Homo luzonensis поєднують риси декількох видів людей, а також більш древніх гомініні - австралопітеків і парантропів.
На філіппінському острові Лусон знайдено останки як мінімум трьох вимерлих людей невідомого виду, яких назвали Homo luzonensis. Вони жили більше 50 тисяч років тому і об'єднували в собі як прогресивні риси сучасної людини, так і стародавні, типові для австралопітеків.
Як Homo luzonensis з'явилися на острові і які види вимерлих людей були їхніми найближчими родичами, ще належить з'ясувати. Корреспондент.net розповідає подробиці.
Суперечливий вид людини
Група вчених під керівництвом Флоран Детруа з Національного музею природної історії в Парижі і Арманда Сальвадора Міхареса з Філіппінського університету представили відразу цілу добірку знахідок у публікації в журналі
Nature.
Вони заявили про новий вид людини, ґрунтуючись на останках стоп, кистей рук, зубів і верхньої частини стегна. Ці фрагменти скелета принципово відрізняються від інших останків стародавньої людини.
Люди жили на Лусоні ще в плейстоцені. У минулому році вчені повідомили про знахідку на острові кам'яних знарядь і кісток носорога зі слідами оброблення кам'яними інструментами близько 700 тисяч років тому. До цього найдавнішими мешканцями острова вважалися люди, що жили в печері Кальяо як мінімум 67 тисяч років тому.
Морфологічно останки поєднують риси декількох видів людей, а також більш древніх гомініні - австралопітеків і парантропів. Зокрема, премоляри Homo luzonensis за розміром і формою нагадували як корінні зуби людей, так і австралопітеків і парантропів.
Вчені спробували виділити з останків цих людей ДНК, щоб визначити послідовність геному. Але, як і у випадку зі скелетами інших стародавніх людей, знайдених у тропіках, спроби не мали успіху.
Своїм малим розміром і первісністю вони разюче нагадують скелет представників людини флореської (Homo floresiensis) з індонезійського острова Флорес, які отримали свою неофіційну назву за повістю Д.Р.Р. Толкіна Хоббіт.
Але в плані анатомічних деталей лусонський і флореський хоббіти відрізняються один від одного настільки, що їх можна визначити як представників одного виду, зазначають дослідники. Взагалі-то Детруа, Міхарес і їхні колеги не змогли дати відповідь на питання, як обидві знахідки вписуються в генеалогічне древо людства.
Деякі частини скелета підходять навіть швидше людині розумній, ніж іншим можливим родичам, чого в дійсності бути не може, оскільки на той час сучасна людина ще не добралася до острова Флорес чи Лусон.
Останки австралопітеків людини лусонської і людини флореської нагадують різні види австралопітеків, які багато мільйонів років тому населяли Азію і Південну Африку. Окрім того, є подібності з масивними викопними парантропами і з людиною вмілою. Людина лусонська трохи, але могла лазити по деревах, на це вказують вигнуті кисті і стопи.
Залишаючи Африку, людина прямоходяча втратила велику кількість своїх давніх ознак.
Можна зробити висновок, що цей представник роду homo просунувся з Південної Африки і досяг Азії. Імовірно, його предки проіснували до новітнього часу як сучасники азіатської людини прямоходячої, денисівців і, врешті-решт, анатомічно сучасної людини. І звісно, представників усіх тих популяцій, які ще чекають свого відкриття.
Для того, щоб відправитися в далеку дорогу і облаштуватися в новому світі, по всій видимості, не потрібно було яскраво вираженої сучасної поведінки, і по всій видимості, не потрібна була людина прямоходяча. Для антропологів це означає, що потрібно знову переосмислити старий зразок інтерпретації історії людства.
Загадка хоббітів з Флореса
У 2015 році вчені з'ясували, що суперечливі гомініди з індонезійського острова є окремим видом людей, а не виродженими кроманьйонцами з дефектами розвитку, як вважалося раніше.
Останки древніх людей, яких преса майже відразу назвала "хоббітами", знайшли на індонезійському острові Флорес у 2003 році. У жовтні 2004 року команда Майкла Морвуда представила світу череп і майже повний скелет стародавньої людини зі зростом у метр.
Відсутність нових скам'янілостей змусила багатьох вчених вважати, що "хоббіти" були звичайними людьми, які перетворилися в карликів через такі відхилення, як мікроцефалія, синдром Ларона, кретинізм та інші порушення в розвитку.
Але, як показав їх аналіз, зуби Homo floresiensis були пристосовані помітно простіше, ніж у нас. Деякі з них - кликові премоляри - були більше схожі за своєю структурою на те, який вигляд мали аналогічні зуби пізніх прямоходячих людей, що жили в Азії і в Європі наприкінці плейстоцену.
В цілому, хоббіти виявилися ближчими за структурністю зубів до Homo erectus, ніж до кроманьйонців, що й вивело їх в окремий вид, породжений "острівною карликовістю".
У 2018 році вчені описали в
Science, що люди невисокого зросту з'являлися на індонезійському острові Флорес як мінімум двічі, незалежно одні від одних. Це були хоббіти і сучасні пігмеї.
З'ясувалося, що флореські пігмеї генетично схожі з неандертальцями і денисівськими людьми, а ось слідів інших видів людей в їхніьому ДНК вчені не виявили.
Окрім того, дослідники виявили сніпи в генах FADS1 і FADS2, що кодують ферменти метаболізму жирних кислот. Відомо, що мутації в цих генах неодноразово і незалежно утворювалися в сучасних популяціях у різних частинах планети.
На думку дослідників, це свідчить про те, що стародавні хоббіти і сучасні пігмеї еволюціонували двічі, незалежно одін від одних.