Донецьк став новим форпостом формувань ДНР. Чи означає це, що місто приречене на руйнування?
Після того, як основні сили озброєних сепаратистів під командуванням Ігоря Гіркіна-Стрєлкова перебралися до Донецька, у багатьох мешканців почали зникати останні ілюзії про те, що місто можуть оминути широкомасштабні бойові дії.
Цивільне населення виїжджає. А в самому місті, як розповідають очевидці, скрізь можна бачити озброєних людей у камуфляжі. Ті збираються обороняти місто від українських урядових сил.
В інтерв’ю російському телеканалу LifeNews, який вже місяцями позитивно розповідає про дії озброєних сепаратистів, Ігор Гіркін, або ж Стрєлков, вже як міністр оборони самопроголошеної Донецької народної республіки заявив, що зі Слов’янська його армії вдалося вивести від "80 до 90% особового складу та вивезти 90% озброєння".
"Будемо готувати Донецьк до активної оборони, до того, щоб він не був захоплений противником. Донецьк достатніми силами набагато зручніше і краще обороняти, ніж маленький Слов'янськ", - сказав Ігор Гіркін.
Раніше противники української влади погрожували перетворити Слов’янськ на неприступну фортецю та символ боротьби з "нацистами". Однак сотні підбадьорливих відеокліпів та плакатів на цю тему на антиукраїнських інтернет-ресурсах так і залишились свідченням безкомпромісного, але все ж лише ідеологічного протистояння.
До щільних боїв на самих вулицях Слов'янська не дійшло.
Військовий керівник самопроголошеної ДНР визнав, що оборона у Слов’янську була приречена на поразку.
"Наше рішення вийти з міста, не гинути в ньому було викликане не тільки бажанням врятувати сам гарнізон, що є природнім для кожного командира, але й тим, що ми розуміли, що ми не зможемо його утримати, а місто підлягатиме ще більшим руйнуванням", - сказав Гіркін.
Донецьк став новим форпостом формувань ДНР. Чи означає це, що місто приречене на руйнування?
Загроза перетворення на місце кривавої битви нависла й над Луганськом, де обороняються підрозділи самопроголошеної ЛНР.
Якщо в місто увірвуться танки
Коли російські війська за наказом міністра оборони Павла Грачова вперше увійшли у Грозний, вони відчули на собі, як їхня перевага у бронетехніці та кількості військ, одразу потьмяніла. Чеченські формування хоча й за радянським зразком, але грамотно вибудували оборону. Шквальний вогонь з багатоповерхівок та нищівний розстріл танків з ручних гранатометів перетворив цю штурмову операцію на одну з найтрагічніших сторінок в історії російської армії.
За ці роки росіяни багато чому навчились. Вони пам’ятають і досвід російсько-грузинської війни 2008 року, коли менша, але підготовлена іноземними інструкторами грузинська армія певний час чинила відчутний спротив.
Російська армія перевчила своїх вояків, перевдягла їх зі старої уніформи в сучасну, модернізувала стрілецьку зброю. На зміну старій бронетехніці почали надходити нові зразки.
І хоча Росія категорично заперечує свою участь у конфлікті на Сході України, змальовуючи його як "громадянську війну", на першому етапі ескалації військові штурмові групи були одягнуті і озброєні так, як і "ввічливі люди" в Криму. Тоді, як і зараз, Кремль відкидав звинувачення про введення своїх сил на півострів. Хоча згодом президент Росії Володимир Путін виправдав військове втручання в Криму загрозою для російськомовного населення.
Поява цих добре споряджених диверсійних сил, які російські ЗМІ змальовують з нашаруванням романтики, в умовах ведення так званої "гібридної війни" теж не виключена і в Донецьку, і в Луганську, кажуть оглядачі. Про це прямо просять лідери самопроголошених республік.
"Для ведення бойових дій у місті українська армія ніколи не готувалася. Коли снайпер десь там на даху, щоб його "зняти", треба мати відповідні засоби і навички. Снайпер може бути і на якомусь з поверхів.Такими операціями займалася, скажімо, "альфа" ( спецпідрозділ СБУ). Але її обмаль, і вона не може повністю вирішувати ситуацію", - каже директор інформаційно-консалтингової компанії військовий експерт "Defense Express" Сергій Згурець.
"Ми вперше проводимо антитерористичну операцію, яка потребує взаємодії різних силових структур. Досвід взаємодії прикордонників, міліції, армії, нацгвардії треба здобувати з нуля. Досвід приходить в процесі бойових дій", - каже експерт.
Сепаратисти покладають провину на руйнування під час обстрілів та жертви серед мирних мешканців на українську сторону. Такі звинувачення постійно лунали в той період, коли озброєні формування ДНР окуповували територію Слов’янська. Реакція прихильників ДНР та ЛНР не змінилась і зараз, коли бої йдуть на околицях Донецька та Луганська. У потоці повідомлень про загиблих та будівлі після обстрілів згадують увесь можливий арсенал українського озброєння, який використовують в операції: від авіації – до танків та артилерії.
Однак українська сторона заявляє, що важке озброєння, танки та артилерію мають і сепаратисти.
В інтерв’ю ВВС Україна заступник міністра оборони України адмірал Ігор Кабаненко сказав, що "бойовики обстрілюють житлові квартали, а через російські ЗМІ лунають звинувачення на адресу сил антитерористичної операції".
"Незаконні озброєні формування діють скоординовано з інформаційно-психологічними операціями, НЗФ (Незаконні збройні формування - Ред.) намагаються навіть ціною великих втрат зі свого боку отримувати через кордон російське озброєння. Незаконні збройні формування використовують "guerrilla tactics", тобто партизанську тактику, водночас там залучаються регулярні підрозділи та військові інструктори", - сказав пан Кабаненко.
На думку заступника міністра оборони України, "все це потребує адекватної відповіді з боку силовиків, народу та держави в цілому".
Менше вогню – більше втрат?
"За останні 23 роки досвіду боїв в міських умовах українська армія не мала. Я бачив лише один із посібників, який випускали від УНСО", - каже колишній керівник військової розвідки генерал-лейтенант Олександр Скіпальський.
За словами генерала, українські спецслужби також не формували підрозділів для операцій такого масштабу.
"Формально щось там створювали і служба зовнішньої розвідки, і військові, і СБУ. Але не відпрацьовували. Під час ведення бойових дій у місті пальму першості треба віддавати спецслужбам, якщо є можливість уникати руйнувань і жертв серед мирного населення", - вважає генерал Скіпальский.
Настанову, яку згадує генерал, можна знайти в інтернеті. Вона посилається на досвід бойових дій в Придністров’ї та на Кавказі. Починається інструкція загальними фразами про те, що "основні принципи бою в населеному пункті мало чим відрізняються від загальних піхотних принципів бою. Головна різниця — короткі відстані на яких відбувається бій, велика кількість непрострілюваних просторів, величезна кількість різноманітних укриттів, а також зручність обстрілу всього, що знаходиться на вулиці".
Як це виглядає на практиці – видно на відео боїв на вулицях Маріуполя, який українські силовики повернули під контроль.
Ця та інші інструкції виявляють жорстоку особливість бойових дій у місті. Якщо коротко, то бронетехніка втрачає свою перевагу, бо танкам незручно стріляти на високі кути по верхніх поверхах, а сама бронетехніка потребує іншого захисту.
Авіація теж може використовуватися, але з урахуванням того, що завдавати ударів з повітря доводиться по цілях, які складно з великою точністю вказати для ураження. Піхота при штурмі міст має володіти особливими навичками пересування та застосування зброї з короткої відстані. Враховується навіть той момент, що більшість бійців – це правші, тому їм треба рухатися до визначених позицій не просто перебіжками, але й проти годинникової стрілки. У цьому випадку тим, хто штурмує, легше влучніше стріляти, а тим, хто обороняється, незручно відстрілюватися.
Можна довго перераховувати всі нюанси тактики вуличних боїв. Однак варто виділити один з важливих моментів: перетворення кожного багатоповерхового будинку, бетонної стіни чи навіть каналізації на вогневу точку не може гарантувати тим, хто обороняється, успіху.
Адже застосування артилерії та авіації завжди може певним чином компенсувати відсутність досвіду штурмових груп і зменшити втрати. Адже ті ж росіяни, коли воювали в Чечні, хоча й зруйнували Грозний потужним обстрілом, все ж перемогли.
Що очікує Донецьк і Луганськ?
Генерал Олександр Скіпальский каже, що українським силам треба використовувати тих, хто не підтримує сепаратистів:
"Щоб громадяни не сиділи, піднімали партизанський рух, самі об’єднувалися і ліквідовували бойовиків. Щоб це робило місцеве населення. Але для цього треба проводити копітку роботу. Як інформаційну, так і оперативну".
За словами українського генерала, озброєні формування сепаратистів хоча й зайняли зручну оборону в найбільших містах регіону, вони водночас почали втрачати більш важливі, ніж тактичні переваги, речі: "Негатив для сепаратистів, які замикаються у містах, в тому, що вони втрачають підтримку. Руйнуючи життя простих громадян, вони відкривають очі місцевому населенню, одурманеному російською пропагандою".
Задуми та військові плани українських силовиків зараз визначити важко. І не тільки тому, що це військова таємниця. Паралельно тривають і спроби політичними методами урегулювати конфлікт, і це вносить корективи.
Те ж саме можна сказати й про польових командирів сепаратистів, які намагаються добитися злагодженості дій своїх сил, а ще консультуються з російськими політиками, які підтримують ідею формування Новоросії.
Однак вже зараз міста, які за останні місяці майже блискавично перетворилися на "столиці народних республік", а потім дуже швидко на укріпрайони, масово покидають мирні мешканці. Навіть незгода з "прокиївською" чи навпаки "прокремлівською" версіями причин конфлікту на Сході, змушує людей бути однаковими в одному.
Вони розуміють, що настав час тікати.