У фінальному протистоянні домашнього Фіналу чотирьох мадридці переграли Олімпіакос.
Перед стартовим вкиданням фіналу Євроліги Олімпіакос міг сподіватися лише на свій захист і на диво Вассіліса Спануліс. Перше сьогодні працювало непогано, друге - так і залишилося в історії позавчорашнього поєдинку проти ЦСКА.
Проте, як і два дні тому, починалося все для мадридців не надто райдужно. Демонструючи незвично для себе чіпку захист, господарі "Фіналу чотирьох" зловили кілька куражно влучень від Метта Лойескі, і ближче до кінця першої четветого виявили себе в ролі відстаючих. Але, як і в матчі з Фенербахче, раннє лідерство опонента Реала не значило абсолютно нічого. До того ж, цього разу мадридцям не довелося чекати другої чверті, щоб розстріляти кільце суперника здалеку - Серхіо Льюлль і Джейсі Керролл взялися за справу ще в першій десятихвилинці.
Однак, як і в поєдинку проти Фенербахче, саме друга чверть для Реала стала багато в чому визначальною. З однією лише поправкою на те, що цього разу "вершкових" за собою повів НЕ Серхіо Родрігес, а Руді Фернандес, в цілому провів не надто яскравий матч. Але головна відмінність була в тому, що цього разу підопічні Пабло Ласо не просто шукали свій типовий ритм в нападі, а билися в захисті і намагалися переграти своїх опонентів у кожному єдиноборстві. Саме після того, як у другій чверті Реал зумів задавити Олімпіакос невластивим йому способом, повірилося, що господарі "Ф4" таки завоюють довгоочікуваний трофей.
Той, хто сподівається виграти такий матч, повинен дивувати - саме це і робили гравці Реала. Якщо у півфіналі у мадридців феєрія Густаво Айон і Кей Сі Ріверс, то цього разу, знову ж таки, в улюбленій другій чверті, іспанці вистрілили руками Йонаса Мачюліс і Андреса Носіоні, знівелювавши втрату в черговий раз випав через перебір фолів Феліпе Рейеса. У великій перерві можна було лише задатися питанням - що ще повинен зробити Реал, щоб завоювати чемпіонство?
Але ніхто не забував про Спануліс. Хоча, то, як проводив матч лідер пірейцев, навпаки змушувало забути про нього геть. Якщо Реал дивував позитивно, то Олімпіакос, що не відчуваючи плече свого лідера, місцями на тлі Реала здавався командою з п'яти баскетболістів, які випадково зустрілися на подвір'ї. Функції Спануліс на себе постарався перейняти Костас Слукас, який крім забитих м'ячів намагався завести своїх партнерів по команді емоційно. Але як би Костас не пильнував, він - не Спануліс.
В останні п'ять хвилин Вассіліс не відзначився нічим, крім технічного фолу на останніх секундах матчу, коли все було вирішено. Дворазовий MVP Фіналу чотирьох Євроліги в цей період навіть жодного разу не кинув по кільцю! Чи варто уточнювати, що в такій ситуації камбек для Олімпіакоса був утопією - навіть при борються Прінтезісе і Слукасе. Вангеліс Манцаріс ж у цей день набув клуб Спануліс.
А Реал через 20 років завоював довгоочікуване трофей чемпіонів Євроліги. Мадридці терпляче чекали свого часу, вже давно ставши особливою командою у всьому розіграші Євроліги. Баскетболісти, які грають один з одним вже багато років, нарешті прийшли до своєї мети. Заради цього варто було терпіти.
Для Реала ця перемога стала восьмою в історії, але останній раз мадридці вигравали Євролігу в 1995 році. Нинішній фінал став третім поспіль, але обидва попередні закінчувалися поразками.
Реал - Олімпіакос 78:59 (15:19, 20: 9, 18:18, 25:13)
Р: Льюлль (12 + 4 передачі), Керролл (16), Фернандес (7), Рейес (2), Айон (2 + 5 підбирань) - старт; Носіоні (12 + 7 підбирань), Родрігес (11 + 4 передачі), Мачюліс (9), Ріверс (5), Слотер (2), Буруссіс (0).
Про: Манцаріс (1), Спануліс (3 + 4 втрати), Дарден (0), Прінтезіс (11), Данстон (4) - старт; Лойескі (17), Хантер (10 + 7 підбирань), Слукас (10), Петуей (2), Лафайєтт (1), Аграваніс (0), Папапетру (0).
Двоочкових кидки: 14/31 (45%) - 16/25 (64%)
Триочкові кидки: 13/30 (43%) - 5/23 (21%)
Штрафні кидки: 11/13 (84%) - 12/26 (46%)
Підбори: 40-25; Передачі: 16-15; Втрати: 16-13