Вже тиждень у Бразилії вирують Олімпійські ігри. Корреспондент дізнався про життя за лаштунками головних змагань чотириріччя.
Що відбувається в Ріо, коли вимикаються телекамери, а спортсмени відпочивають? Про це виданню розповів український журналіст і радіоведучий Леонід Веселков, пише Руслан Меженський у№30 журналу Корреспондент від 12 серпня 2016 року.
Перші медалі, рекорди і провали, перші травми, сльози, розчарування, сміх, тріумфи і переможні танці.
Все це ми можемо споглядати на телеекранах. Про подробиці, звичайно, і спортсменів легко розпитати. Тільки що вони розкажуть? Спортсмени ж, крім арен і олімпійського селища (а це зовсім не одне і те ж, що Місто Бога, Ріо-де-Жанейро), нічого не бачать. Тому розповісти про Олімпіаду-2016 ми попросили нашого земляка, який зараз перебуває в Ріо і готує щоденнірепортажі для Радіо Шансон, Бізнес-радіо та інших українських FMcтанцій.
"Кришталева мрія мого дитинства" або "Ні, це не Ріо-де-Жанейро, це набагато гірше!" – обидві цитати, зрозуміло, звідти – з повісті Золоте теля. Тож собою являє столиця Олімпіади-2016 уці дні?
Моя поліція мене береже
- Незабутній Остап Ібрагімович мріяв потрапити в Ріо найбільше на світі. Чи варто було мріяти про це Великому комбінаторові, або місце занадто переоцінене?
- Місце прекрасне, чудове! І те, що перші в історії Олімпійські ігри в Південній Америці довірили провести саме Ріо, на мій суб'єктивний погляд, дуже добре. Ріо-де-Жанейро –найвідомішемісто цієї частини світу, місто з дивовижною інфраструктурою, своїм шармом.Місто – легенда. Великий комбінатор не помилявся!
- Що здивувало найбільше за тиждень перебування в Ріо?
- Напевно, те, що у жителів Ріо є звичка чистити зуби після кожного прийому їжі. Поїли або навіть перекусили – відразу шукають можливість задіятипасту і щітку.
- Чи не кожен день упресі з'являються страшилки про страшні кримінальні випадки в Ріо. Настільки все страшно або можна жити?
- Не хочу передбачати події. Але поки що я твердо переконаний – на Ріо занадто багато наговорюють і наганяють страху.
- А з поліцією проблем немає? Зрозуміло, що акредитація виручає, але на перевірку документів з подальшим супроводженням додільницінарватися можна або виключено?
- У мене не було жодного приводу для спілкування з поліцією. Іноді перетинаємося поглядами і киваємо один одному. Поліції багато, навіть дуже. Плюс на всіх магістралях, об'єктах і аренах поруч з поліцейськими чергують озброєні армійські патрулі. БТР, армійські вантажівки, джипи з кулеметами на даху – це є і додає спокою.
- Як там з цінами на їжу? Можна жити на наші гроші?
- Ціни не радують, причому за настроєм місцевих жителів я зрозумів, що саме на час Олімпіади ціни підросли. У місті (а я живу не в готелі, а в апартаментах і маю можливість ходити по вулицях і магазинах нарівні з місцевими жителями) ціни вищі за київські, але прийнятні. А ось на олімпійських об'єктах і в медіацентрах ціни не піддаються здоровому поясненню. На Олімпіаді тут вирішили конкретно заробляти – зараз або ніколи. Приклади?
На олімпійських об'єктах пляшка коли коштує 12 реалів [62 грн]. У медіацентрі їжу продають на вагу. 1 кг їжі коштує 100 реалів, і неважливо, що ти береш – кіло огірків або кіло смаженого м'яса, –ціна 100 реалів [522 грн].
У магазині мене здивувала ціна на сир – від 45 реалів за 1 кг і вище [235 грн], а дюжина яєць коштує від 6 до 9 реалів [31-43 грн].
- Такого ажіотажу, як в Україні, під час Євро-2012, серед рядового населення немає і близько?
- Що ви? Саме навпаки! У Ріо Олімпіада витіснила все. З телеекранів, з рекламних бордів та моніторів на вулицях. Я просто радію, коли бачу, як цілими сім'ями бразильці їдуть на змагання. Підтримка чудова. Вболівальників дуже багато, і вони просто веселяться ірадіють святу.
Росіяни у вакуумі
- Як поводяться олімпійці Росії узв'язку з неоднозначною реакцією всього світу на гучний допінговий скандал? Ті, кому пощастило все-таки потрапити в Ріо?
- Тут мені нічого сказати. З боку кількох російських журналістів були спроби підійти до мене, поскаржитися на долю, вивести на жаль. Але моя позиція їх абсолютно не влаштовує – і вони ретируються. Що стосується спортсменів, то з боку мені здалося, що навколо росіян утворився вакуум. З ними не бажають особливо спілкуватисяі "говорити за життя". Тільки професійний підхід, тільки змагання.
- А серед журналістів-росіян які настрої? Вони прихильники всесвітньої змови чи ні?
- Схожа ситуація. Вони тримаються осторонь, своєю компанією. Мені кілька разів доводилося пояснювати іноземним колегам, що Україна – це не Росія, що у нас відбувається і "ху із ху" ... Ставлення з боку іноземних колег відразу змінювалося. Чесно зізнаюся, мене абсолютно не хвилює, які настрої у росіян. Це їхніпроблеми…
- До речі, як у нашій команді оцінили гучний скандал з легкоатлетками збірної України, які в інтерв'ю телеканалу Россия наговорили, як виявилося, багато зайвого, висловивши жаль з приводу того, що російських легкоатлетів не допустили до Ігор через допінговий скандал?
- Зробили висновки. Серйозно! Адже я летів з нашими атлетами з Києва в Амстердам, потім наші маршрути розійшлися. І тут, після прильоту в Ріо, я бачу, що вони наговорили. Моя думка – спортсменам потрібно більше читати. І думати, що вони говорять.
А ще краще, вчити іноземні мови, щоб бути хорошими інформативними співрозмовниками для будь-яких ЗМІ. Приклад? Лєна Костевич [стрільба з пневматичного пістолета]вільноі спокійно спілкувалася англійською з кількома телевізійними групами. Після цього, почувши від мене російську мову, напружилася і делікатно сказала, що російським журналістам не хоче давати ніяких коментарів. Але потім ми розібралися і залагодили всі питання.
Україна "у льодах"
- Наших спортсменів умісті зустріти можна? На екскурсіях або просто на прогулянці?
- У місті ми не зустрічалися, але не тому, що там немає наших спортсменів. Я через щільнезавантаження і роботув центр Ріо зміг собі дозволити виїхати лише одного разу і то напередодні відкриття Олімпіади.
А ось на трибунах наші атлети є. Українці дуже добре й активно підтримують товаришів по команді. Ходять вболівати за своїх.
- У Бразилії одна з найчисленніших українських діаспор. Є люди у вишиванках на вулицях?
- Не зустрічав. Хоча ні, як не зустрічав? На церемонії відкриття я побачив жінку в красивій сорочці з орнаментом, виконаним вишивкою. Її звали Марія, за її словами, сорочку їй подарувала подруга із Сан-Паоло. Вишиванка була, але українського коріння у її власниці не було. А щодо нашої діаспори ... Можливо, тут їх і багато, просто ходимо ми поки що на різні змагання і різними дорогами.
- Рядові бразильці про Україну взагалі хоч щось знають чи ми для них, як і для багатьох,"область уРосії"? Три роки тому було саме так.
- Бразильці дуже добре виховані, щоб показати, що вони нічого не знають про нашу країну.
Але, на жаль, вони не знають майже нічого. Хоча ввічливі і гостинні, раді кожному з гостей. Невелика історія. Коли я з колегою селився в апартаменти, господиня нашої квартири дала нам кілька буклетів магазинів одягу.
На моє запитання: "Навіщо?", Вона щиросердно відповіла: "Адже Україна – це країна, де завжди сніг, лід і дуже холодно? Вам же потрібно купити якісь легкі речі для нашого клімату".
***
Цей матеріал опубліковано в №30 журналу Корреспондент від 12 серпня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.