Вісім із десяти українців кажуть, що люблять читати, однак лише шестеро з десяти прочитали за минулий рік бодай одну книжку, кажуть автори нового українського дослідження. Експерти сперечаються, як поліпшити цей показник.
Вісім із десяти українців кажуть, що люблять читати, однак лише шестеро з десяти прочитали за минулий рік бодай одну книжку, кажуть автори нового українського дослідження.
Читацькі звички українців соціологи досліджували в межах проекту Book Platform, який фінансується Європейським Союзом.
Висновки свого дослідження автори обіцяють передати українським урядовцям для формування державної політики в книжковій сфері. Віце-прем'єр Олександр Сич, запрошений у Києво-Могилянську академію на презентацію результатів опитування, дав зрозуміти, що готовий прислухатися до експертів.
Однак віце-президент Української асоціації видавців Василь Теремко сказав ВВС Україна, що дослідженню бракує глибини і фахового різностороннього аналізу, аби стати основою для державної політики.
Дослідження
42% опитаних українців розповіли, що за минулий рік не прочитали жодної книжки обсягом більше 100 сторінок. У Росії таких – 46%, у Британії – 34%, а в США – всього 19%, кажуть автори дослідження.
На запитання, чому ви не читаєте, українці відповідають: проблема не в доступі до книжок, а у відсутності потреби їх читати. Багатьох від книжки відволікає робота, сім'я, інтернет. А дехто скаржиться на брак цікавих книжок.
При цьому майже 12% опитаних сказали, що взагалі не читають жодних текстів – не те що книжок, але й газет, журналів чи новин в інтернеті.
Всього ж середньостатистичний українець читає за рік 4,3 книжки. Серед найпопулярніших авторів – Михайло Булгаков, Пауло Коельо, Александер Дюма, Дар'я Донцова, Ліна Костенко і Ден Браун.
Своїм дітям чи внукам регулярно читають приблизно половина з тих, у кого вони є.
З тим, що читання сприяє успіху в житті, погоджуються трохи більше 60% опитаних.
Понад 83% кажуть, що читання важливе для саморозвитку. Однак серед своїх потреб більшість з них саморозвиток ставлять на одне з останніх місць, пропускаючи вперед стабільний заробіток.
Дві війни
"Коли ми боремося за виживання, книжка може бути непоганим засобом для розведення вогню", - іронізує Євген Глібовицький, керуючий партнер компанії pro.mova, яка є співавтором дослідження.
За його словами, один з чинників, які стимулюють людей читати книжки, – це відчуття власної безпеки.
"Доки ми не вирішимо питання якості правоохоронних органів, конкурентності економіки, обороноздатності країни, читання буде залишатися примхою для частини м’якотілих міських мешканців, які якимось чином захищені від буремних обставин життя", - каже пан Глібовицький.
При цьому він радить і політикам, і громадськості "тримати читання у фокусі", незважаючи на всі труднощі в країні.
Приблизно про це саме, але в різкішій формі, сказав президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Олександр Афонін.
В Україні, каже видавець, одночасно ведуться дві війни: бої на Донбасі та битва - як він висловився - за свідомість.
"Я сьогодні стикаюся в міністерствах фінансів і економіки з тими самими людьми, які знищували книгу", - поскаржився пан Афонін учасникам зібрання.
"Це наш останній шанс. І я не маю на увазі видавців, я маю на увазі українську державу", - сказав він.
Дослідники звернули увагу, що ті, хто народився після 1984 року, по-іншому відповідають на запитання про те, як сім'я, друзі та школа вплинули на їхню звичку читати. Молодші респонденти схильні дещо нижче оцінювати цей вплив.
"На початку дороги"
Про те, що не всі усвідомлюють, наскільки криза в Україні пов’язана з низьким рівнем читання, говорить і віце-прем'єр Олександр Сич, який назвав "жахливими" озвучені соціологами цифри.
"Я дивуюся, коли мені серйозні люди, які очолюють наукові, культурологічні інституції, пишуть у Фейсбуці: "Що ти зі своєю книжкою затіяв? Та війна в державі", - розповів він ВВС Україна.
Уряд, каже пан Сич, лобіює ухвалення законопроекту, який продовжить у наступному році податкові пільги для національних книговидавців.
Віце-прем'єр також дав зрозуміти, що хоче боротися з величезним імпортом російських книжок, яких, за його даними, на українському ринку близько 80%. Однак, зізнається урядовець, обмежити цей імпорт квотами буде складно, бо така практика може суперечити правилам СОТ і ЄС.
На запитання, що ще готовий зробити уряд для українських видавництв, віце-прем'єр відповів: "Ми сьогодні в процесі напрацювання. Ми на початку тієї дороги, яку ще треба пройти. Це і законодавчі, і просвітянські речі".
При цьому в промові перед гостями Києво-Могилянської академії пан Сич закликав відкинути "патерналістський підхід до розуміння держави", натякнувши, що буде радий ініціативам знизу.
"Ворожбитські формули"
Дослідження Book Platform не може стати основою для державної книжної політики, сказав ВВС Україна віце-президент Асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Василь Теремко.
За його словами, опитування більше схоже на маркетингове дослідження, а не на дослідження, яке б допомогло визначити цілі державної політики.
Маркетингове дослідження з'ясовує ситуацію "тут і тепер" і показує, як впливати на людину, виходячи з того, яка вона є. А державна політика вирішує інші завдання – вона впливає на суб’єкта, виходячи з того, яким він має стати в майбутньому, пояснює пан Теремко, доктор наук із соціальних комунікацій.
Таке дослідження, за словами науковця і видавця, мало б зосередитися на вивченні історичних причин нинішньої ситуації з читанням, а також запропонувати прогноз на роки наперед.
Також потрібно вивчити це явище під різними кутами: політичним, геополітичним, культурним і з точки зору захисту національних інтересів, каже вчений. А коментувати результати опитування мали б не лише видавці, а й культурологи, економісти, політологи, психологи і дослідники видавничої справи.
"Соціологічний аналіз здійснюється за певною системою мислення, і ворожбитськими формулами цифри коментувати не можна", - додає він.
Нова державна політика в сфері книговидання має бути витвором колективного думання і серйозної дискусії, підсумовує пан Теремко.