Захисник Шахтаря В'ячеслав Шевчук розповів про головні віхи своєї кар'єри і поділився планами на майбутнє
- Чи вдалося вам уникнути ложки дьогтю, відзначаючи достроковий вихід в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів?
- Ні, не вдалося. Осад є - ми не зуміли поборотися за перше місце, це засмучує найбільше.
- Згодні, що з такою грою у Шахтаря не дуже багато шансів у лютому проти суперників з першого кошика, які напевно будуть сильнішими за Порту і Атлетик?
- Я думаю, взимку ми якісно підготуємося і будемо сильнішими. Я в цьому не сумніваюся.
- Шахтар втретє виходить в лютневу Лігу чемпіонів. Який підбір гравців потенційно найсильніший?
- Я думаю, у тієї команди, що два роки тому виходила - з Вілліаном, Мхітаряном. Фантастичні гравці! Нехай ми і програли Боруссії - дуже шкода, але ж вони тоді на якому ходу були. Десь нам не пощастило, вдома їх відпустили, а в Дортмунді свої моменти не реалізували.
- Про що говорили футболісти в перерві борисовської гри проти БАТЕ - треба встановлювати рекорди чи економити сили?
- Про те, що треба продовжувати в тому ж дусі - про якісь досягнення не думали, сили теж не економили.
- Три гольові передачі в тому матчі - особистий рекорд?
- Для офіційних матчів - так. Раніше бувало на літньому зборі, здається, у Швейцарії - теж три гольових.
- На мій погляд, еталонний матч Ліги чемпіонів у вашому виконанні - минулий рік, домашня гра з Манчестер Юнайтед. Яку гру топ-рівня можете назвати близькою до ідеалу?
- Я часто згадую наш перший лігочемпіонський сезон. Особливо - візит до Лондона. Тоді ж Шахтар ніхто не знав у Європі - команда якась з України, перший раз вийшла: напевно, в тому ж Арсеналі думали, хто вони такі взагалі?! А лондонці тоді входили в число кращих команд світу. Так от, той матч я відіграв дуже непогано. Особливо, як для 20-річного хлопця, який вперше вийшов на такому рівні.
- Хто зі складу Арсеналу більше всіх вразив?
- Та там 15 осіб у них набиралося гравців топ-рівня, основа і запасні: Анрі, Бергкамп, Тоні Адамс, Пірес. Команда зірок! Дуже шкода, що тоді на останніх хвилинах втратили нічию. Суддя ще Арсеналу допомагав: спочатку Попова видалив в першому таймі, потім перед перервою пенальті дивний поставив.
- До когось із зірок підходили після гри за футболкою?
- Так вийшло, що домовилися ще заздалегідь з Лужним Олегом Романовичем, який тоді був на дуже хорошому рахунку в Арсеналі. У Києві поряд базувалися молодіжна та національна збірні. Я був капітаном молодіжки, Лужний - національної. Я пам'ятаю, що Кварцяний тоді теж приїхав до Києва, підкликав нас і говорив, як йому приємно, що його два вихованці - капітани двох збірних. Тоді я з Олегом Романовичем і щодо футболки домовився.
- Ваше найяскравіше враження від роботи з Кварцяним?
- Він не любить фальші. Якщо людина фальшивить, як на полі, так і в побутовому плані, Кварцяний буде її вбивати. Він завжди ділив гравців на дві категорії: ті, які боролися, віддавалися і пахали і ті, хто піжон, прибирали ноги. Найбільше він не любив, коли футболіст викаблучувався. Ось така людина: жорсткий, максималіст, дуже вимогливий.
- Вас Кварцяний коли-небудь вбивав?
- Ні, мене ні (посміхається). Ну, я ж не з тих футболістів, які свого домагаються за рахунок якогось неземного таланту: я завжди працював, завжди гарував по повній. Це від претензій не рятувало: критики від Кварцяного все одно було достатньо, але в майбутньому мені це допомогло.
- Уявімо, що навесні в Шахтарі вам не запропонують новий контракт. Ви закінчите кар'єру або повернетеся до рідного Луцька, дограти?
- У житті все можливо, нічого не загадую. Мені приємно ось що: всі говорять, мовляв, 35 років, кінець кар'єри, старий уже. І що, мені 35 і зараз час від часу телефонують з дуже пристойних клубів, запитують: залишаюся в Шахтарі, чи раптом буду щось шукати? Я ж хочу бути в Шахтарі доти, поки буду потрібен, поки буду відчувати, що я на рівні. Якщо почну відчувати, що здаю, що вже не вище, а на одному рівні зі своїми конкурентами, то я перший скажу, що пора йти.
- Після вильоту від Вікторії в лютому ви сказали: «Як так ми не пройшли цю команду? Нам дуже соромно. Не можу зрозуміти, як таке сталося». Останній раз, коли ви відчували почуття сорому після матчу?
- Після будь-якого, який був програний. Починається самоаналіз - намагаєшся розібратися, де міг зіграти краще, де допустив помилки. Ще я дуже люблю переглядати свої старі матчі: п'ятирічної, десятирічної давності. Цікаво.
- Коли останній раз заглядали в архів?
- От якраз недавно переглядав уривки тієї лондонській гри з Арсеналом, ностальгував.
- Питання з актуального: за що Зозуля в недавньому матчі Шахтар - Дніпро облив вас водою?
- Це емоції. Взагалі нічого незвичайного. Я на таке уваги не звертаю - розумію, що суперник теж на взводі, десь емоції перехльоснуло - ну, нічого страшного, проїхали.
- Ви коли-небудь билися на футбольному полі?
- Ні, ніколи.
- Прямо жодного разу?
- Жодного разу! Я розумію, що, якщо таке трапиться, то я підведу свою команду. Нехай мене б'ють один раз, два, десять - я не вдарю у відповідь, отримувати червону картку і підставляти команду не буду.
- У вашого колишнього одноклубника Брандао інша думка: він місяць проведе у в'язниці за побиття Тіаго Мотта. У Шахтарі він теж любив битися?
- На рахунок битися - не знаю, але гравцем був підленьким. З тим же Моттою він теж вчинив нишком. У Шахтарі про ці його характеристики теж всі знали.
- Як до нього ставилися? З тихою або гучною неприязню?
- Без неприязні. У кожного в голові свої деталі. Так і ставилися. Хоча при всьому при цьому я вважаю, що Брандао був дуже сильним форвардом.
- За роки в Шахтарі ви конкурували з великою кількістю гравців, найдовше - з Рацом. Не повірю, що ви не зітхнули полегшено, коли Разван покинув клуб.
- Ну, ви так говорите, ніби після Раца я залишився один в команді. Є футболісти, які намагаються уникати конкуренції, є ті, які люблять конкуренцію. Я з другої категорії. Так, Містер більше довіряв Развану - це треба визнати, і я не вправі ставити під сумнів його рішення, тренеру видніше в будь-якому випадку.
- У вас виникало відчуття, що в цьому клубі вас недооцінюють?
- У мене виникало відчуття, що я не гірше. Але я віддавався на кожному тренуванні, пахав і перебував у стовідсотковій готовності завжди. Зараз я виходжу на поле частіше, отримую від цього велике задоволення.
- У сезонах 2009/10 і 2010/11 в сумі ви провели 16 матчів з 60 в чемпіонаті. Вам пропонували піти в оренду для отримання ігрової практики? Бажали ви в той момент піти?
- Ні, я ніколи не хотів покинути Шахтар, хоча часто виникали пропозиції - в тому числі і від інших провідних клубів України, але я їх навіть ніколи особливо не розглядав.
- Чому?
- Я не хотів залишати Шахтар. Запитайте знову чому? Тут я до всього звик, відчував себе відмінно - і тоді, і зараз. Просто так склалося, що це мій клуб.
- Мрії пограти в Європі вам чужі?
- Чому ж, ні, не чужі. Наприклад, мене завжди приваблювала німецька Бундесліга. Думаю, це той чемпіонат, який міг би припасти мені до душі. Правда, вже, звичайно, серйозно про це можна не розмірковувати.
- Торік з вами конкурував молодий Едуард Соболь. В Україні гравцям такого віку довіряють рідко. Він - вундеркінд?
- Дуже розумний хлопець, здібний. Сподіваюся, що в майбутньому заграє на високому рівні. Знаю, що Містер дуже високо оцінює його потенціал.
- Що собою являє ще один лівий захисник - Ісмаїлі? Для багатьох цей гравець - загадка. Тим більше зараз, коли він взагалі не грає.
- Ісмаїлі - сильний захисник. Можете глянути, на якому рівні він виступав за Брагу в Лізі чемпіонів. Азеведо, що прийшов влітку, - теж гравець найвищого рівня. Через травми вони не завжди в обоймі, але сумніватися в якості цих гравців точно не варто.
- Що ви думаєте про ліміт на легіонерів?
- (Після паузи) Я - проти ліміту. Вважаю, він тільки шкодить українським футболістам.
- Нетипова позиція для футболіста з українським громадянством.
- Я просто часто бачу на прикладі молодих футболістів, як ліміт штучно піднімає на них попит і тільки шкодить їхній кар'єрі. Дає якийсь миттєвий результат. Отримали контракт на п'ять років, хорошу зарплату, гарантію, що вона буде і далі - все, понеслася. Починаються якісь фокуси, падає бажання грати у футбол - то ніжка болить, то щось ще. Раніше такого комфорту не створювали, в основу доводилося пробиватися через переломи і кров.
- Переломи і кров - це як?
- На початку моєї кар'єрі так просто потрапити в основу було нереально. Я не буду називати імена і команди, але, щоб ви розуміли, як все було: старші гравці свої місця в старті просто так не віддавали, а били на тренуваннях, ламали. Притому ламали - у прямому сенсі.
- Ого.
- Так. У мене були реальні переломи. Наносили їх навмисно. Зараз по-іншому зовсім. До мене будь-який молодий гравець може підійти, і я буду радий допомогти. Я думаю, це нормальна ситуація. Хоча навіть в Шахтарі субординація між молодими і ветеранами присутня. Такого, щоб я підійшов до Ателькіна або Старостяка, бути не могло, вони до себе не підпускали.
- Повертаючись до ліміту: як вважаєте, ліміт вам допомагав на якомусь етапі кар'єри?
- Скажу відверто: я розумію, що в Шахтар мене брали «під ліміт». Клубу потрібні були футболісти з українським паспортом, я на цю роль підходив. Я, правда, довів, що можу бути основним і без ролі ліміту. Зараз, до речі, у нас навіть в Лізі чемпіонів, як правило, виходить на поле п'ять українців. І там немає ліміту, а українці все одно грають. Так що, даремно все це. Тільки розслабляє молодь. Вони повинні працювати, як, наприклад, Даріо Срна: на тренуваннях убивається, ніколи не пропускає. Не хочу себе нахвалювати, але я теж завжди в строю, тренування не пропускаю - жодного за останні роки.
- Як вдається без мікротравм обходитися?
- Мікротравми? Ну, це така справа. Хтось ледве що - відразу до лікаря, відразу болить. Хтось може потерпіти, може через не можу зіграти. Тут вже індивідуально.
- Коли в останній раз доводилося виходити на поле з травмою?
- Розповім одну історію: весь минулий рік я догравав з переломом пальця. Кожен день - таблетки, уколи, знеболюючі - і так протягом місяця. Якщо лікувати відразу, то довелося б місяць втрачати - у вирішальній фазі сезону вже б не зіграв. Так що, доводилося брати взуття на півтора розміри більше, просити хлопців, щоб стукнули по нозі, так біль швидше відпускав, і - вперед!
- Найнезвичайніший легіонер, якого ви бачили в Шахтарі? Може, Мхітарян, який жив на базі?
- О, Генріх - прекрасний футболіст і дуже інтелігентна людина. Не тільки на базі жив, а ще й багато мов знав. Людина завжди прагнула перейти в європейський топ-клуб - йому це вдалося. Хто ще незвичайний? Ну, у всіх якісь свої є нюанси...
- Про кого з бразильців, з якими перетиналися, можете сказати, що йому дано величезний талант?
- Про всіх. Серйозно. Кожен гравець, якого запрошують в Шахтар, уже від природи має величезні здібності. Інша справа, як ними розпоряджатися.
- Влітку 2007-го Шахтар придбав відразу двох зірок європейського масштабу. Нері Кастільо і Крістіано Лукареллі не мали бажання виступати за Шахтар?
- Ось у цьому все питання! Кастільо мав абсолютно божевільний потенціал. Він міг би стати одним з кращих, а в підсумку ніде толком не заграв. Так що, він приклад непрофесіоналізму.
Щодо Лукареллі - там інша трохи історія. Людина провела усе життя в Ліворно, там під нього була заточена вся гра, він звик до такого стилю. І тут, уже в серйозному віці він переїжджає в іншу країну, де зовсім інший футбол. Важко йому було адаптуватися. Не піди він через півроку - може, і показав би свій клас.
Ця ж новина на Спорт bigmir)net: Захисник Шахтаря: Хочу бути в команді доти, поки буду потрібен