Сьогодні система глобального позиціонування використовується не лише для орієнтації у просторі, але й у багатьох інших, часом неочікуваних сферах життя.
Багато хто сьогодні використовує GPS під час подорожей, аби не заблукати та зрештою дістатися пункту призначення.
Для водіїв GPS-навігатори стали зручним провідником на місцевості, замінивши традиційні паперові мапи. Та сьогодні система глобального позиціонування використовується не лише для орієнтації у просторі, але й у багатьох інших, часом неочікуваних сферах життя.
До 1989 року GPS використовувалася виключно у воєнних цілях, та згодом тодішній президент США Рональд Рейган прийняв рішення, що цю систему варто запровадити у повсякденне життя. Тож у лютому 1989-го на орбіту запустили першу систему GPS-супутників Block II.
Сьогодні, 25 років потому, GPS використовується для цілей, які у ті часи ніхто не міг навіть уявити.
Ви дісталися пункту призначення
Раніше, аби дістатися з одного краю країни до іншого, вам знадобилася б одна велика мапа, або ж ціла добірка маленьких.
Але коли уряд США змінив правила і дозволив цивільне використання системи передачі супутникових сигналів, почався справжній GPS-бум.
І сьогодні мелодійний жіночий голос, який підказує водіям "звернути ліворуч" чи інформує про те, що "через 200 метрів ви дістанетеся пункту призначення", став звичайним явищем під час автоподорожей.
І хоча GPS-сигнали відрізняються точністю, все ж не обходиться без не надто приємних несподіванок.
Так, наприклад, 2009 року "поради" навігатора призвели до того, що у Західному Йоркширі водій ледь не зірвався на своєму авто у прірву.
А у 2012 році автоподорож групи японських туристів Австралією завершилася плаванням, через те, що навігатор проклав їхній маршрут через річку.
Та все ж сьогодні у великих містах дедалі частіше можна побачити людей, що заглибилися у свої смартфони, намагаючись за допомогою GPS з’ясувати, у якому напрямку їм рухатися.
Через 25 років після запуску GPS-системи цивільного призначення, один з винахідників супутникової навігації професор Бред Паркінсон розповів ВВС, що попри наявність GPS-технології, він особисто віддає перевагу звичайним паперовим мапам, коли треба зорієнтуватись на місцевості.
"Сьогодні більшість людей не користуються мапами, вони довіряють смартфонам, а якщо вказівки навігатора виявилися неправильними, в усьому звинувачують GPS", - каже пан Паркінсон.
Котячі пригоди
У сучасному світі GPS часто використовується, щоб стежити за поведінкою та пересуванням тварин.
Так, наприклад, теорію про те, що під час нападу хижака вівці намагаються пробитися до центру отари, вдалося підтвердити саме завдяки GPS-передавачам, які чіпляли на цих тварин.
А щоб дізнатися, як у дикій природі виживають їжаки, що були поранені та певний час провели у заповіднику, науковці, перш ніж випустити тварин на волю, чіпляли на їхні спини GPS-прилади.
Та й у таємне життя котів теж вдалося зазирнути завдяки супутниковим навігаторам. Під час спільного проекту Королівського ветеринарного коледжу та програми BBC Horizon на котів чіпляли GPS-передавачі, що дозволяли стежити за пересуванням тварин по місцевості.
З’ясувалося, що у той час, коли на думку господарів котячих, їхні улюбленці нишпорили по сусідських садах, насправді тварини залазили до будинків інших котовласників та з’їдали вечерю сусідських мурчиків.
Де ти був?
Батьки, які хвилюються за своїх дітей, сьогодні мають можливість стежити за їхнім місцеперебуванням за допомогою GPS-пристроїв. Передавачі, що чіпляються до одягу чи сумки, електронні браслети та мобільні додатки на смартфонах – сучасні батьки мають повний арсенал засобів для стеження за своїми дітлахами.
Як свідчить практика, у той час, як мамусі та татусі відкрито стежать за своїми дітьми, вони також можуть використовувати GPS для того, щоб таємно стежити одне за одним.
Та чи не є це порушенням права на приватне життя?
Професор Паркінсон каже, що звісно бувають випадки, коли ревнивий чоловік хоче простежити за дружиною та упіймати її "на гарячому", але бажання знати, де зараз твоя дитина – цілком нормальне для батьків, тож у такому стеженні немає нічого поганого.
Ідеальний удар
Навряд чи комусь з гравців у гольф подобається витрачати час на пошуки м’яча, що закотився за межі поля.
М’ячі для гольфу з вмонтованим GPS-чипом дозволяють уникнути цієї не надто приємної гри у схованки. Сьогодні існують навіть звукові чипи, які дозволяють відшукати м’яч за звуковим сигналом, що стає голоснішим по мірі того, як ви до нього наближаєтеся.
Знайшлося місце для GPS-технології і у професійному футболі. Провідні клуби світу, включно із "Манчестер Сіті" та "Ліверпулем" під час тренувань використовують GPS-сенсори, які вимірюють пульс гравців, швидкість та подолану ними відстань.
Кулі проти злочинців
З того часу, як у 2013 році поліцейські підрозділи у деяких штатах Америки почали використовувати GPS-кулі, ловити злочинців стало значно легше.
Раніше переслідування зловмисників, що втікають на авто, було небезпечною справою, сьогодні ж достатньо сидячі у поліцейській машині натиснути кнопку і все – з машини вилітає куля з GPS-передавачем та чіпляється до авто, що їде попереду. З цього моменту переслідування можна припинити і далі стежити за рухом авто зловмисників за допомогою передавача.
Це – ілюстрація роботи високих технологій на службі закону та, можливо, потенційний простір для подальшого розвитку та практичного застосування GPS-систем.
За матеріалами статті Каролін Райс, кореспондента ВВС з питань технологій, BBC News