Зважаючи на ставки у букмекерів, у перемогу України на ЧЄ-2016 мало хто вірить. Але це зовсім не означає «без шансів».
Історія чемпіонатів Європи знає чимало випадків, коли аутсайдери ставали чемпіонами, пише Руслан Меженський у №22 журналу Корреспондент від 10 червня 2016 року.
За оцінками букмекерів, збірна України займає лише 18-е місце серед 24 команд – учасниць фінальної частини Євро-2016 у списку претендентів на чемпіонство
За оцінками букмекерів, збірна України займає лише 18-е місце серед 24 команд – учасниць фінальної частини Євро-2016 у списку претендентів на чемпіонство. До речі, це набагато краще, ніж у збірної Данії в 1992-му – вона взагалі не мала брати участь у чемпіонаті, але за наполяганням ООН футбольна влада дискваліфікувала збірну Югославії, чиє місце на турнірі і зайняли скандинави. І данці, головний тренер яких збирав гравців в команду, вишукуючи їх по пляжах, раптом виграли чемпіонський титул.
Такого ж успіху домоглася у 2004 році і збірна Греції, яка грала, нехай і не дуже естетично, зате домагалася результату. Може, і нам так треба?
«Попелюшка» Андерссона
Збірна Данії в 1992 році порушила всі канони футболу. Виявилося, що до фінальної частини такого великого турніру, як чемпіонат Європи, зовсім навіть не треба готуватися. Досить зібратися разом і, не особливо тренуючись, перемогти.
Так і сталося на турнірі у Швеції. Збірна Данії зайняла друге місце у своїй відбірковій групі, поступившись команді Югославії, яка в той час була дуже сильною. За рік до Євро-1992 базовий клуб збірної, белградська Црвена Звезда, виграв Кубок європейських чемпіонів. У складі тієї команди ще грали не тільки серби, а й хорвати з македонцями.
Але в цей самий час уже щосили лунала війна на Балканах, і в 1992 році Рада безпеки ООН прийняла резолюцію про повне ембарго Югославії через невиведення військ з території Боснії і Герцеговини. Серед інших санкцій передбачалося і «прийняття необхідних заходів для запобігання участі у спортивних змаганнях на території країн – членів ООН осіб або груп осіб, що представляють Югославію».
Союз європейських футбольних асоціацій (УЄФА) опиратися рішенню ООН не став. А тому на терміновому засіданні надзвичайного комітету цієї організації в Уельсі було прийнято рішення усунути збірну Югославії від участі в турнірі, замінивши її данцями. Сталося це 30 травня 1992 року за 11 днів до старту Євро!
А далі події розвивалися за сюжетом казки Попелюшка, до якої знаменитий земляк і предок майбутніх чемпіонів Ганс Крістіан Андерсен хоч і не мав відношення, але міг би тим, що сталося, надихнутися й описати в найкращому вигляді.
Тренер збірної Данії Ріхард Меллер-Нільсен у прямому сенсі збирав гравців по курортах, телефонуючи футболістам, які вже виїхали у відпустку. Приїхали майже всі, за винятком Міхаеля Лаудрупа, який згодом був визнаний найкращим гравцем Данії всіх часів. Зірка іспанської Барселони визнала таке запрошення несерйозним, а шанси своєї непідготовленої команди на успіх нульовими. Але решта відгукнулася, а головну зірку замінив інший Лаудруп – молодший брат Брайан. У підсумку вийшла не команда зірок, а команда-зірка, що складалася зі справжніх особистостей.
Данці, від яких ніхто не чекав успіху, вийшли з групи, випередивши фаворитів, англійців і французів. Потім обіграли у півфіналі команду Нідерландів з пенальті. Хоча по ходу матчу отримали сильний психологічний удар: вид зламаної кістки, що стирчала з-під гетри захисника збірної Данії Хенріка Андерссона (цей момент, показаний у прямій телетрансляції на весь світ, – один з найжахливіших кадрів в історії футболу), вразив багатьох. Але команда змогла зібратися і вийшла у фінал, де були повалені ще одні фаворити – німці.
Щоб ви розуміли міцність духу тієї збірної Данії, ось вам ще одна «казка», сумна. Вирішальний гол у ворота збірної Німеччини, який встановив остаточний рахунок фінального матчу, забив Кім Вільфорт. Він увесь чемпіонат розривався між збірною і сім'єю, після матчів відразу їхав додому. Його маленька донька була важко хвора, і він хотів проводити час з нею. І як тільки сил вистачало, перш за все моральних? На 79-й хвилині гри Данія – Німеччина Вільфорд забив гол, зробив рахунок 2:0 і приніс своїй команді титул чемпіона Європи. Його дочка померла через місяць.
Грецький сюрприз Рехагеля
Не менш дивним був успіх збірної Греції на Євро-2004. Причому до України він має певний стосунок. Справа в тому, що на фінальний турнір до Португалії грецька команда цілком могла і не потрапити. А замість греків поїхати на Євро-2004 могли саме наші футболісти.
У відбірковій групі греки стартували з двох поразок поспіль, програвши з однаковим рахунком 0:2 командам Іспанії й України. Але далі сталося неймовірне. Греки під командуванням досвідченого німецького тренера Отто Рехагеля (65 років на той момент) виграли решту матчів у групі – шість з шести, при цьому жодного разу не пропустивши в свої ворота. Виграли й у Іспанії в гостях, і в України в Афінах (обидва рази з рахунком 1:0). У підсумку посіли перше місце, яке гарантувало вихід до фінальної частини турніру.
І на самому турнірі в Португалії діяли за перевіреною схемою: головне – оборона власних воріт, а в чужі хоча б один гол уже якось заб'ємо!
І це спрацювало. Греки грали на відбій, некрасиво, за що зазнали нищівної критики. Мовляв, самі не грають, й іншим не дають – який же це футбол?
«Так ми б грали, якби у нас у складі були такі зірки, як Іньєста, Мессі, Кака. Але у мене в розпорядженні тільки Деллас, Харістеас і йому подібні», – виправдовувався «Король Отто», який став таким, коли греки зі своїм «антифутболом» дісталися до фіналу і виграли його.
Усі вирішальні матчі пройшли, ніби під копірку, за однаковим сценарієм: більш майстерний суперник-фаворит (до турніру букмекери приймали ставки на перемогу збірної Греції у чемпіонаті у співвідношенні 1 до 100) весь матч атакував, насідаючи на ворота сивого голкіпера Нікополідіса, дивно схожого на актора Джорджа Клуні, а греки успішно реалізовували свій єдиний за матч момент – і перемагали.
Так були послідовно обіграні з однаковим рахунком 1:0 команди Франції, Чехії і, нарешті, Португалії. Молодий, але вже зірковий лідер португальців Кріштіану Роналду після фіналу ридав, як дитина. Але сльозами горю не допоможеш. Так буває у футболі, що перемагає зовсім не найсильніший, а геніальний. Доведено греками. І їх тренером Отто Рехагелем.
Може, і збірній України варто повчитися? Тим більше що стиль нашої команди за головного тренера збірної України Михайла Фоменка (незмінні три опорники, півзахисники-руйнівники, у складі) дещо нагадує рецепт успіху греків у 2004 році. Так чому б не повторити? А те, що критикуватимуть за «антифутбол», пережити можна. Зрештою, як саме грала Греція на Євро в Португалії вже мало хто пам'ятає, а от хто став чемпіоном Європи у 2004 році, знають всі.
***
Цей матеріал опубліковано в №22 журналу Корреспондент від 10 червня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.