Фото: ФК Шахтер
Віктор Коваленко міг опинитися в Динамо Київ
Молодий талант "гірників" Віктор Коваленко дав перше розгорнуте інтерв'ю digital-журналу Шахтар.
Восени минулого року в кубковому матчі проти Полтави дебютував 18-річний вихованець Академії Шахтаря. Мірча Луческу залишився задоволений новачком. "Він добре рухався, було видно його настрій", - ємко підсумував Містер і з нового року став довіряти нашому герою більше ігрового часу. Незважаючи на молодість, у Віктора Коваленко унікальна футбольна біографія. З одного боку, вона тільки починається, з іншого - вже вкладено неймовірну працю на шляху до успіху. Молодий півзахисник "гірників" дав перше розгорнуте інтерв'ю digital-журналу Шахтар.
- Вітя, давай з початку. Розкажи, з чого починався твій футбольний шлях?
- Я родом з Херсона. Там починав грати. Батьки в 5 років віддали мене у футбольну секцію, став займатися. До речі, через пару років взагалі міг закінчити з цим видом спорту! Так сталося, що я втратив тренера - він пішов, а я не знав, що далі робити. Тому якийсь час просто вчився в школі. Але потім ми знову перетнулися з тренером. Виявилося, він просто перейшов працювати в іншу школу. До речі, зараз він арбітр, судить у Прем'єр-лізі - Володимир Володін.
- Цікава історія. А Володін працював на матчах з твоєю участю?
- Так вийшло, що він судив мою дебютну гру у Прем'єр-лізі, Шахтар - Ворскла! (Посміхається.) Після гри поговорили, обмінялися кількома словами. Я подарував йому свою футболку з першого матчу у Вищій лізі ...
- У футбол тебе привели батьки. Тобто спочатку це був не твій вибір?
- Ні, я теж був радий футболу! Просто на той момент не знав, куди ходити і де займатися. Батьки знайшли можливість, спортивну школу.
- Чим займаються батьки? Наскільки близькі вони до спорту?
- Батько грав у футбол і волейбол, але не професійно - шкільні справи. Батьки у мене звичайні люди, не спортсмени. Працюють, живуть у Херсоні. Стежать за моїми виступами, переживають. Дуже раділи моїй дебютній грі з Полтавою в Кубку, тепер - вихід до Прем'єр-ліги, повному матчу з Металістом.
- Чому ти вибрав футбол? Були варіанти опинитися в іншому виді спорту?
- Ні, з самого початку прийшов у футбол - і мені сподобалося. Стало цікаво, захотілося. Я завжди дивився футбол по телевізору - зокрема, італійську Серію А. Радів успіхам Андрія Шевченка. Так що інших видів спорту не було, тільки футбол.
- Батьки приїжджають в гості?
- Так, коли я був у Донецьку. До Києва - ще ні, поки сам освоююсь.
- Чи вдається бувати вдома, в Херсоні?
- Тільки на канікулах, у відпустці. Зрідка, коли є, припустимо, чотири вихідних. Тоді теж можу поїхати. А так буваю вдома в середньому три рази на рік, не частіше.
- Як давно граєш на позиції опорного півзахисника?
- Можна сказати, все життя - то опорника, то атакуючого півзахисника.
- На фланзі себе не пробував?
- Ні, але бажання є. Хоча, думаю, центральний півзахисник - це моя позиція.
- Коли тебе помітили на турнірі представники Шахтаря, ти відразу погодився переїхати до Донецьку?
- У мене були пропозиції від Шахтаря й київського Динамо. Я вибрав Донецьк. Мені більше сподобалося, як в Шахтарі формулювався перехідний період у футболі. Як потрапив? Був на зборах днів п'ять. Після них приїхав додому. І наступного дня мені зателефонували: "Приїжджай ще на одні збори. Ми тебе беремо". З боку Шахтаря був більш серйозний підхід.
- А в дитинстві за кого вболівав - Шахтар або Динамо?
- Більше за Шахтар. Він вийшов на хороший рівень і став сильнішим. Якщо раніше Динамо було лідером, то потім Шахтар зрівнявся з ним, а після і випередив.
- Хтось із тренерів Академії зробили найбільший вплив або ж для тебе всі рівні?
- Я дуже вдячний всім своїм наставникам. Починав у U-14 у Коваля і Ладейко, потім тренувався під керівництвом Скирчука, Зубова, Старостяк, Кривенцова, Рудакова. Всі допомагали, вчили, підказували. Кожен передав свій досвід.
- Пам'ятаєш перший виклик на збори з основною командою?
- Звичайно! Це було півтора року тому, коли я виступав за молодіжний склад. Ми поїхали разом з першою командою до Австрії. Там я вперше відчув на собі рівень «Шахтаря».
- І як враження?
- Спочатку було дуже важко! І зараз нелегко, але тепер я себе почуваю набагато впевненіше в команді, ніж раніше. Впевненість поступово приходить.
- Виклик на бразильський збір в січні став для тебе несподіваним?
- Я дуже хотів полетіти до Бразилії з командою. Відпустку проводив вдома, все чекав дзвінка - візьмуть чи ні.
- І дочекався!
- Так, я був щасливий, і батьки дуже зраділи. Переліт, звичайно, був довгим, близько 14-15 годин. Але це дрібниці порівняно з усім побаченим.
- Бразилія виправдала твої очікування?
- Так, цілком, хоча часом було трохи страшно і образливо за людей, які живуть у фавелах. Зате дуже здивувала атмосфера на стадіонах. За півтори години до гри на трибунах вже збиралося 3-4 тисячі фанатів, які співали пісні, шумно вболівали за свої команди, раділи.
- Цікаво, як складаються взаємовідносини новачка команди з Луческу? Часто спілкується з тобою Містер, підказує?
- Так, на полі під час тренувань завжди каже, що правильно, а що ні. Дає вказівки, які я намагаюся виконувати.
- Під час матчів ми часто спостерігаємо Луческу розпаленого, емоційного. Зізнайся, вже потрапляв під гарячу руку Містера?
- Ще ні, хоча розумію, що кожен тренер може накричати, якщо йому щось не подобається. Тому я і не чекаю, що Містер буде мовчати. Але по відношенню до мене такого поки ще не було.
- Якщо говорити про перспективи, то які ти особисто для себе цілі ставиш в Шахтарі?
- Найвищі! Хочу завоювати із Шахтарем багато трофеїв, допомогти команді. Буду прагнути до цього.