В українському любительському спорті сьогодні багато що вирішують гроші. Головне, щоб їх вистачило на інвентар й оренду поля.
В Україні грають зірки НХЛ, – і це не заголовок з жовтої преси. Нічна хокейна ліга (НХЛ) виникла у 2002-му з ініціативи спортсменів-любителів, які днем займаються бізнесом, працюють в офісах, а ввечері збираються пограти в хокей, пише Алла Законова у №9 журналу Корреспондент від 11 березня 2016 року.
Спочатку Ліга складалася з чотирьох команд, сьогодні їх більш ніж два десятки, свої НХЛ з'явилися в Харкові і Одесі. Назви команд перегукуються з іменами легендарних клубів північноамериканської NHL: в Києві є свої Нічні вовки і Білі ведмеді. Вік учасників – від 17 до 63 років.
Нічний хокей популярний серед топ-менеджерів, зокрема українських представництв автомобільних компаній Opel і Honda, Нафтогазу України.
«Хокей – справжня чоловіча розвага, – вважає гравець київської команди Крила столиці Валерій Поляков, журналіст і засновник Клубу рестораторів. – А ще це найкраща психологічна і фізична розрядка для офісних людей. Можливість азартної боротьби в команді, де всі свої. Альтернатива фітнесу, де люди ґвалтують себе за допомогою нудних бігових доріжок і бездушних тренажерів».
Крім хокею, співвітчизники при грошах люблять розім'ятися, а заразом і поспілкуватися поза роботою за допомогою інших ігрових видів спорту, досить екзотичних сьогодні для України – регбі, американського футболу, бейсболу і крикету.
Причому любительський сегмент цілком рідних для України хокею і регбі почуває себе набагато краще за професійний. Після розпаду СРСР і руйнування системи любительського спорту, який був у Країні Рад масовим і народним, в сучасній Україні він часто просто розвага для заможних людей.
Вони самі оплачують дороге спортивне спорядження, ціна якого може сягати тисяч доларів, оренду спортивних майданчиків і послуги тренерів.
Корреспондент розповідає про найбільш масові командні ігри, якими захоплюються бізнесмени і білі комірці.
Гравці-фанати
В українській регбійній Суперлізі є лише дві професійні команди – 12-разовий чемпіон України харківський клуб Олімп, який утримує мільйонер Олександр Ярославський, і постійний віце-чемпіон першості – одеська команда КРЕДО-1963, відроджена у 2004 році бізнесменом Олегом Етнаровичем.
Решта регбійних клубів національної вищої та Суперліги існують винятково за рахунок ентузіазму і відданості гравців як чинних, так і колишніх. Так, київську команду Антарес – № 4 в Суперлізі-2015 – підтримують учасники-меценати, які вийшли «на пенсію». Вони оплачують форму, поїздки на змагання в інші міста й оренду поля – 2-4 тис. грн за гру.
Віковий склад гравців Антаресу коливається від 20 до 40 років, а соціальний – від приватних підприємців та менеджерів до студентів. Багато спортсменів грають у клубі по 10-15 років і при цьому знаходять можливість їздити на світові чемпіонати в ролі вболівальників. У команди є і власна хака – ритуальний танець новозеландських аборигенів маорі, який використовують кумири Антаресу – національна збірна Нової Зеландії All Blacks.
Чорна форма Антаресу – теж «цитата» з All Blacks. Регбі для цих людей – набагато більше, ніж фізкультура, а команда – більше, ніж спортивний клуб. Вони одночасно спортсмени і фанати свого спорту.
Регбійних стадіонів, які працюють, у Києві два: Спартак і так звана воєнка на Чоколівці – стадіон на території Академії Збройних Сил України. Обидва потребують ремонту трибун, але це, схоже, анітрохи не бентежить регбійних уболівальників. Хоча і нечисленних – від кількох десятків до кількох сотень, в залежності від рангу гри, – але натхнених. Це, як правило, друзі і родичі гравців. Часто приходять цілими сім'ями, з маленькими дітьми, які в перерві між таймами, поки тата-спортсмени відпочивають, освоюють регбійний м'яч.
Шахи з битою
Бейсбол – одна з найбільш інтелектуальних командних ігор – в Україні почала розвиватися 30 років тому, після того, як її включили в програму літніх Олімпійських ігор.
У кінці 1980-х бейсбольною столицею України був Київ, а київська команда Битовик – головним конкурентом москвичів у вищій лізі СРСР. У 1990-му бейсбольне життя перемістилося до Сімферополя, де команді Фотон вдалося виписати професійного тренера з Венесуели.
А в останні роки бейсбольний центр знову змінив прописку – на Кіровоград.
Там базується єдина професійна бейсбольна команда КНТУ-Єлисаветград. Решта клубів організовані з любителів.
Крім офіційних команд Бейсбольної федерації України, є безліч «диких», створених представниками бейсбольних країн – бізнесменами та дипломатами з Південної Кореї, Куби, Японії, Чехії та США.
Бейсбол – гра статусна, її видаткова частина на порядок вище регбі і її можна порівняти за витратами з великим тенісом. Розкид цін коливається від $ 50 за найпростішу дерев'яну біту до 100 євро за біту з легких металевих сплавів. Фірмова американська рукавичка-вловлювач коштує від $ 40 до $ 100 в залежності від якості шкіри. Справжні цінителі шиють вловлювач на замовлення, і коштує він ще дорожче.
Взуття – в бейсболі «спайки» – вирізняється спеціально вмонтованими шипами, які повинні добре фіксуватися на твердому ѓрунті. Покриття професійного бейсбольного поля подібно до тенісному корту. Його ціна в районі $ 100-200. Формені штани-бриджі, «джерсі» (куртка із застібкою на ґудзиках) і професійна бейсболка (без фіксатора ззаду, з обов'язковим додаванням вовни) в середньому коштують $ 150.
Але головна проблема українських бейсболістів – відсутність ігрових майданчиків. Єдине в країні професійне поле європейського рівня є в Кіровограді, решта грає на футбольних полях. Навчитися бейсболу можна, наприклад, в Київській бейсбольній академії. Ціна питання – 400 грн. на місяць (за 12 занять).
Американський стиль
Американський футбол прийшов в Україну в 1989 році, коли колишні регбісти Артур Мартіросян та Юрій Кірсанов заснували в Харкові команду Атланти. Перші шоломи переробляли з мотоциклетних, а тренувалися за відеокасетами, покадрово записуючи кожен рух і позиції. І перекладали, а потім вивчали правила – найскладніші у світі спортивних ігор, згідно з Книгою рекордів Гіннесса.
Сьогодні в українській Федерації американського футболу зареєстровано близько 30 команд вищої ліги. Є ще альтернативний чемпіонат Української ліги американського футболу ULAF. Саморобні шоломи перших адептів гри змінило сучасне екіпірування з двох десятків предметів, включаючи пластинку для захисту паху вартістю від 400 євро.
Грають в американський футбол, як правило, на футбольних полях. У Києві ігри чемпіонату України часто проходять на стадіоні Локомотив. Ворота в американському футболі повинні бути у вигляді рогатки з поперечиною на висоті 3 м. В українських іграх обходяться жердинами, скотчем примотаними до футбольних воріт на висоті 2,5 м.
Фото УНІАН
Бандити з Києва (у червоному) перемагають Левів зі Львова на чемпіонаті України з американського футболу
Крім чисто спортивного змагання команди міряються групами підтримки – чирлідерами – дівчатами в яскравих коротких спідницях, які злагоджено танцюють у перервах між таймами. Фаворитками вважаються дівчата з групи підтримки київської команди Бандити – срібного призера чемпіонату України 2015 року. У своїх виступах чирлідерші Бандитів буквально запалюють, використовуючи димові шашки.
Зазвичай матчі супроводжує коментатор, що дуже корисно, оскільки розібратися в тому, що відбувається, без спеціальної підготовки практично неможливо.
Справжні чоловіки
За останні кілька років гра в хокей стала модним трендом у ділових колах. Задоволення це недешеве: кожен новий учасник НХЛ повинен приходити вже повністю екіпірованим. Повний набір спорядження стартує від $ 1 тис .: шолом, рукавички і налокітники, «нашийник», светр джерсі, панцир для захисту грудей, термобілизна, наколінники і «черепашка» – захист геніталій.
Ключка в цій справі – лише один з численних елементів і коштує від $ 80. Причому міняти її, як і рукавички, доводиться часто. Ковзани – рідше, і вартість їх починається з $ 200. Крім того, гравці платять за оренду льодового стадіону, послуги професійного тренера, якого час від часу запрошують для відпрацювання тактичних схем або технічних навичок.
Окремі команди укомплектовані професійними голкіперами. Їм платять за кожен проведений поєдинок, як і професійним рефері, яких запрошують на важливі турніри.
Нічний хокей – захоплення міжнародне, свої любительські ліги є в багатьох країнах світу. Українські хокеїсти-любителі виїжджають на товариські матчі за кордон і приймають гостей у себе. Зокрема, грали з командами з Великобританії, Швейцарії, Румунії та Чехії.
Крім правильного проведення часу для справжніх чоловіків, учасники НХЛ бачать у ній альтернативу неефективній офіційній структурі цього виду спорту. Вони впевнені, що спільними зусиллями їм вдасться рано чи пізно реанімувати великий хокей.
На думку секретаря НХЛ Ігоря Дорофеєва, рівень любительського хокею, так само, як і рівень профі визначається відношенням держави до масового спорту.
«Наприклад, у Латвії хокейними об'єднаннями займаються національні федерації, – каже він. – В Україні цього, на жаль, поки що немає і відродженням хокею стурбовані фанати-любителі».
Колоніальна екзотика
Крикет – неконтактна гра з битою і м'ячем – найбільш екзотичний і несподіваний спорт в Україні. Проте з 1999 року щорічно в Києві проводиться один з найбільших турнірів СНД Kyiv Cricket League.
З огляду на те, що крикет від початку – популярна гра колишніх британських колоній (Австралії, Індії, Пакистану і Нової Зеландії), в Україні в неї грають переважно дипломати і бізнесмени з цих країн. Щоправда, згідно з правилами, у кожній команді повинно бути хоча б два гравці-українці.
Єдина команда, до складу якої входять тільки українці, прописана в Кагарлику Київської області. Київський крикет-клуб об'єднує близько 300 членів. Любительські команди є в Харкові, Донецьку, Херсоні, Полтаві. Як і київський чемпіонат, їх спонсорують бізнесмени з Південно-Східної Азії, де це національний спорт номер один.
Ініціатива проведення Kyiv Cricket League належить Британо-українській торговій палаті, а інформаційним спонсором київського турніру виступає газета KyivPost. Власник цього видання бізнесмен пакистанського походження Мохаммад Захур каже, що на його батьківщині крикет популярний так само, як футбол в Україні.
Фото Українських новин
Бізнесмен Мохаммад Захур - один з ентузиастів розвитку крикету в Україні
«Аристократичний і красивий крикет – ідеальний спорт для всіх, хто цінує справжній вир пристрастей, цікаве шоу й азарт, – зазначає він. – Крім того, у крикету великий бізнес-потенціал».
Інвентар у крикеті схожий на бейсбольний. Вартість професійного м'яча – близько $ 50. Замість нього любителі часто використовують тенісний. Ціна найпростішої біти стартує від $ 50, а може становити кілька сотень доларів.
15 років тому, коли крикет тільки з'явився в Україні, на стадіоні Київського університету цивільної авіації щосуботи та неділі будь-хто охочий міг навчитися азам гри абсолютно безкоштовно.
Сьогодні фінальні матчі Kyiv Cricket League на стадіоні Оболонь – один з найбільш статусних світських заходів у столиці України. Серед їхніх постійних відвідувачів – дипкорпуси Великобританії, Індії, Пакистану.
***
Цей матеріал опубліковано в №9 журналу Корреспондент від 11 березня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.