Кандидат на посаду Президента України Анатолій Гриценко на прикладі свого сімейного горя закликає українців до єднання навколо пам'яті про трагедію Голодомору 1932-1933 років.
Про
це політик написав у своєму блозі на персональному сайті.
"У селі Багачівка
Звенигородського району Черкаської області на кладовищі є шість могил. П'ять
маленьких і одна велика. Там поховані брати і сестри мого батька, а поряд з
ними - його тато - мій дід. Всі вони померли в 33-му від голоду", - розповів Гриценко про події
1933 року.
"Жили собі чоловік і
дружина, яким тоді ще не виповнилося й 35 років. У них було семеро дітей, серед
них - шестирічний Степан, який згодом став моїм батьком. Мали невелику
хату-мазанку, біля неї гектар землі і коня, щоб обробляти землю . Працювали з ранку до вечора,
адже сім'я достатньо велика, і непросто було піднімати дітей. Того року врожай
був непоганим, і ніхто не чекав біди. Вона прийшла несподівано, - продовжив
Гриценко.
"Прийшли з гвинтівками,
оголосили діда кулаком, заарештували і повезли його до районного центру до
відділку. З комори винесли весь урожай. Забрали коня, реманент, інструменти.
Штиками розпороли перину і подушки - шукали зерно в будинку - не знайшли.
Витягнули з печі горщик з борщем - вилили на землю.
Старша дівчинка, 13-річна Танечка, сховала на грудях торбинку з квасолею, їй
розпороли одяг, висипали ту квасолю і розтоптали чобітьми. Позбиткувавшись,
залякали жінку з малими дітьми і залишили в сльозах, без крихти їжі. Вже протягом тижня п'ятеро дітей
померли від голоду. Вижили тільки Степан, мій батько, і Таня, яка стала для
мене тіткою Тетяною. Разом з їхньою мамою, самі ледь живі, вони й поховали
померлих дітей у ті маленькі могили, "- розповів він.
"Діда в дільниці жорстоко
били кожен день, і випустили тільки через два тижні. Коли дістався додому, його
зустріла ледь жива дружина і лише двоє дітей. Пройшов порожнім двором, зайшов
на кладовище поплакати за дітьми. Серце не витримало такого горя, і дід в розпачі пішов з життя. Його
поховали поряд з тими п'ятьма могилами. Якою великою була б наша сім'я і
скільки у них було б братів і сестер, якщо б не було Голодомору ", -
зауважив Анатолій Гриценко.
Кандидат у Президенти зазначив,
що незважаючи на те, що рішення, які призвели до багатомільйонних жертв,
приймалися в Кремлі, і ті люди були далеко від Багачівки і говорили російською
або грузинською мовою, але горе безпосередньо в сім'ю, на гвинтівках і
багнетах, принесли активісти -односельці, які жили поряд, на
тій же вулиці, і говорили українською.
"Трагедія Голодомору змушує
задуматися багато про що. Скажу лише про одне: тільки відчувши себе єдиним
народом, ставши єдиним народом, ми зможемо себе захистити. Від погроз і чужої
держави, і своєї", - підкреслив Гриценко.