Вісті з космосу тимчасово потіснили з перших шпальт світових ЗМІ вірус Ебола і війну на Близькому Сході.
Причому ці новини за своєю напруженістю мало відрізнялися від зведень з лінії фронту, пише Павло Сивокінь у №46 журналу Корреспондент від 21 листопада 2014 року.
Успішна висадка на комету Чурюмова – Герасименко допоможе вченим зрозуміти, як була створена Сонячна система і хто приніс на Землю життя.
На початку жовтня спеціальний зонд Європейського космічного агентства (ЄКА) Розетта прокинувся від майже десятирічної сплячки і почав набирати швидкість, щоб досягти комети Чурюмова – Герасименко, яка входила в Сонячну систему. 10 листопада європейські астрономи повідомили, що апарат зблизився з ядром і тепер рухається разом з ним у бік Сонця.
Це був величезний успіх: небесне тіло проходить у безпосередній близькості від нашого світила раз на шість років, і потім наздогнати його кораблю, створеному людьми, вже не можна. Тоді ж Розетта передала на Землю і перші результати своєї роботи. А заразом записала електромагнітні коливання, які відтворили на Землі і назвали «музикою комети».
Нарешті, 12 листопада науковці заявили, що спускний модуль Філи відстикувався від Розетти і почав розганятися в бік ядра. Він повинен був вперше здійснити м'яку посадку в центр цього небесного тіла і дати безцінні відомості, що пояснюють походження Сонячної системи, Землі і життя на нашій планеті. Астрономи всього світу чекали новин з ЄКА, щоб дізнатися, чи виявилася місія зонда успішною.
«Автоматика могла не спрацювати в потрібний момент. А це призвело б до катастрофи на швидкості понад 50 км/с. Тим більше Розетта пробула в космосі десять років», – каже Корреспонденту нобелівський лауреат з фізики Джон Мазер.
На його думку, ця місія є більш ризикованою, ніж відправлення корабля на Марс, летіти до якого лише три роки. До того ж на Червоній планеті не треба мати справу з хвостом комети, здатним пошкодити апаратуру.
До вечора того самого дня в ЄКА з'явилися перші знімки з модуля Філи. Було видно, як корабель повільно наближається до ядра. Тоді ж з'ясувалося, що система якорів, покликаних закріпити його на поверхні, не зовсім справна.
Проте о 15:00 для Німеччини, де розташований центр управління польотами ЄКА, зонд опустився на комету Чурюмова – Герасименко і закріпився там. Астрономи відразу почали отримувати дані і заговорили про перше масштабне досягнення людства з часів висадки на Місяць.
Але вже через кілька днів астрономи повідомили, що акумуляторні батареї Філи розряджаються швидше, ніж розраховували. Вчені намагаються зменшити витрати енергії і продовжити життя зонду.
Зараз у Німеччині і NASA розпочався аналіз даних, які допоможуть відповісти на запитання, як саме сформувалася Сонячна система, Земля і хто саме приніс на нашу планету воду і білкове життя. Якщо даних буде достатньо, відповідь на ці загадки ми отримаємо дуже скоро. Крім того, місія Розетти повинна довести, що автоматизовані апарати можуть бути ефективними в дослідженні космосу.
Таємниця системи
На перший погляд, незрозуміло, навіщо досліджувати шматки льоду і каменів, які обертаються навколо Сонця з періодичністю від кількох років до століть. Тим більше що людство поки що недостатньо дослідило навіть Місяць і не готове витрачати гроші на відправлення людини на Марс у найближчому майбутньому.
Космічні бюджети більшості країн в останні роки схудли мінімум на 30%, а рішення про затоплення Міжнародної космічної станції (МКС) залежить від того, чи захоче Росія і далі відправляти туди вантажі.
Для вчених комети – це своєрідна космічна археологія. Вона дає зрозуміти, чому наш світ сформувався саме таким, яким він є
Але для вчених комети – це своєрідна космічна археологія. Вона дає зрозуміти, чому наш світ сформувався саме таким, яким він є. Справа в тому, що більшість їхніх ядер складаються з того самого матеріалу, що і всі планети Сонячної системи, яка формувалася 4,6 млрд років тому.
Тоді з величезної хмари пилу із Сонцем в центрі почали поступово складатися планети. За традиційною теорією, величезна сила тяжіння цієї зірки засмоктувала легкі частинки. Тому близько до Сонця розташовані тільки планети з великими кам'яними ядрами – Меркурій, Земля, Марс. Далі йдуть газові гіганти – Юпітер, Сатурн і Нептун.
Начебто все логічно – якщо б ці величезні планети були ближче, то їхня речовина потрапила б на Сонце і вони б не утворилися. Але нещодавно в інших зоряних системах були відкриті газові планети, розташовані набагато ближче до своїх світил.
Таким чином, на зміну стрункій теорії приходить хаос. Астрономи вважають, що в ході формування планети змінювали свої орбіти, стикаючись між собою. Так, в ході катастрофічного катаклізму Сатурн вдарив по Нептуну й Урану і виштовхнув їх на далекі простори Сонячної системи.
Залишки, які відколювалися від небесних тіл внаслідок цих ударів, валилися на інші планети у вигляді астероїдів (особливо багато таких кратерів залишилося на Місяці), зависли в поясі Койпера або вийшли за межі тяжіння нашого світила.
Дослідження комет дадуть відповідь, з якого матеріалу створювалися планети і як могла змінюватися їхня орбіта в ході свого формування
Останні потрапляли під гравітаційні сили зірок або інших планет і знову поверталися до Сонця, знаходячи певну орбіту. Це і є комети. Їхні дослідження дадуть відповідь, з якого матеріалу створювалися планети і як могла змінюватися їхня орбіта в ході свого формування.
Також має стати зрозуміло, наскільки «танець» двох планетарних гігантів – Юпітера і Сатурна – понад 4 млрд років тому вплинув на теперішнє розташування планет. Крім того, комети зберегли незмінними всі складові в тих пропорціях, в яких вони були мільйони років тому. Тому, досліджуючи їх, можна зазирнути в минуле.
Політ до Сонця
Питання про формування Сонячної системи і гравітаційні маневри планет, звичайно, цікавить переважно вчених. А ось проблема походження життя на Землі викликає суперечки в ширшого кола людей. Місія Розетти повинна допомогти відповісти і на це запитання.
«Марс і Меркурій – планети, на яких немає води. Можливо, її там ніколи й не було. А ось Земля підходить для життя тільки завдяки воді. Так звідки вона з'явилася?» – описує головну загадку прес-секретар NASA Ерік Стерн.
Сьогодні, за словами Стерна, найбільш поширеною гіпотезою залишається удар комети по Землі.
В середньому кожен 1 млн років на нашу планету падає небесний камінь діаметром мінімум 1 км. Поки за даними досліджень складу хвоста комет зрозуміло, що там є сполуки, які містять воду. Якщо Розетта підтвердить це, то стане зрозуміло, що воду нам принесли саме ці космічні тіла.
Більш складне питання – зародження життя. З кінця ХХ століття вчені постійно повідомляли, що в метеоритах знайшли органічні сполуки. Але потім виявлялося, що вони потрапили туди вже на Землі, і теорія, що життя до нас було принесене з космосу, не підтверджувалася. Тим більше що проби ѓрунту з Місяця або інших планет не показували присутності життя.
«Якщо в ядрі є вода в газоподібному або твердому стані, то там цілком можуть бути й органічні сполуки», – каже представник ЄКА Рене Пешель.
Потрібно тільки дочекатися перших даних з модуля і розшифрувати їх, вважає Пешель, і тоді світова наука, можливо, отримає відповіді на багато запитань.
А космонавтика отримає підтвердження того, що використовувати автоматичні станції в далеких місіях – надійно і доцільно. Адже з 2004 року, коли в ЄС запускали Розетту, вже сталося кілька аварій з місіями на Марс, які не вийшли на зв'язок після приземлення.
Тепер, коли посадка на комету відбулася, в NASA заявили, що розпочинають підготовку автоматичної місії до Сонця і на Плутон
Тоді в США і Європі думали над тим, чи не згорнути взагалі дослідження космосу, обмежившись лише новими телескопами. А тепер, коли посадка на комету відбулася, в NASA заявили, що розпочинають підготовку автоматичної місії до Сонця і на Плутон – найбільш далеку планету Сонячної системи.
Ці апарати вирушать у політ у 2017 році. До того часу Розетта вже виконає свою місію. А комета Чурюмова – Герасименко буде за мільйони кілометрів від Сонця.
***
Цей матеріал опубліковано в №46 журналу Корреспондент від 21 листопада 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.