Земля в минулому бомбардувалася невеликим числом великих протопланетних тіл, порівнянних за розмірами з Місяцем.
Вчені пояснили, чому вісь обертання і площина орбіти Місяця дещо нахилена по відношенню до екліптики - площини орбіти Землі навколо Сонця, повідомляє Nature.
Чому орбіта Місяця нахилена до площини Земної орбіти приблизно на 5 градусів, досі залишалося загадкою. Розрахунки показують, що в минулому вона була нахилена ще більше - на 10 градусів.
Це неможливо пояснити за допомогою сучасних планетологічних теорій - якщо Місяць дійсно народився в ході зіткнення "зародка" планети і Землі, то тоді кут нахилу його орбіти повинен бути в 10 разів менше, тобто 1 градус.
Чому на Місяці мало води
Каве Пахлеван і Алессандро Морбіделлі з університету Лазурного Берега в Ніцці з'ясували, як це могло статися, і попутно знайшли пояснення тому, як виникли запаси золота та інших благородних і важких металів на поверхні Землі, створивши комп'ютерну модель еволюції Землі і Місяця.
Вважається, що під час формування Землі "важкі" елементи - залізо, платина, золото та інші благородні метали - "потонули" в мантії планети і утворили тверде металеве ядро. З іншого боку, в земній корі і у верхніх шарах мантії цих елементів значно більше, ніж передбачає теорія зародження планети.
Більшість вчених пояснює це тим, що великі астероїди, які бомбардували поверхню Землі вже після формування ядра, залишили на поверхні кори і мантії "наліт" із золота та інших важких металів.
Фото північного полюса Місяця спантеличило вчених
Якщо це сталося, виникає питання - як такі астероїди могли пролетіти повз Місяця і не залишити на ньому помітно більшого числа кратерів, ніж сьогодні можна побачити на його поверхні.
Пахлеван і Морбіделлі припустили, що це може бути пов'язано з тим, що Земля бомбардувалася не великою кількістю досить невеликих астероїдів, а невеликим числом великих протопланетних тіл, порівнянних за розмірами з Місяцем.
Вони перевірили цю ідею за допомогою суперкомп'ютера. Як виявилося, подібний сценарій цілком здійснимий і він допомагає вирішити загадку нахилу орбіти Місяця.
Розрахунки показують, що такі протопланети - "золотовози" - будуть падати на поверхню Землі далеко не відразу - після зближення з системою Земля-Місяць вони повинні проводити десятки тисяч років, все тісніше зближуючись із Землею.
Ці зближення будуть дуже помітно впливати на положення Місяця на орбіті, змушуючи його зрушуватися "вгору" або "вниз" щодо площини екватора Землі, де раніше знаходилася супутниця нашої планети і рухатися по орбіті, нахиленій під великим кутом до площини екліптики.
З часом, після кількох подібних зближень і зіткнень, Місяць поступово повернувся на своє місце, але зайняв трохи зміщене положення - його орбіта була нахилена на приблизно 10 градусів по відношенню до площини екліптики.
У результаті цього сталося дві речі - Земля отримала свої запаси золота, якими людство користується сьогодні, а Місяць змістився таким чином, що повні сонячні затемнення відбуваються сьогодні не кожнв 30 днів, а помітно рідше, роблять висновок вчені.