У п’ятницю пішов з життя один з найкращих гравців "золотого покоління" київського "Динамо" кінця 90-х - Валентин Белькевич.
У п’ятницю пішов з життя один з найкращих гравців "золотого покоління" київського "Динамо" кінця 90-х - Валентин Белькевич.
Причиною смерті стала тромбоемболія.
Валентину Белькевичу був 41 рік.
До минулого тижня він працював тренером молодіжного складу київського "Динамо".
11 років у "Динамо"
Валентин Белькевич народився 27 січня 1973 року в Мінську. Кар’єру футболіста розпочав у 1991 році у тамтешньому "Динамо". Перший матч на офіційному рівні провів проти житомирського "Полісся".
"Вийшов на заміну і забив гол", - згадував він у інтерв’ю білоруському спортивному виданню "Пресбол".
У 1992-1995 роках чотири рази ставав чемпіоном Білорусі.
У 1996 році на Кубку Співдружності його помітили тренери київського "Динамо". Того ж року він уклав контракт з українським клубом, а в липні 96-го дебютував у складі "біло-синіх".
Був одним з перших іноземних гравців у складі "Динамо", хоч завжди зізнавався, що "ніколи не відчував себе легіонером".
Протягом першого часу в Києві, коли наставником "Динамо" був Йожеф Сабо, з’являвся в основному складі команди не дуже регулярно. Ситуація змінилася, коли на тренерський місток прийшов Валерій Лобановський.
Попри не дуже видатні фізичні дані, Валентин Белькевич стає одним з найкреативніших гравців півзахисту київського "Динамо". Тодішні динамівці навіть жартували: "Не знаєш, що робити з м’ячем, – віддай пас Белькевичу".
А один з білоруських спортивних журналістів так само жартома писав: "У Валентина не голова, а будинок уряду".
За Валерія Лобановського у 1997 році "Динамо" доходить до чвертьфіналу Ліги чемпіонів, а в 1998-му – до півфіналу найпрестижнішого єврокубку.
Чвертьфінальний матч проти мадридського "Реалу", виграний киянами на заповненому "Олімпійському" з рахунком 2:0, пан Белькевич згодом називав найбільш пам’ятним матчем у кар’єрі.
Валентина Белькевича разом з Андрієм Шевченком та Сергієм Ребровим називали "зірками" "золотого" складу київського "Динамо" того періоду, він стає капітаном команди.
Після феноменального виступу "біло-синіх" в єврокубках Белькевич стає трансферною ціллю багатьох титулованих європейських клубів, однак керівництво "Динамо" відмовляється розставатися з одним зі своїх ключових гравців.
"В принципі, вважаю, що моя кар’єра склалася непогано", - лаконічно резюмував згодом Валентин Белькевич.
Протягом 1997-2007 років сім разів стає чемпіоном і стільки ж разів завойовує кубок України.
У грудні 2007 року контракт Белькевича з київським клубом добігає кінця, і сторони вирішують його не продовжувати.
Белькевич зізнавався, що не міг би грати у жодному іншому українському клубі, тому кілька місяців "відпочиває" від футболу, а потім відгукується на пропозицію бакинського "Інтеру". Тут він проводить всього півроку.
"Там футбол своєрідний, і вболівальники теж своєрідні. А перебудовуватися на завершенні кар’єри дуже важко. Тому я півроку пограв, а потім вирішив: рано чи пізно закінчувати, чому не зараз?" - згадував футболіст.
Отримавши тренерську ліцензію, Белькевич вливається в структуру київського "Динамо". Був асистентом динамівського дубля, згодом – юнацької команди, минулого року очолив молодіжний склад "Динамо".
Минулого тижня стало відомо, що головним тренером дубля "біло-синіх" став іспанець Вісенте Гомес.
"Белькевич в дублі вже не працює", - заявив тоді пан Суркіс.
Гра за збірну
У збірній Білорусі Валентин Белькевич дебютував у 19-річному віці. Загалом за "першу команду" зіграв 56 матчів, забив 10 голів.
Українські вболівальники вважали, що відсутність білоруських легіонерів "Динамо" - Валентина Белькевича та Олександра Хацкевича - у збірній України, яка тоді формувалася на основі київського клубу була головною причиною того, чому "золотому поколінню" динамівців не вдалося реалізувати себе на рівні збірних.
Сам Белькевич до цієї тези відносився з гумором. "А я, наприклад, дуже шкодував що Ребров і Шевченко не можуть грати за збірну Білорусі", - сказав він в одному зі своїх пізніших інтерв’ю.
У 2001 році став фігурантом своєрідного скандалу: після домашнього відбіркового матчу до світової першості-2002 проти збірної України, що його білоруси програли з рахунком 0:2, головний тренер господарів Едуард Малофеєв звинуватив у поразці гравців київського "Динамо" Валентина Белькевича та Олександра Хацкевича.
Утім, після деякої перерви обидва футболісти повернулися до збірної, а згодом Белькевич пояснював інцидент тим, що пан Малофеєв є "своєрідною людиною".
Сайт білоруської федерації футболу називає Белькевича одним з найкращих гравців Білорусі в її історії.
Завершив свою кар’єру в національній команді Белькевич у 2005 році.
"Тут у мене дім"
Знайомі характеризували Белькевича як скромну, дещо замкнуту людину. Водночас він надзвичайно професійно ставився до футболу і надавав перевагу читанню перед клубним життям.
За час кар’єри гравця він старанно уникав спілкування з журналістами.
"Хто багато розказує, той не так добре виглядає на футбольному полі. Краще думати, як грати, а розказувати будь-хто може", - пояснював він своє холодне ставлення до інтерв’ю.
У червні 2004 році одружився з солісткою гурту "ВІА Гра" Ганною Седоковою. У грудні того ж року у пари народилася донька. У 2006 році Ганна та Валентин Белькевичі оформили розлучення.
У 2008 році Валентин Белькевич прийняв громадянство України.
"Українці, білоруси – це фактично одне й те саме. До кордону 200 км. Одні й ті самі люди... Де б я не працював, жити я буду тут. Тут у мене дім, тут у мене все", - казав він.
Разом з іншими футболістами "Динамо" свого покоління підтримував форму, граючи на любительському рівні та у холодну пору року – в міні-футбол.
На питання, чи не шкодує Белькевич, що не зіграв символічний прощальний матч, у 2012 році він відповів: "Багато хто не зіграв. Може, колись ще буде".