Українці вже вісім років не вигравали медалей на зимових Олімпіадах. Спортивний оглядач Тарас Романюк аналізує шанси українських спортсменів на Іграх у Сочі.
Медалей на зимових Олімпіадах українські спортсмени не вигравали вже вісім років.
Востаннє це було в Турині у 2006 році, коли бронзові нагороди здобули біатлоністка Лілія Єфремова і танцювальна пара Олена Грушина та Руслан Гончаров у фігурному катанні.
В принципі Україна не вважалася великим зимовим спортивним краєм і в радянські часи, а тим паче нині - коли більшість зимових видів спорту перебувають у відвертому занепаді.
Зрештою, є всі підстави сподіватися, що на найближчих Іграх в російському Сочі рахунок призових місць буде збільшено.
Українські біатлоністки Олена Підгрушна, Юлія Джима, Валентина і Віта Семеренки входять до топової групи в поточному заліку Кубка світу. Вони здатні боротися за медалі як поодинці, так і командою, в естафетних перегонах.
Медальні розрахунки
Свого часу Україна вже їздила на Олімпійські ігри в статусі фаворита біатлонного турніру жінок.
Втім, у 1998-му в Наґано тричі срібна призерка чемпіонату світу-1997 Олена Зубрилова провалилася через прорахунки особистого тренера в підготовці.
В 2002-му похибку з процесом акліматизації в Солт-Лейк-Сіті допустив тренерський штаб на чолі з Романом Бондаруком і Василем Карленком.
Як наслідок, у 1998-му без нагород залишилася Зубрилова, а через чотири роки – вся команда.
У 2011-му з приходом Бондарука на пост генерального секретаря і виконавчого директора Федерації біатлону України Карленко після дев’ятирічної паузи знову очолив збірну. Василеві Павловичу спершу вдалося з допомогою білоруського спеціаліста Вололодимира Королькевича, який очолював жіночу команду, стабілізувати показники лідерів збірної – Олени Підгрушної та сестер Семеренко.
Апогеєм став 2013 рік, коли Підгрушна виграла для України перше з 1999 року золото Чемпіонату світу. Крім того, вдалим можна назвати процес омолодження команди.
Втім, у міжсезоння Королькевич перейшов до збірної Росії.
Після нього жіночу команду довірили чемпіонці світу-1986 Надії Бєловій, яка до того впродовж восьми років очолювала польську збірну, а в період з 2011 по 2013 роки тренувала молодіжну команду Росії.
З нею результати української збірної стали ще стабільнішими.
Валентина Семеренко в поточному заліку Кубка світу посідає п’яте місце. Вона виграла гонку переслідування на етапі у французькому Анессі-Ле-Ґран-Борнан і була там третьою у спринті.
Валентина здатна боротися за перемогу в будь-якій з чотирьох особистих гонок Олімпіади.
Олена Підгрушна наразі розділяє в генеральній класифікації Кубка світу 15-те місце з землячкою Юлією Джимою. Олена важко входила в сезон, але на початку року стала третьою на етапі в німецькому Обергофі.
Після того старту Підгрушна не виступала і перенесла бронхіт. Через захворювання тернополянка певний час не могла тренуватися, тому існує побоювання, чи вдасться спортсменці набрати форму до старту Олімпіади.
Якщо це станеться, Олена здатна боротися за перемогу в спринті, де вона є чинною чемпіонкою світу, і гонці переслідування.
Хворіла на початку сезону і Віта Семеренко. Вона пропустила значну частину передсезонної підготовки, важко входила у форму, через що нині в загальному кубковому заліку йде лише 32-ю.
Втім, є всі підстави сподіватися, що до старту Олімпіади підопічна Григорія Шамрая підійде в оптимальних кондиціях.
Наразі Віта – бронзова призерка чемпіонатів світу 2012 і 2013 років у спринті й володарка такої ж медалі мундіалю-2011 в індивідуальній гонці.
За своїм потенціалом Віта не поступається сестрі-близнючці і здатна боротися за медалі в кожному з чотирьох особистих видів.
Втім, мабуть, основні сподівання українців на Олімпіаді-2014 пов’язані з жіночою естафетою.
В загальному естафетному заліку поточного Кубка світу наша команда йде другою слідом за німкенями.
Українки виграли кубковий етап в австрійському Гохфільцені, були другими в Анессі-Ле-Ґран-Борнані і четвертими в німецькому Рупольдинґу. Там замість Підгрушної разом з сестрами Семеренками і Юлією Джимою виступала резервістка Наталія Бурдига.
Україна цілком могла здобути медаль жіночої естафети чотири роки тому в олімпійському Ванкувері. Втім, Віта Семеренко на заключному вогневому рубежі не впоралася з нервами, наробила промахів і програла свою третю позицію француженці Сандрін Байї.
Нині українки на чотири роки досвідченіші (склад команди той же, лише Оксану Хвостенко замінила Джима) і психологічно стійкіші.
Російська рулетка
При цьому біатлон – вид спорту, в якому чимало залежить від погодніх умов, поривів вітру та поточного стану траси.
Наприклад, у Ванкувері-2010 чоловічий спринт супроводжувала злива. Через неї свої оптимальні бігові і стрілецькі результати змогли показати лише ті, хто стартував на початку. Решта спортсменів боролися зі стихією і покращити час сенсаційного чемпіона Венсана Жея з Франції не змогли.
Серед тих, хто волею випадку ледь не пробився в трійку призерів, був і українець Андрій Дериземля. Однак він припустився двох промахів у стрільбі лежачи і став п’ятим.
Зараз Дериземлі - 36 років, і він їде на п’яту в житті Олімпіаду.
У 2007-му Андрій, здобувши бронзу в італійській Антерсельві, став першим в українській історії чоловіком, призером чемпіонатів світу з біатлону.
Чи має він шанс у боротьбі за нагороду зараз?
Якщо зважити, що найвищою в поточному сезоні позицією Дериземлі було 19-те місце у спринтерській гонці на етапі в шведському Остерсунді, то сумнівно.
Хоча в біатлоні завжди є місце щасливому випадку. І з огляду на це не можна абсолютно відкидати медальних сподівань стосовно Сергія Семенова, який наразі є лідером чоловічої збірної.
Найвищий у поточному сезоні результат Сергія – дев’яте місце в спринті на етапі Кубка світу в Гохфільцені.
У тій же гонці шостим став 21-річний тернополянин Дмитро Підручний, для якого поточний сезон – перший у дорослій кар’єрі. Олімпіада для Дмитра буде великим досвідом з точки зору перспективи.
Водночас, не відчуваючи на собі великого психологічного тиску через медальні очікування, Підручний може здивувати публіку вже зараз.
Примарні сподівання
Через відсутність уваги з боку держави поступово зникає в Україні й такий, здавалося б, доступний вид, як лижні перегони.
І це при тому, що у 1998-му за крок від олімпійської нагороди зупинилася Ірина Тараненко-Тереля, а Валентина Шевченко входила до десятки найкращих на трьох останніх Олімпіадах.
38-річна Шевченко, яка в сезоні-2003/2004 вигравала Кубок світу в дистанційних гонках, а в 2009-му брала бронзу Чемпіонату світу в 30-кілометрових перегонах ковзанярським стилем, нині є єдиною олімпійською надією України на цих перегонах.
Фристайлістка Надія Діденко, виконавши ідеально свої каскади елементів, зможе розраховувати на місце у фіналі в змаганні акробаток. У боротьбу за медалі Надії втрутитися важко, оскільки вона не здатна виконувати стрибки такого рівня складності, як суперниці з Китаю, Австралії та США.
На минулій Олімпіаді Діденко зупинилася за крок від фіналу, посівши 13-те місце.
Ольга Волкова з Миколаєва, яка вигравала бронзу на Чемпіонаті світу-2011, не поїде до Сочі, оскільки не встигла відновитися після важкої хвороби.
Також при певному збігу обставин до чвертьфіналу в паралельному слаломі у сноубордингу здатна пробитися Аннамарі Чундак з Ужгорода.
На минулій Олімпіаді вона здивувала навіть спеціалістів, пробившись у 19-річному віці до 1/8 фіналу.
Нині, маючи пристойний досвід, Аннамарі здатна перевершити свій результат.