Економісти Мішель Болдрін і Девід Лівайн опублікували провокаційну книгу під назвою Проти Інтелектуальної Монополії, у якій стверджують, що технологічний і інтелектуальний прогрес можливий лише в разі відмови від принципу захисту інтелектуальної власності.
Суть їхніх міркувань така: копірайт і патенти не є складовою частиною природного механізму конкуренції. Вони - продукт законодавчий і з'явилися у результаті дій лідерів ринку, зацікавлених у скороченні конкуренції. Як відомо, результатом дій будь-якої монополії є зростання цін, економічна стагнація, гальмування інновацій та задоволення інтересів не всього суспільства, а лише деяких груп населення. Тому, щоб людство могло успішно розвиватися, потрібна якщо не тотальний відмова від захисту інтелектуальної власності, то масштабна і кардинальна реформа.
Цю теорію автори підкріплюють поруч показовими прикладами. Для прикладу, великі іноватори минулого - такі як винахідник парової машини Джеймс Ватт \ James Watt і творці першого літака брати Орвілл і Уілбур Райт \ Orville and Wilbur Wright - прославилися не лише своїми досягненнями на науковому фронті, але й як успішні комерсанти, які активно заважали іншим поліпшувати виготовлені ними продукти і робити їх більш дешевими. Таким чином, охорона інтелектуальної власності призводила не до поширення нових ідей і зростання прибутків, а, навпаки - до технологічного застою та фінансових пертурбацій (у ряді випадків винахідники серйозно потерпали самі).
Аналогічна історія відзначається і в галузі культури. Приміром, у 19 столітті англійська література стала дуже популярною у США та увійшла у всі шкільні програми, хоча в ті часи успішно творили блискучі автори із Франції, Іспанії, Німеччини, Росії та ін., чиї твори оперативно перекладалися на англійську мову. Причиною цього було "піратство": американські видавці, не турбуючись про захист авторських прав своїх британських колег і британських літераторів, буквально наповнили США загальнодоступними книгами.
На думку Болдріна і Лівайна, кожен період історії, ознаменований технологічними проривами, відбувався тоді, коли захист інтелектуальної власності був відсутнім. Останній раз це спостерігалося у процесі створення Інтернету - по цей день, найбільш вдалі технологічні новинки виводять на ринок компанії, які не займаються охороною своїх авторських прав.
Це далеко не перше дослідження, автори яких виступають проти інтелектуальної власності в її нинішньому розумінні. Зокрема, кілька років тому американський юрист Стефан Кінселла \ Stephan Kinsella опублікував книгу "Проти Інтелектуальної Власності" \ Against Intellectual Property. Квінтесенція його міркувань така: кожен житель планети зі своєї кишені оплачує патенти і авторські права, котрі належать комусь: наприклад, відповідна частка закладена у вартість переважної більшості товарів - від комп'ютерних програм, до ліків і вин. Однак ця частка невиправдано велика і, де-факто, йде не в кишеню творців нових ідей і винахідників, а структур, які займаються захистом інтелектуальної власності. Приміром, поширення Інтернету та інформаційних технологій призвело до масових розкрадань музики і фільмів, тому кінокомпанії і компанії грамзапису витрачають мільярди доларів на охорону своїх творів, що призводить до подорожчання їхньої легально продаваної продукції.