Корреспондент: Не наш фарт. Поганий розвиток спорту у країні зводить шанси українських олімпійців до нуля

Дорожнеча зимових видів спорту зводить до нуля шанси українських атлетів гідно виступити на Олімпіаді в Сочі. Одна надія на призові, які в п'ять разів перевищують американські, пише Павло Глумін у №4 журналу Корреспондент від 31 січня 2014 року.

Кілька днів тому американська фігуристка Шиван Хікін-Кеннеді поділилася на власній сторінці в соцмережі Facebook фотографією свого новенького українського паспорта. 22-річна уродженка каліфорнійського Беверлі-Хіллз і справді візьме участь у зимових Олімпійських іграх 2014 року в російському Сочі в складі національної команди України.

Хікін-Кеннеді виступає на міжнародних змаганнях під українським прапором з 2007 року, і за її словами, за цей час вона буквально зріднилася з Україною. У парі з Дмитром Дунем американка виграла у 2013-му чемпіонат країни з танців на льоду і тим самим завоювала олімпійську ліцензію.

«Я здійснила свою давню мрію [брати участь у зимових Іграх] і тепер з нетерпінням чекаю можливості виступити під прапором України в Сочі», – каже Корреспонденту новоспечена володарка документа з тризубом на обкладинці.

Хікін-Кеннеді і Дунь увійшли до числа 39 атлетів, які представлять Україну на олімпійських змаганнях з дев'яти видів спорту. З них, на думку фахівців, шанси на медалі є тільки у біатлоністів.

За словами Равіля Сафіулліна, міністра молоді та спорту України, для успішного виступу олімпійців державою було зроблено чимало – наприклад, з 2011 по 2014 рік на оплату зарубіжних тренувальних зборів і виїздів на міжнародні турніри, закупівлю екіпірування, інвентарю, спортивного харчування держбюджет витратив 114 млн грн. Плюс ще 20 млн грн. НОК України окремою програмою виділив на стипендії олімпійцям.

Тим часом Росія витратила на підготовку своєї збірної в перерахунку на українську валюту 650 млн грн. Також експерти наголошують: гідно виступити на зимових Олімпійських іграх, підготовка до яких істотно дорожче, ніж до літніх, в України, яка не має можливості системно і багато витрачати на розвиток спорту, шансів практично немає.

«У порівнянні з багатьма збірними [інших країн] фінансування української абсолютно недостатнє», – наголошує Віктор Авдиш, директор консалтингової компанії у сфері спортивного менеджменту та маркетингу Avdysh Sports Management.

«Зараз нас влаштує будь-який результат», – особливо не вірить у диво і Сафіуллін.

Втім, у членів вітчизняної збірної є ще один чудовий стимул боротися за медалі, викладає останній козир міністр. Держава обіцяє власникові золотої олімпійської медалі та його тренеру винагороду в розмірі $ 125 тис. кожному, срібло оцінюється в $ 80 тис., а бронза – в $ 50 тис.

Для порівняння: навіть небідні фаворити зимових Ігор – США і Канада – виділили на призові набагато менші суми: відповідно $ 25 тис. і $ 17 тис. за золото, а норвезький і шведський олімпійські комітети взагалі не передбачають виплати призових.

Подвиг за медаль

За весь час незалежності країни українськими спортсменами на зимових олімпіадах було завойовано лише п'ять нагород різного ґатунку. З них тільки одна золота, здобута фігуристкою Оксаною Баюл рівно 20 років тому на Іграх у норвезькому Ліллехаммері.

Єдина вітчизняна зірка навряд чи пораділа б того, що відбувається сьогодні в національному фігурному катанні. Так, на чемпіонаті Європи, що відбувся в січні в Будапешті, українцям не дісталося жодної нагороди.

Завоювати призове місце хоча б в одному виді спорту на Олімпіаді в Сочі буде на кшталт подвигу, вважає Авдиш.

Експерт: Нашим спортсменам доводиться перебувати в постійному пошуку додаткових спонсорів для створення комфортних умов під час тренувального процесу

«Нашим спортсменам доводиться перебувати в постійному пошуку додаткових спонсорів для створення комфортних умов під час тренувального процесу», – переконаний експерт.

Так, українські біатлоністи – чи не єдина частина об'єднаної збірної, яка може хоча б віддалено претендувати на призові місця, – для підтримки гідного рівня підготовки постійно шукають спонсорів, розповідає Володимир Бринзак, президент Федерації біатлону України.

Добре, що, на відміну від багатьох інших видів спорту, біатлоністам з пошуком меценатів щастить. Зараз у федерації є довгострокові спонсорські контракти з німецькою компанією-виробником систем опалення Viesmann і кількома українськими фінустановами – Єврогазбанком, Дельта Банком і Fidobank.

Завдяки зібраним коштам вдається фінансувати дорогі тренувальні збори за кордоном і гідно оплачувати роботу спортсменів і тренерів збірної.

Річний бюджет вітчизняних біатлоністів, за інформацією Бринзака, становить близько 400 тис. євро. Але цю суму не можна порівняти з витратами на німецьку збірну з біатлону – 6 млн євро.

Водночас представництво біатлоністів в національній збірній на Іграх в Сочі буде найбільш широким – 11 осіб. Особливо авторитетною на світовому рівні є жіноча половина лижників-стрілків.

На останньому чемпіонаті світу в чеському Нове-Мєсто команді, що складається з Олени Підгрушної, Юлії Джим, Валентини та Вікторії Семеренко та Наталі Бурдиги вдалося здобути цілих п'ять нагород, в тому числі одне золото.

Їхні заслуги держава пропагує своєрідно – портрети чемпіонок красуються на марках, які запустило в продаж державне підприємство Укрпошта.

Втім, більше Україні рекламувати немає кого: за прогнозами експертів, у ролі статистів у Сочі виступлять решта зимових видів спорту – фігуристи, гірськолижники, санники, сноубордисти і лижні двоборці.

А в таких дисциплінах, як, наприклад, бобслей, ковзанярський спорт, стрибки з трампліну, в українському списку учасників взагалі стоятимуть прочерки: країна не знайшла для гідного представництва на Олімпіаді в цих дисциплінах жодного висококласного атлета.

Лижі не їдуть

На території України досі немає якісних тренувальних баз для зимових видів спорту, називає Сафіуллін головну причину посереднього виступу вітчизняної збірної на Іграх.

Тренування і турніри національного рівня з біатлону, фрістайлу, гірських лиж, стрибків з трампліну можна проводити лише на єдиній базі – Тисовці у Львівській обл., але цього вкрай мало, вважають фахівці.

Результат відсутності інфраструктури для підготовки – провал на минулій зимовій Олімпіаді 2010 року в канадському Ванкувері, де українці не взяли жодної медалі

Результат відсутності інфраструктури для підготовки – провал на минулій зимовій Олімпіаді 2010 року в канадському Ванкувері, де українці не взяли жодної медалі.

Медальну потенцію української збірної неспроможні підвищити навіть високі призові від держави, які значно перевищують аналогічні виплати в більш розвинених спортивних державах.

Проте такі винагороди аж ніяк не є запорукою перемог, вважають експерти, а їхня відсутність не означає, що спортсмени не стануть битися за рідний прапор за відсутності бонусів.

Так, наприклад, НОК Швеції і Норвегії заявили, що на Олімпіаді в Сочі для їхніх медалістів не передбачено грошової винагороди.

«Країна воліє вкладати відповідні фінансові кошти в розвиток спорту, а також пошук та подальшу підготовку молодих обдарувань», – пояснив своє рішення Стефан Ліндеберг, глава шведського олімпійського комітету.

А між тим норвезькі спортсмени є лідерами за кількістю нагород на зимових Олімпіадах останніх десятиліть.

А в Україні внаслідок поточного недофінансування олімпійського резерву катастрофічно впав, наприклад, рівень тренерської школи у фігурному катанні, якою славився СРСР, зазначає Євген Ларін, президент національної федерації цього виду спорту. Найкращі наставники, за його словами, давно працюють за кордоном.

«Команда [на чемпіонаті 2014 року в Угорщині] виглядала як ніколи погано», – резюмує Ларін, не приховуючи, що найближчим часом склад національної збірної, швидше за все, буде значно оновлено, і першою ластівкою вже стала Хікін-Кеннеді.

Питання в тому, чи прийдуть на зміну нинішнім учасникам збірної сильніші виконавці. Схоже, як і у випадку з американкою, вітчизняні чиновники чекають імпульсу ззовні, – так міркують у спортивних колах.

Наприклад, чиновники плекають надії, що право приймати XXIV зимові Олімпійські ігри, які відбудуться у 2022 році, виграє Львів. Відповідну заявку НОК подав у листопаді, а місто-переможець буде назване на сесії Міжнародного олімпійського комітету в липні.

Якщо Україна отримає право приймати Олімпіаду, то, за попередніми розрахунками, в організацію Ігор-2022 необхідно буде вкласти не менше $ 3 млрд, 70% з яких ляжуть на плечі державного бюджету

Якщо Україна отримає право приймати Олімпіаду, то, за попередніми розрахунками, в організацію Ігор-2022 необхідно буде вкласти не менше $ 3 млрд, 70% з яких ляжуть на плечі державного бюджету. Інфраструктуру влада передбачає звести у Львові, а також поблизу об'єктів Тисовця і гірського масиву Боржава в Закарпатській області.

А поки що в умовах дорожнечі зимових видів спорту українським олімпійцям залишається сподіватися лише на власні м'язи і силу духу – очікувати системно високих результатів від збірної не доводиться, жалкує Авдиш.

«Найближчим часом будуть лише спонтанні перемоги», – підсумовує експерт.

Дані Спорт-Экспресса

Дані МОК

***

Цей матеріал опубліковано в № 4 журналу Корреспондент від 31 січня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.