Роботу автоматичних детекторів запахів удалося значно поліпшити, доповнивши сенсори штучним слизом. Відповідна наукова праця професора Університету Уорвіка Джуліана Гарднера зі співавторами опублікована в Працях Королівського товариства.
Для створення слизу використовувалася суміш низки полімерних матеріалів.
Детектори запахів мали значний недолік - вони куди краще справлялися з оцінкою сили запаху, ніж з розрізненням різних ароматів. Робота Гарднера дозволила датчикам виконувати такі завдання, як розрізнення за запахом молока і вершків. Крім того, зменшився час, необхідний для аналізу.
Апаратура для виміру й оцінки запахів (ольфактометрії) широко застосовується в харчовій промисловості, при виробництві низки продуктів та напоїв. Існують також розробки по застосуванню ольфактометрів з метою забезпечення безпеки - на космічних кораблях і в рамках антитерористичних заходів.
В основі ольфактометрической техніки покладено той же принцип, що й у людського нюху: численні датчики ідентифікують різні за своєю конфігураціїєю молекули ароматичних сполук.
Слиз, що покриває нюхові кліини дихаючих повітрям тварин, має неоднакову спорідненість з різними речовинами. У результаті, вони з різною швидкістю проникають крізь слизовий шар і потрапляють саме на чуттєві клітини. Мозок, обробляючи цю інформацію, може оцінювати склад повітря з досить високою точністю.
Додавання аналогічної функціональності до штучних вимірювачів запахів дозволить значно поліпшити також і чутливість, яка поки що значно поступається такою властивістю у живих істот.
Людина має близько ста тисяч різних молекулярних рецепторів, що ідентифікують ту або іншу речовину, прилади ж поки здатні реєструвати від шести до дванадцяти запахів.
За оцінками дослідників, комерційне використання розробленої ними технології можливо в найближчі кілька років.
За матеріалами Lenta.ru