншого, багатомільйонними витратами, пишуть Світлана Голландс і Галина Гірак у №20 журналу Корреспондент від 27 травня 2016 року. Чи виправдані вони? Чи не простіше передати право проведення Євробачення який-небудь більш успішній у всіх сенсах країні?
Першим ці крамольні питання озвучив у своєму блозі міністр фінансів Олександр Данилюк, поставивши під сумнів можливість проведення Євробачення в Україні через брак грошей. Міністр закликав «тверезо оцінити» всі вигоди і користь, які країна отримає від конкурсу. І нагадав, що історія знає аж п'ять випадків, коли держави відмовлялися від проведення конкурсу через його дорожнечу. За підрахунками Данилюка, на організацію всього заходу потрібно не менш ніж 1 млрд грн [приблизно $ 40 млн].
Як це розрахували, питання друге. Але те, що Україна зіткнеться з труднощами, намагаючись у період економічного спаду і військових дій організувати захід такого масштабу, –факт незаперечний. І доведеться, схоже, докладати надзусилля. Що натомість?
Ажіотажу не буде
Міфи про те, що українці дико розбагатіють від незліченної кількості проданих квитків на концерти і голодного щасливого багатотисячного натовпу іноземців, які раптово нахлинули в Україну і полюбили її, вже нікого не обдурять. Попередній досвід (те ж Євробачення, та й ЧЄ-2012) показав, що ніхто не братиме приступом ресторани, кафе, готелі та хостели – попит на послуги зросте лише на кілька відсотків.
«Перед Євро-2012 на ринку нерухомості, пам'ятається, панував ажіотаж: люди купували квартири спеціально, щоб їх здавати, ціни на добову оренду зашкалювали. Готелі теж підняли вартість номерів, – згадує віце-президент Всеукраїнської асоціації професійних управляючих нерухомістю Анатолій Топал. –І що? Готелі залишилися наполовину порожніми. А в багато квартир, куплених під оренду, постояльці так і не заїхали. Так вони до цього часу і стоять, забиті ліжками. Цього разу, думаю, спекулянти знову спробують не впустити шанс і загострити цінову атмосферу, однак ця затія лопне».
Підняти ціни на меню в кафе або за номери в готелях можна буде лише в тому випадку, якщо вони нижче за середньоєвропейський показник. Там, де запропоновані послуги здадуться іноземним гостям занадто дорогими (дорожче, ніж у Європі), вони залишаться незатребуваними. В цілому ж унаслідок проведення конкурсу країна опиниться у фінансовому мінусі.
«Такі заходи не окупаються в грошовому вираженні, вкладені кошти не повертаються, Євро-2012, на яке збиралися залучити численних інвесторів, а в підсумку більшу частку витрат узяв на себе держбюджет, це добре показало», – нагадує експерт Інституту публічної політики Ігор Шевляков.
«Розраховувати на те, що Євробачення викличе колосальний потік іноземних інвестицій в Україну, я б не став, – погоджується виконавчий директор Фонду Блейзера в Україні Олег Устенко. – По-перше, загальний інвестклімат у нашій країні продовжує залишатися негативним, інвестори налякані. А по-друге, різкого зростання інвестицій на тлі фестивалю не спостерігалося жодного разу і в жодній країні. Всіх наших проблем пісенний фестиваль, звичайно, не вирішить. Але відмовлятися від нього категорично не можна. Він може стати одним з імпульсів, які будуть дані інвесторам і в цілому – світу, і було б просто нерозумно не скористатися такою можливістю!»
Маяк для туристів
У сухому залишку найбільш відчутним «доходом» від Євробачення в Україні стануть аж ніяк не надприбутки, а репутаційне надбання, твердять експерти. Його в гаманець не покладеш, але водночас воно може працювати на нас протягом кількох наступних років і конвертуватися у цілком реальні доходи різних бізнесів.
«Ми отримаємо довгостроковий ефект, який підтримує позитивний імідж країни, – міркує Ігор Голубаха, голова Всеукраїнської асоціації туроператорів. – Це можливість для піару держави, хороша маркетингова акція».
І хоча негайного ефекту чекати не варто, справа все одно надзвичайно корисна в довгостроковій перспективі. Експерт сподівається, що фестиваль зацікавить іноземних туристів, потік яких в Україну з моменту початку військових дій на сході скоротився, за даними Держстату, у 16-18 разів. «Військові дії негативно позначаються, нас бояться, – каже Голубаха. – Євробачення же може показати на практиці: Україна – країна безпечна і цікава для туризму».
Не час для пісень?
А що з моральним аспектом? Чи можна взагалі проводити великий і недешевий культурний захід у ситуації, коли держава перебуває фактично у стані війни? З цього приводу в суспільстві є дискусія.
«Джамала, поза всякими сумнівами, заспівала блискуче й абсолютно справедливо отримала заслужену перемогу, – каже Сергій Захаров, ветеран Афганістану, лідер групи Шураві з 201-ї. – Але це, тим не менш, не означає, що ми повинні проводити Євробачення у себе. Невідповідний час для пісень і танців. Країна у війні і крові. Мільйони біженців, десятки тисяч загиблих і зниклих без вести. Це звучить моторошно, але це все про нас. І це треба пам'ятати. Думаю, якщо і доречний якийсь музичний фестиваль, так хіба що – фестиваль військової або військово-патріотичної музики – мінорний, суворий, тонально витриманий».
На думку ветерана, спроба проведення конкурсу в Україні – це не що інше, як «замилювання очей європейцям», перед якими ми навмисно бадьоримся, що само по собі є блюзнірством.
Безпосередні учасники бойових дій в АТО реагують на можливість проведення Євробачення в нашій країні із захопленням
Цікаво, що безпосередні учасники бойових дій в АТО реагують на можливість проведення Євробачення в нашій країні із захопленням.
«Будь-які культурні заходи самого різного масштабу – від Євробачення до фестивалів вуличної їжі – сьогодні дуже потрібні Україні, – каже нам по телефону з передової учасник АТО, сержант 128-ї бригади з позивним Ведмідь. – Це потрібно хоча б для того, щоб вся країна не скочувалася у війну. Життя має тривати. Ми тут саме для того і перебуваємо, щоб інші люди мали можливість нормально жити, співати, радіти – як би пафосно це не звучало. Ми захищаємо цю можливість!»
Схожу думку висловив і відомий волонтер, а в минулому автогонщик Олексій Мочанов. Україна просто зобов'язана провести фестиваль у себе, причому якісно, щоб витримати рівень, заявлений переможницею. «Після перемоги Джамали всім українцям необхідно разом починати готуватися до наступного конкурсу, щоб гідно показати Україну у світі, – написав він на своїй сторінці у Facebook. – Тому що там, на шведському Eurovision, перемогла не Україна, а Джамала – для України. Україні доведеться перемагати і доводити через рік на домашньому конкурсі. Поки що ми всі для перемоги нічого не зробили. Тільки вболівали і раділи тому, що робить Джамала і її команда ... Закочуємо рукава. Щоб впоратися. І перемогти знову. Вже разом. Людям команди Джамали – величезний респект, уважуха і благодарочка. Від душі!"
Міністра фінансів Данилюка за свої сумніви розкритикували з усіх боків. Чиновник поспішив відхреститися від сказаного і заявив, що був зрозумілий неправильно. Однак рахувати гроші теж потрібно. «Один мільярд – це величезна сума», – зауважив він. І з цим важко не погодитися. Втім, як показує практика, пісенний конкурс можна провести з більш скромним бюджетом. Греція десять років тому витратила на Євробачення лише $ 7 млн, а Сербія два роки по тому взагалі не вийняла з держбюджету жодного динара. Всі гроші надав головний організатор – Європейський мовний союз. Може, і ми зможемо вкластися? Звичайно, зможемо!
Якщо, звичайно, ці гроші ніхто не буде красти.
Місто для Євробачення
Дмитро Шуров, музикант, лідер групи Pianoбой, – про те, чому Євробачення варто проводити не у столиці
Думаю, було б корисніше провести конкурс не в Києві, а, наприклад, у Кіровограді або Вінниці – побудувати туди дороги, підтягнути інфраструктуру, залучити багато людей до складного проекту. В цілому ж у культурному і музичному плані Євробачення мало що дасть Україні, тому що це, в першу чергу, телешоу плюс конкурс вокалістів. Водночас усі ті, хто займаються постановкою шоу в Україні, відеоінсталяціями, світлом, зможуть отримати цікавий досвід.
_____________________________
Ми вміємо перемагати!
Олександр Бригинець, народний депутат України (БПП), який нещодавно повернувся із зони АТО, де був у ранзі радника міністра інформполітики України, – про те, чому на передовій зустріли Євробачення на ура
Українці, які були і зараз перебувають у зоні АТО, – в захваті від перемоги Джамали. Це ж перемога нашої країни. І нехай поки що в шоу-бізнесі, а не на фронті, але все одно – перемога! У ній, звичайно, пролунав кримськотатарський відтінок, але ми сприймаємо Джамалу як українську співачку, яка співає про трагедію одного з народів, який живе в Україні і є частиною нашої країни.
А проведення Євробачення в наступному році в Україні – це великий крок для популяризації нашої країни у світі. Адже за кордоном про нас говорять багато негативного, в тому числі і те, що у нас фактично йде війна, розруха. Але перемога Джамали показала, що у нас є і великий позитив, є переможниця. Тепер нам треба буде показати і довести, що ми гідно зможемо провести це свято. Упевнений, що ці мої слова двома руками підтримає кожен атошник.
Європейське майбутнє
Андрій Курков, письменник, – про те, за що воює Україна
Головне досягнення перемоги Джамали в тому, що наша країна отримала шанс. Перед Євробаченням-2017 і під час проведення його вся Європа уважно дивитиметься на Україну, вивчатиме її і більше дізнаватиметься. І зверне увагу на нашу історію, пов'язану з Євробаченням. Є така закономірність, що наша країна перемагає в цьому конкурсі після кожної революції.
Тому українські бізнесмени і власники готелів уже зараз можуть починати займатися рекламою свого бізнесу і рекламою турів в Україну. Це найпростіше і найочевидніше. Крім того, Джамалі потрібно влаштувати європейське турне – в кожній країні його добре висвітлювати у ЗМІ, використовувати його як роуд-шоу для євроінтеграції України.
Ми повинні зробити все, щоб «гарячі точки» на сході не завадили нам провести пісенний фестиваль. Адже Європа офіційно вважає, що у нас війни немає. І ми повинні «підігравати» їй у цьому. Інакше з нами не будуть вести жодних переговорів як з країною, яка офіційно перебуває у стані війни. Не буде ні торгівлі, ні економічних, ні культурних, ні будь-яких інших взаємин. Зараз, коли у нас іде позиційна війна, а, кажучи мовою дипломатів, – період напівдії Мінських домовленостей, – європейці це прирівнюють до майже нормального стану. Такого ж, в якому живе Ізраїль.
А ось справжня війна йде у нас на іншому фронті – в боротьбі за європейське майбутнє. І перемога на Євробаченні була вже складовою частиною цього нашого європейського майбутнього – цеглинкою в успіху нашої країни.
***
Цей матеріал опубліковано в №20 журналу Корреспондент від 27 травня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.