Не бажаючи віддавати пальму першості в освоєнні космосу Китаю, Сполучені Штати, які прагнуть уникнути зайвих бюджетних витрат, роблять ставку на приватні компанії та їхні технології, пише Іван Морозовицький у №6 журналу Корреспондент від 14 лютого 2014 року.
У січні 2014-го центр управління польотами КНР оприлюднив перші знімки свого місяцеходу, які демонстрували, що робот долетів до Місяця, перебуває в робочому стані і почав збирати дані.
Ця інформація не тільки сколихнула уми небайдужих громадян, а й вивела місячну гонку на новий рівень. Питання про те, яка країна найближчим часом стане головною в «колонізації» Місяця, знову постало гостро. З урахуванням того що в останні роки космічні дослідження значною мірою були припинені, ця новина мала особливий сенс.
Високий потенціал китайської космонавтики підтвердив глава держави Сі Цзіньпін, який, виступаючи на черговій партійній конференції, заявив, що до кінця десятиліття його країна відправить на Місяць людину і почне будувати там стаціонарну станцію.
Його слова фахівці не вважають порожніми хвастощами. На думку Джеррі Хофмана з Кембріджського університету, на початку століття мало хто вірив, що Китай зможе запустити свого космонавта на орбіту.
«У 2003-му китайці зробили це, закачавши в програму $ 120 млрд, – каже Хофман Корреспонденту. – Вони стали третіми, хто зміг самостійно вийти на орбіту, і тепер навряд чи будуть розмінюватися на дрібниці».
Водночас в Америці ці новини сприйняли із занепокоєнням. І вже через кілька днів після оприлюднення китайських знімків Місяця в Білому домі заявили, що асигнування на NASA повинні бути збільшені.
Однак пізніше, коли США приймали новий бюджет, про цю думки вважали за потрібне «забути». Тому витрати на освоєння космосу в нинішньому році знизяться на $ 100 млн. А за прогнозами дослідницької служби конгресу, до 2018-го зростання витрат NASA не планується.
Хіба що вченим вдалося отримати від президента США Барака Обами обіцянку, що фінансування Міжнародної космічної станції буде продовжено до 2024 року. Раніше передбачалося у 2020-му станцію у зв'язку з її високою затратністю «затопити»: проект, у який вже вклали $100 млрд, щороку поглинає додатково $3 млрд.
Але на цьому освоєння космосу США не закінчується: американські політики вважають, що відповідь китайським космічним амбіціям повинна дати приватна ініціатива. І, можливо, саме американець на приватному кораблі стане першим, хто ступить на Місяць після півстолітньої перерви.
Тим часом ЗМІ поки що не мають інформації про те, чи готові інвестори вкладати гроші в починання, які не принесуть негайного прибутку, або ж вони збираються зосередитися на більш приземлених проектах – виведення супутників на ближню орбіту Землі.
Місія здійсненна?
Для американської космонавтики найважливішою подією останніх років став останній політ шатла Atlantis влітку 2011-го. Після цього закінчилася не тільки програма човників, що коштувала понад $300 млн, а й ера чистої державної космонавтики – без приватних інвестицій.
У той золотий час, до 2009 року, витрати NASA зросли до історичного піку – $19 млрд. При цьому директор-розпорядник агентства Чарльз Болден заявив, що це не межа і незабаром Америка витрачатиме на космічні дослідження понад $30 млрд.
Проте через рік бюджет організації знизився до $17,2 млрд, а потім продовжував балансувати навколо цієї планки. Вище піднятися йому заважала економічна криза та політичні баталії в конгресі. У підсумку на початку 2012-го Обама взагалі заявив, що США припинили роботи над новим багаторазовим космічним кораблем і досліджуватимуть далекий космос за допомогою телескопів і роботів.
«І навіть тоді на найбільш амбітний проект, Космічний телескоп ім. Джеймса Вебба (поліпшена версія знаменитого космічного телескопа Хаббл), який повинен вивчати найвіддаленіші куточки Всесвіту, не знайшлося грошей, – пояснює Корреспонденту Генрі Херцвельт з приватного дослідницького Університету Джорджа Вашингтона, розташованого в американській столиці. – Хоча потрібно було лише 0,0004% бюджету країни».
У підсумку до 2014-го США підійшли з досить поганою ситуацією у сфері космонавтики: місія на Марс відкладена на невизначений термін, витрати на NASA зростати не будуть, а за обслуговування МКС потрібно постійно платити. До того ж на станції одне місце для астронавта коштує $ 60-70 млн. Для порівняння: надвитратний політ шатла, що піднімав на орбіту до п'яти астронавтів і 20 т вантажу, коштував $450 млн.
Вакуум, що утворився у сфері космічних досліджень, поспішили заповнити Китай та Індія: з 2009 року, за даними американської Ради з міжнародних відносин, вони вклали в них понад $600 млрд.
А тепер Пекін розмірковує над створенням альтернативи МКС на орбіті і відправленням пілотованого корабля не тільки на Місяць, а й на Марс. Тим більше що наявні технології дозволять як Пекіну, так і Делі утворити власну мережу військових супутників для розвідки і комунікацій. Цього року Китай істотно збільшить асигнування на будівництво військового флоту з метою потіснити могутність США в Тихому океані.
В економічному плані азіатські держави хочуть зруйнувати майже повну монополію США та Росії на виведення на орбіту приватних супутників і зондів
В економічному плані азіатські держави хочуть зруйнувати майже повну монополію США та Росії на виведення на орбіту приватних супутників і зондів. Так, у 2011 році понад 80% успішних пусків комерційних супутників були здійснені з території США. У 2013-му ця цифра впала до 60%. Основною причиною стало те, що основна американська ракета- носій Titan застаріла, а покликана її замінити ракета Antares розробляється занадто повільно.
Після цього у NASA було вирішено, що тепер ініціативу доставлення вантажів на орбіту і дослідження космосу краще реалізовувати приватним компаніям.
Галактичні ціни
«Для клієнта відправка 1 т вантажу в космос коштуватиме $1-2 млн залежно від типу орбіти, – переказує розцінки в розмові з Корреспондентом Симона Попеску з приватної космічної компанії ARCA. – З космонавтами складніше: їх потрібно повернути на Землю. Тут квиток має коштувати $10-15 млн».
Також Попеску наголошує: наступає ера приватної космонавтики, і незабаром вона потіснить державну.
У компанії Virgin Galactic (Нью-Мексико, США), що організовує суборбітальні польоти, вважають, що прейскурант, озвучений Попеску, дещо занижений: за їхніми даними, за 500 фунтів корисного вантажу найближчим часом планується брати $5-10 млн. Зате турист за суборбітальний політ платитиме тільки $200 тис.
Водночас лише одна компанія показала, що реально може запустити людину в космос, – SpaceX. Вона належить одіозному бізнесменові Елону Маску і вже провела два успішні запуски до МКС вантажних кораблів з людьми на борту. У середньому один запуск коштував їй $55 млн, і це значно нижче державних витрат. Тому не дивно, що компанія вже отримала від NASA замовлень на $13 млрд.
Головною перешкодою для здешевлення приватних польотів стає застаріла схема космічних кораблів.
«Ракети здебільшого згоряють в атмосфері, а космонавти спускаються в капсулах. Це не корабель багаторазового використання», – каже Рене Пешель, глава Європейського космічного агентства в Росії.
Пешель стверджує: поки не вдасться створити корабель за принципом шатла, витрати істотно не впадуть. Саме над цим зараз і працює Virgin Galactic. У нинішньому році глава компанії Річард Бренсон розраховує провести перші польоти свого багаторазового корабля SpaceShip Two і таким чином відкрити нову еру у світовій космонавтиці.
Загалом, на думку Бреда Бідінгтона з Асоціації космічної промисловості Австралії, за наступні п'ять років приватні компанії отримають доступ до запусків на суму $90 млрд. А до 2025-го зможуть завоювати понад 60% ринку запусків на орбіту.
По місячній доріжці
Приватні компанії стануть лідерами і в далекій космонавтиці, прогнозують оглядачі. Так, у січні уряд США оголосив конкурс проектів корабля, який повезе людей на Місяць.
За наступні п'ять років приватні компанії отримають доступ до запусків на суму $90 млрд. А до 2025-го зможуть завоювати понад 60% ринку запусків на орбіту
Інтерес до супутника Землі не тільки науковий. Передбачається, що там наявні поклади гелію-3, який вже прозвали пальним майбутнього з Місяця: він на Землі майже не зустрічається. Цей ізотоп, на думку вчених, може використовуватися як паливо для ракет і джерело енергії. Хоча в місячному ґрунті його концентрація не надто велика (1 г на 100 т породи), перспективи використання цієї речовини можуть відкрити можливості для міжзоряних перельотів.
Крім того, на Місяці можуть бути й інші рідкісні ізотопи, яких немає на Землі, оскільки сонячний вітер не може потрапляти сюди через щільну атмосферу.
Так чи інакше, база на Місяці може стати перевалочною для місій на Марс та інші планети Сонячної системи. Але питання про те, хто буде там першим – США або Китай, – досі відкрите.
А приватні компанії заявляють, що почали розробку проектів кораблів для міжпланетних польотів. В уряді США вже не приховують, що збільшенню витрат Пекіна на цей час вони здатні протиставити лише зусилля приватників. Останні, за попередніми даними, протягом найближчих п'яти років можуть вкласти в цю ідею солідні $ 100 млрд.
***
Цей матеріал опубліковано в №6 журналу Корреспондент від 14 лютого 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.