Валуєв: Кровожерливості мені природа не дала

"Не сперечаюсь, кровожерливості мені природа не дала. І вважаю, що це на щастя... Бажання пригнобити суперника виникає лише на ринзі. І то лише певною мірою. Якщо я відчуваю, що вже переміг за очками, навіщо ще добивати? А в житті - ну, буває, коли хтось уже занадто заривається й чинить свавілля. І то, я спочатку подумаю, як би не вийшло - сильний побив слабкого... Навіть якщо це й покидьок, це ще не означає, що треба відразу задавити, розтоптати", - вважає боксер.

"Так, я ще не побував у нокдауні й навіть близько до нього не був. Але по життю мені не раз доводилося  опинятися у глухому куті. Від безвиході навіть вирішував зав'язати з боксом, але з поваги до вже проробленої праці продовжував бої. Не зміг утекти, як капітан з потопаючого корабля... Та й не час здаватися - вся країна потроху встає після удару", - заявив Микола Валуєв.

"Так, Росія поки що не оговталася, але вже піднялася, обперлася на лікоть... Країна повертається до вічних цінностей: родина, Бог, Батьківщина. Зараз це чутно частіше, ніж десять років тому. По щастю, предки залишили нам величезну територію й невичерпні природні ресурси, тому ми й витримуємо такі страшні, майже смертельні удари. Якби  щось подібне трапилося, наприклад, з якоюсь Швейцарією, від країни залишилося б мокре місце. Уже не було б кому підійматися... А в нас - герої знайдуться", - вважає Микола Валуєв.

"Я боюся не нокдаунів. Страшно не падіння як таке, а якщо ти потім так і не зміг піднятися. Пережити програш складніше, ніж взяти приз. Я зміг, переборовши себе... Найстрашніше  - втратити себе. Але я цього не боюся, а скоріше уникаю. Мене від занадто вже сильних страхів ще в дитинстві позбавили батьки. От коли мій п'ятирічний син Гриша виходить один на вулицю, я й справі починаю боятися. Але це нормальний батьківський інстинкт", - зазначив боксер.

За матеріалами: Аргументы и Факты