Львівська міськрада, у рамках кампанії захисту "звукового середовища" запровадила мораторій на трансляцію і виконання у Львові пісень російською мовою. Ідея ця приходить львівським обранцям не вперше, пише Андрій Капустін у статті, опублікованої російським інтернет-виданням Politua.Ru.
І кілька років тому спроба заборони успіхом не увінчалася. Але цього разу пробіжка по граблях може мати серйозні наслідки. Малоймовірно, щоб у двомовних регіонах ввели аналогічний мораторій на пісні "Океану Ельзи" або української європейської діви Руслани.
Якщо хтось, як в Україні, так і за її межами думає, що з появою коаліції, в країні настало ВВП, (по Кіплінговському "Мауглі" - Велике водяне перемир’я), то це велика помилка. По-перше, коаліція ще не проголосована в парламенті. Так що з цією частиною інтриги усе ще поперед. По-друге, ті, хто залишився в опозиції, тобто Партія Регіонів, що представляє одну третину виборців країни, залишається в опозиції.
А опозиція традиційна, тобто європейська й опозиція пострадянська, тобто азіопська - це дві великі різниці. І виходить, азіопська опозиція буде поводитися так, як це і прийнято в Азіопі. Тобто у боротьбі з діючою владою. Зрозуміло, що прикриватися ця сама боротьба буде винятково бажанням якомога швидше ощасливити весь український народ. Найбільш прийнятним шляхом буде, звичайно ж, визнаний шлях якомога швидшого порятунку українського народу від гніту помаранчевої влади. Прискорювати цей процес стануть за допомогою різнорівневих криз і протистоянь, які будуть розхитувати і без того хиткий союз. Способи і методи в принципі відомі. Це і спроби впливати на керівництво країни ззовні, як це було під час створення бензинової кризи торік. Це і рішення з російської мови, які було прийнято в низці областей Сходу України. Це і недавня антинатівська кампанія у Феодосії. Словом, люфт досить широкий. Тим більше, що крім опозиції парламентської, у країні є ще і Наталя Вітренко, за допомогою якої можна в будь-який момент підняти шум і спробувати дестабілізувати ситуацію.
До речі, не виключено, що саме після феодосійського антинатівського демаршу, запущеного з подачі саме Вітренко з товаришами, натівський Генсек заявив, що на самміті Альянсу в Ризі Україна "запрошення до столу" не одержить. Максимум на що може розраховувати Віктор Ющенко, це знову на спостереження за святом з людської, тобто на черговий сигнал, що НАТО в принципі не проти того, щоб Україні дали місце наприкінці столу. Але не цього разу. Наразі людська і пронесення усіх смачних страв повз ніс.
Крім цього ВВП не наступило й у рядах самих коаліціантів. Їм ще потрібно буде поборотися за іменні місця і портфелі. А цей спорт дуже близький до футболу. Правда, із графіком зустрічей з точністю до навпаки, тобто, спершу вихід у фінальну частину чемпіонату, у сенсі створення коаліції. Потім сам фінал, тобто розтягування прем’єрського і спікерського крісел. Потім - півфінал, 14, 18 і 116. При цьому, з кожним новим колом зменшується кількість реальних гравців, проте зростає кількість суддів, які і вирішують за ким залишається перемога. Так що про жодний рівний процес мови бути не може. Навпаки. Ми ще побачимо чимало цікавих ігрових моментів, видалення з поля, серії пенальті та феєрверк різнобарвних штрафних карток у вигляді викиду того ж компромату. За емоційним накалом щось типу матчу Португалії з Голландією.
До речі, цьому є вже і непрямі підтвердження. Як відомо, президент Ющенко вкрай незадоволений мовним парадом суверенітетів, які проводять обласні ради в тих містах, де перемогу одержала Партія Регіонів. Він без кінця про це говорить, нацьковує на непокірливих депутатів прокуратуру, але вчинити нічого не може. Прихильники двомовності у відповідь заявляють главі держави про Європейську Хартію мов національних меншостей і ігнорують прокурорські наїзди. У принципі, у справу міг би втрутитися Конституційний суд, але він уже котрий місяць просто не працює через відомі причини. Хоча не виключено, що у випадку створення коаліції де-юре, парламент все-таки обере відсутніх суддів. Правда, до цього моменту в прихильників двомовності з’явиться досить сильний контраргумент, що на минулому тижні їм подарували депутати Львівської міськради, котрі у рамках захисту "звукового середовища" запровадили мораторій на трансляцію і виконання у Львові пісень російською мовою. Ідея ця приходить львівським обранцям не вперше. І кілька років тому спроба заборони успіхом не увінчалася. Але цього разу пробіжка по граблях може мати довгі наслідки.
Малоймовірно, щоб у двомовних регіонах ввели аналогічний мораторій на пісні "Океану Эльзи" або Руслани. Але накрутити місцеве народонаселення цією новиною можна з небувалою легкістю. При цьому не потрібно забувати, що, прийняті рішення про використання російської мови, як регіональної, носили не заборонний, а дозвільний характер.
До речі, продукт колективного розуму львівських депутатів багато в чому співзвучний і з недавньою ініціативою українського уряду імені Юрія Єханурова про обмеження ввезення в Україну іншомовної (читай, російськомовної) друкованої продукції. І якщо у Львові захищали "звукове середовище", то чиновники вирішили таким чином рятувати український інформаційний простір. Правда, після млявого шуму, який все-таки підняли в країні, Кабмін змилостивився і заявив, що обмежень на класику, словники і ще щось, дуже гуманітарне, не буде. Забувши, природно, при цьому пояснити, що таке російськомовна класика в ХХІ столітті, тобто, припустимо Пушкін, Гоголь, Чехов, Блок, Мандельштам, Булгаков, Пастернак або Висоцький - це як би так за визначенням. А як бути з ще живими авторами? З Пєлєвіним, наприклад? Або Сорокіним?… Не говорячи вже про українських авторів, які пишуть російською мовою, але видаються в Росії? Це, до речі, стосується і львівського рішення. Абсолютно неясно що можна співати у Львові, а що ні. Допустимо, що погано римовані рядки яких-небудь "Руки вверх" багатьох дратують не тільки в Україні, але і на батьківщині. А от як заборонити у Львові, наприклад, пісню "Помаранчеве небо", яка стала одним з головних хітів революції?…
Хоча деяка російськомовна поліграфічна продукція в Україну, схоже, потрапляє без особливих обмежень. Наприклад, на головному Майдані країни спокійно торгують, як місцевою, так і російською чорносотенною літературою. Там же всього за 30 доларів можна придбати і видану в Росії "класику" за назвою "Майн Кампф", що сьогодні складно представити на Красній площі.
До речі, Віктор Ющенко на рішення Львівської міськради ще не відреагував. Правда, про це йому могли просто і не доповісти…