Війна змінює відстань і час. Цього тижня з Донецька до Маріуполя вирушили три поштові автомобілі. Повезли газети й листи за липень, пише у своєму репортажі ВВС Україна.
Донеччанка Галина мешкає неподалік залізничного вокзалу. Наприкінці липня її будинок постраждав під час обстрілу: снаряд влучив до квартири на дев'ятому поверсі. Квартира Галини - на третьому. В день обстрілу жінка втекла до передмістя Донецька, але вже ввечері повернулася. Так само зробили й більшість інших мешканців будинку.
"Світло дали через день, вода є. Можна жити. Тепер прислухаємося до кожного різкого звуку. Коли хтось несе вибивати килими на подвір'я, на нього всі кричать", - каже Галина.
Поруч - приватні будинки, кілька з них зруйновані. Є ділянка, де один господар розпочав будівництво дорогої садиби. Галина каже, що в ці дні чує грюкіт інструментів: робітники перекривають дах і весело перемовляються.
"Там стріляють, а вони будуються. Це - паралельний Донецьк", - змальовує мешканка життя поруч із районом бойових дій.
Ще один донеччанин, пенсіонер Микола Миколайович, звик робити покупки на ринку "Привокзальний". Не відмовляється від цієї звички й зараз, хоча територія навколо регулярно потрапляє під обстріл.
"Коли тихо, людей на ринку багато. Там завжди дешевше можна купити. З людьми побалакаєш, новини дізнаєшся. Ось помідорів узяв, дружина попросила", - пояснює пенсіонер.
У місті чути канонаду, вулицями їздить бронетехніка та озброєні люди, на автостанції "Трудівська" лежать снаряди, які не розірвалися.
Від вибухової хвилі вилітають шибки, мешканці околиць спускаються до підвалів, офіси і торговельні центри припиняють роботу, - але "паралельний Донецьк" живе за власним розкладом. Тут ходять на ринок, до перукарні, їздять на дачі і загоряють на березі Кальміуса.
Окопи і траншеї
Два тижні тому городяни схвильовано ділилися новиною про те, начебто в центрі міста поблизу студентських гуртожитків, де розташувалися бойовики, з'явилися окопи.
Але міська рада спростувала інформацію: "окопи" виявилися траншеями, що їх підготувала тепломережа для заміни труб. У Донецьку продовжують латати труби, саджають квіти, включають фонтани. Вулицями їздять тролейбуси і автобуси, хоча поняття "пробки" і "час пік" зникли.
У четвер двоє працівників "Зеленбуду" були поранені під час обстрілу центра міста. В цей момент комунальники підстригали траву на узбіччі.
Гордість місцевої влади - велосипедні доріжки в центрі - випробовують любителі покататися. Олександр, директор із виробництва однієї з невеликих приватних компаній, пересів на велосипед після того, як із гаража сусідньої фірми сепаратисти забрали всі авто. Підприємець заховав власний транспорт і дістається до роботи, крутячи педалі. Каже, так само вчинили деякі його колеги.
Війна змінює відстань і час. Цього тижня з Донецька до Маріуполя вирушили три поштові автомобілі. Повезли газети й листи за липень. Раніше протягом місяця доставка пошти через "українсько-український" кордон була неможлива.
Продуктів в місті ще вистачає, але деякі вже стають дефіцитом. Закрила свою мережу донецька кондитерська компанія, яка виготовляла торти і тістечка: попит на солодкий товар різко впав. Бідкаються не лише ласуни. Заборона продавати алкоголь під час "комендантської години" не подобається любителям випити в будь-який час доби.
Товаром підвищеного попиту стали стартові пакети операторів мобільного зв'язку life:) та "Київстар" - після того, як на день "лягла" мережа найпопулярнішого в місті оператора МТС. Стартові пакети тепер продають по 100 гривень - замість 15.
Працюють лікарні і дитсадки, хоча персоналу не вистачає: дедалі більше людей беруть відпустки чи звільняються та залишають місто.
"У нашому дитсадку за один день із шести співробітників звільнилися чотири, - розповіла вихователька закладу в Будьонівському районі міста. - Але батьки приводять дітей, вважають, що їм у дитсадку безпечно".
"Паралельний Донецьк" - це люди, які за жодних обставин не залишать місто.
"Постійно телефоную своїм батькам і бабусі, які мешкають у Петровському районі. Там стріляють щодня, вибухи такі сильні, що неможливо почути у слухавці рідних. Серце завмирає, коли після "бабах!" зникає голос. Думаєш найгірше", - розповідає донеччанин Євген, який тимчасово виїхав із міста.
"Нещодавно говорив із мамою. "Все гаразд, синку, ми з татом вийшли з підвалу. У сусідів фугас на город потрапив. Зараз тихо, я на кухні, огірки консервую", - каже мама. Наші батьки - вони невиправні оптимісти", - каже Євген.
Джерело: ВВС Україна