50 років тому, 13 березня 1961 року в Києві сталася Куренівська трагедія, яка забрала, за різними оцінками, життя від півтора до двох тисяч людей. Цього дня прорвало греблю в районі Бабиного Яру, за якою понад 10 років накопичувалися стічні води з Петровських цегляних заводів.
О 9:20 13 березня дамбу прорвало, і маса рідкої пульпи ринула вниз. Початкова висота валу сягала 14 метрів, а швидкість - 5 метрів в секунду. О 9.30 пульпа дісталася Куренівки і залила близько 30 гектарів.
У районі вулиці Фрунзе висота валу зменшилась вдвічі. Поступово розріджена пульпа ставала твердою, як камінь. Вже у такому вигляді висота цієї маси місцями досягла трьох метрів.
Потік перевертав і відносив автомобілі, автобуси, трамваї, валив стовпи електричних мереж, рвав дроти. Один з автобусів зіткнувся з вантажівкою і вибухнув.
Пульпою було практично повністю знищено трамвайне депо ім. Красіна, кілька десятків його працівників загинули.
Куренівська катастрофа знищила 22 приватні одноповерхові будинки, 5 двоповерхових, 12 одноповерхових будинків державного фонду, два гуртожитки.
Частина тіл так і не знайшли у товщі затверділої пульпи. Зараз точну кількість жертв катастрофи встановити практично неможливо; за оцінками київського історика Олександра Анісімова, це приблизно 1,5 тис. осіб.
Влада довгий час приховувала і применшували масштаби і наслідки аварії. Інформація про куренівські події піддавалася жорсткій цензурі, багатьох загиблих ховали на різних кладовищах у Києві та за його межами, вказуючи в документах і в написах на могилах різні дати і причини смерті.
Президент України Віктор Янукович
переконаний у необхідності ретельно дослідити та донести до суспільства повну і правдиву інформацію про Куренівську катастрофу в Києві.