Усе більше країн хочуть будувати власні орбітальні станції.
Економічні втрати та сумнівна цінність цих проектів для науки їх не лякають – імідж понад усе, пише Павло Сивокінь у №13 журналу Корреспондент від 3 квітня 2015 року.
Кінець березня був багатий на космічні новини. Спочатку Росія заявила, що швидше за все залишить проект Міжнародна космічна станція (МКС). Політичні розбіжності призвели до того, що Москва заявила про готовність побудувати власну дослідницьку лабораторію на орбіті. Навіть більше, згідно з новою програмою з освоєння космічного простору Росія до 2030 року повинна запустити багаторазовий корабель на Місяць і почати будувати там базу для подорожей у далекий космос.
У свою чергу США говорять про те, що зможуть обслуговувати МКС до 2024 року і самі. А також запрошують Китай та Індію взяти участь у проекті. У NASA заявили, що готують спеціальний корабель, здатний в осяжному майбутньому злітати на Марс і почати колонізацію Червоної планети. Для цього в найближчі роки фінансування космічних програм планують збільшити на 10%.
«Цього, звичайно, замало, але гроші дозволять вирішити хоча б проблему відсутності у нас багаторазового корабля», – каже Корреспонденту Ерік Стерн з Вашингтонського університету.
На думку вченого, для Штатів було дуже дивно багато років не мати свого корабля, після того як програма Шаттл була закрита у 2011-му. За кожен запуск вантажів до МКС доводилося платити Росії понад $ 20 млн і сподіватися, що ракета з кораблем Союз не вибухне на старті. Тепер ситуація повинна змінитися: США розраховують самі повернутися до підкорення космосу.
Одночасно в Китаї заявили, що хочуть розширити свою орбітальну платформу, Тяньгун, зробити її важливою дослідною станцією. Для цього Пекін має намір інвестувати в космічну програму понад $ 50 млрд за наступні чотири роки. У цю програму також увійде освоєння інших планет і будівництво бази на Місяці.
Нарешті, Індія і Бразилія заговорили про те, що і їм потрібно побудувати власну станцію, яка забезпечить їх новим даними з космосу. Реальні кроки поки що зробили тільки індійці – вони підкріпили свої плани фінансовими вливаннями і готуються розробити важку ракету для закидання вантажів на далекі відстані. У Делі також говорять про Місяць як проміжну базу.
Експерти вважають, що такий інтерес до космосу пробудився з трьох причин.
По-перше, економічна криза у США поступово закінчується, і країна може більше уваги приділити науці, на відміну від останніх років, коли асигнування на дослідження космосу постійно знижувалися.
По-друге, країни, що розвиваються, поступово накопичили достатньо матеріальних ресурсів для того, щоб замислитися про власну програму з дослідження космосу.
Нарешті, Росія показує все більше прагнення до незалежності від інших держав і хоче також відродити програму, цього разу із заселення Місяця.
Інша річ, що значна частина цих проектів, на думку експертів, матиме тільки політичний характер. Будівництво повноцінних станцій коштує занадто дорого для окремих країн, і тому вони можуть виявитися лише порожніми металевими контейнерами, в яких астронавти доводитимуть усьому світові, що їхня батьківщина – велика космічна держава.
Велика і маленькі
На початку 2015 року доля МКС була невизначеною. Тоді Росія заявила, що не готова продовжувати обслуговування своїх модулів, які складають більш ніж 40% станції. Це означало, що у 2018-му, коли закінчиться термін дії агрегатів станції без ремонту, її доведеться затопити.
«Конструкція МКС виключає можливість відключення одних модулів і використання інших. Нам би довелося закривати все», – каже Джанет Стівенс з Космічного фонду (США).
У Білому домі дійсно обговорювали можливість затоплення станції, оскільки не було зрозуміло, чи виділить американська влада на неї гроші
У Білому домі дійсно обговорювали можливість затоплення станції, оскільки не було зрозуміло, чи виділить американська влада на неї гроші. У Вашингтоні говорили, що станція поки що не виправдала тих $ 20 млрд, які інвестовані в її роботу. У NASA відповідали, що у світі немає іншого майданчика, де люди можуть спокійно проводити експерименти в умовах відкритого космосу і невагомості, а також що вона здатна стати перевалочним пунктом для майбутнього освоєння далекого космосу.
Американців також бентежила висока ціна за запуск російських ракет, які залишалися єдиним способом доставки вантажів і людей на орбіту. А також їхня ненадійність: за даними Європейського космічного агентства, за останніх десять років більше третини всіх запусків з Байконура закінчилися аварією, причому здебільшого через недосконалість ракет.
Але до 2015 року ситуація почала поступово змінюватися. Приватні компанії, наприклад SpaceX, створили кілька кораблів багаторазового використання, які почали літати до МКС і коштували набагато дешевше. А головне, для того щоб використовувати їх, не потрібно домовлятися з державою, обвинуваченою в агресивній політиці в Європі.
Тому до березня США заявили, що МКС отримуватиме гроші з бюджету до 2024 року. А вже після цього і Росія погодилася лагодити свої модулі до цього терміну, але відразу заявила, що будує власну станцію. За словами експертів, цей заклик – чиста політика.
«МКС коштувала $ 20 млрд, китайський Тяньгун вартував трохи менше, хоча витрати щодо нього не розголошуються», – каже Корреспонденту Бред Біддінгтон з Австралійської асоціації космічної промисловості.
На його думку, в нинішній економічній ситуації Росія навряд чи зможе побудувати станцію. А розмови про Місяць і його колонізацію експерт вважає повною фантастикою: поки це можуть зробити тільки Китай або США, де є колосальні фінансові резерви держави і розвинена авіакосмічна промисловість. Але навіть тоді це буде вельми нелегко.
Що під силу Москві, так це вивести на орбіту кілька модулів, де житимуть космонавти. Але через невеликі розміри займатися дослідженнями вони там навряд чи зуміють
Що під силу Москві, так це вивести на орбіту кілька модулів, де житимуть космонавти. Але через невеликі розміри займатися дослідженнями вони там навряд чи зуміють. За схожим принципом працювала і перша станція Тяньгун, тому вона і не залишила помітного сліду в науці.
Приблизно на те саме розраховують Індія й Бразилія. Обидві країни почали конкурс проектів станцій з житловими модулями, але при цьому лабораторні комплекси станції дуже малі. Експерти вважають, що зараз держави спробують довести свої політичні амбіції в космосі і заговорять про ще більш масштабні проекти, такі як поселення на Марсі. Хоча нічого спільного з дійсністю і наукою це не матиме.
***
Цей матеріал опублікований в № 13 журналу Корреспондент від 3 квітня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.