Картопля по 1 грн, дискотека 1980-х й американські спостерігачі.
Донецький журналіст Раміль Замдиханов відвідав так звані вибори ДНР в столиці Донбасу і описав свої відчуття і ставлення до них місцевих жителів, пише журнал Корреспондент у №44 від 7 листопада 2014 року.
В суботу, 1 листопада, побоювання багатьох донеччан про те, що ці вихідні виявляться особливо неспокійними, почали підтверджуватися. Сильна канонада чулася в місті із самого ранку. І це після майже десяти днів відносного затишшя.
Взагалі-то останнім часом жителі Донецька окреслили для себе кілька дат, в які місто бомбитимуть обов'язково і на совість.
Першу пов'язували з днем після виборів до Верховної Ради. Аргумент за – так було завжди. Особливо добре пам'ятають тут кардинальну ескалацію АТО відразу після завершення президентських виборів в Україні. Але після того як нічого екстраординарного на минулому тижні не сталося, актуальними стали вихідні, що наближалися. Особливо неділя – день, коли мали відбутися незаконні з точки зору Києва вибори голів самопроголошених республік і депутатів їхніх «народних рад».
Жителька Донецька: Не дадуть проголосувати, не дадуть! Ось побачите. А ще ці приїхали, спостерігачі. Безсовісні. З Америки. Самі бомблять і самі приїжджають
«Не дадуть проголосувати, не дадуть! – з приреченою переконаністю каже в суботу ввечері сусідка, змітаючи на купу біля під'їзду опале листя. – Ось побачите. А ще ці приїхали, спостерігачі. Безсовісні. З Америки. Самі бомблять і самі приїжджають».
Тривожне відчуття посилюють небувалої потужності колони військової техніки, які заходять в суботу в Донецьк. До півсотні тентованих КамАЗів вишиковуються на вулицях, при цьому, правда, не особливо заважаючи руху решти транспорту. Але такого скупчення озброєнь не було навіть влітку.
«Отже, завтра точно щось трапиться», – вирішує громадська думка в розмовах на вулицях і в соціальних мережах.
Але ранок неділі виявляється напрочуд тихим, спокійним і сонячним. Навіть звичної приглушеної канонади, яка давно стала акустичним фоном, не чути. Донецьк сповнений звичними і навіть забутими мирними звуками. Стає зрозуміло, що «вибори» відбудуться і ніякі зовнішні обставини в цей день їм не завадять.
Перші охочі проголосувати чекають відкриття виборчих дільниць із самого ранку. Ще біля зачинених дверей там виникають черги. Пізніше народу стане ще більше
Перші охочі проголосувати чекають відкриття виборчих дільниць із самого ранку. Ще біля зачинених дверей там виникають черги. Пізніше народу стане ще більше. Атмосфера чимось нагадує ту, що була тут 11 травня, під час так званого референдуму. Але люди тоді і зараз різні. Якщо навесні до урн для голосування йшло населення в стані ейфорії, то восени це вже втомлені мешканці міста, які пережили жахи війни, обстріли, втрати.
Більшість виборчих дільниць відкрито у школах. Так було і в мирний час, але тоді школи не вважалися однією з пріоритетних цілей для артилерійських розрахунків. Минуле літо показало, що координати навчальних закладів добре відомі навідникам, – снаряди на дахи навчально-виховних комплексів лягали майже не хиблячи. Через це навігація, що роз'яснює, як пройти до виборчої дільниці, тепер майже завжди збігається з покажчиками Сховище.
Чутно музику – переважно патріотичну, радянського періоду, що чергується з «дискотекою 1980-х». Подекуди виступають живі виконавці – козачі колективи користуються особливим успіхом
Але в неділю дві реальності – війна і мир – справді здаються паралельними. Страху і небезпеки потрапити під обстріл не відчувається. Люди йдуть на дільниці сім'ями з дітьми. Чутно музику – переважно патріотичну, радянського періоду, що чергується з «дискотекою 1980-х». Подекуди виступають живі виконавці – козачі колективи користуються особливим успіхом.
«Нічого не бійтеся, все буде спокійно, – невисокого зросту чоловік за 50 все таки вважає за потрібне голосно заспокоїти невеликий жіночий колектив, що довірився йому. Чи то родички, а скоріше сусідки. – Росія сказала, що якщо хоч один постріл з вашого боку буде в цей день – засиплемо все Іскандерами!»
Віра в те, що Росія захистить, тут все ще є дуже сильною
Що таке Іскандери, жінки, швидше за все, не знають, судячи з усього, не дуже уявляє собі це і їхній неформальний лідер. Але віра в те, що Росія захистить, тут все ще є дуже сильною. Навесні багато тих, хто голосував на референдумі 11 травня, вірили, що не тільки захистить, а й візьме до себе під крило за прикладом Криму. Сьогодні практично всі розуміють, що вибиратися доведеться поодинці. Як саме – поки не уявляють. Здається, що не знають цього і нагорі.
Виборчу дільницю охороняє лише пара чоловіків у камуфляжі. Виглядають вони досить суворо, напевно, тисне усвідомлення важливості покладеної на них місії. Зі зброї тільки гумовий кийок у того, хто молодший. Старший за віком чіпким поглядом оглядає дільницю. Але тут лише знайома за численними попередніми виборами суєта. Ніяких ексцесів немає і, схоже, не передбачається.
«Голосувала за [Олександра] Захарченка, – відповідає на моє запитання виборниця середніх років. – Може, хоча б він зуміє зупинити війну. Я взагалі не в цьому районі живу. Тут у сестри зупинилася, он вона досі голосує. А мого будинку немає – згорів від снаряда».
Вона говорить про це абсолютно без спроби розплакатися, спокійно, навіть очі не стають вологими. Мабуть, вже змирилася.
«Прем'єр-міністр» ДНР із самого старту вважався безумовним фаворитом. Навіть більше, дуже багато хто сам ці вибори сприймав як спосіб переодягнути людей, які де-факто очолюють самопроголошену республіку, з військової форми в цивільне. На це вказують і критики «виборчого законодавства», що приймалося в прискореному режимі. Вони ж звертали увагу на те, що «центрвиборчкомом» від участі у виборах було з різних причин усунуто багато осіб і політичних сил, які від початку мали ненульовий рейтинг у виборців, наприклад комуністи.
Чи буде сприйнята така спроба зміни гардеробу іншими сторонами та учасниками процесу щодо стабілізації ситуації в регіоні? Поки що Київ і Брюссель жорстко налаштовані не визнавати ні підсумки виборів, ні сам факт голосування. А підтримка Росії досі зводиться лише до схвальних заяв у Facebook на сторінці їхнього зовнішньополітичного відомства.
Головним мотивом тих, хто голосував, як відзначали численні спостерігачі, була навіть не легітимізація самопроголошеної влади, а персональний протест проти військових дій у регіоні
Втім, здавалося, що переважна більшість тих, хто 2 листопада йшов на вибори, найменше була стурбована стороннім схваленням чи осудом їхнього вчинку. Головним мотивом тих, хто голосував, як відзначали численні спостерігачі, була навіть не легітимізація самопроголошеної влади, а персональний протест проти військових дій у регіоні. Виражений єдино доступним мирним способом.
Як колись по всій країні, до урн йдуть переважно представники старшого покоління. Але є й молодь. Групами по п'ять-сім осіб до виборчих дільниць підходять представники збройних формувань «республіки». Деякі з автоматами, на приклади яких намотані кровоспинні джгути. Втім, в Донецьку до вигляду «людини з рушницею» вже звикли – нервозності у тих, хто стоїть поруч, це вже не викликає.
На дільницях утворюються пристойного розміру черги з охочих проголосувати. Спортзали шкіл і фойє установ забиті юрбами, іноді хвіст черги виходить на вулицю. Судячи за швидкістю руху людського потоку, чекати отримання бюлетеня потрібно до півгодини, не менше. В принципі процедура голосування передбачала можливість віддати свій голос за кандидата чи партію по інтернету. Але переважна більшість все ж вважала за краще зробити це по-старому, власноруч поставивши позначку в бюлетені.
У дворі однієї з дільниць стоять дві вантажівки, з яких торгують овочами – картоплею, морквою і цибулею. Ціна в 1 грн створює певний ажіотаж
У дворі однієї з дільниць стоять дві вантажівки, з яких торгують овочами – картоплею, морквою і цибулею. Ціна в 1 грн створює певний ажіотаж, незважаючи на те, що це лише на 2 грн дешевше, ніж на ринку, розташованому за 500 м від місця голосування. Пізніше саме ця торгівля буде витлумачена як певна виборча технологія на виборах. Навіть якщо це й так, то організатори заходу явно перестрахувалися – люди прийшли б і просто так.
По радіо повідомляють, що в сусідньому Луганську час роботи дільниць через наплив охочих проголосувати продовжили до десяти вечора. У Донецьку цей захід виявився непотрібним. Уже приблизно до 18:00 на більшості дільниць черги зникли, вільно підійти до столика за бюлетенем міг будь-який виборець.
А десь у середині дня, незважаючи на сонячний ранок, небо раптом заполонили хмари і з неба несподівано повалив перший цього року сніг. Він лягав на ще зелену траву і не опале з дерев листя, через що картина за вікном невловимо нагадала останні кадри з відомого фільму Жан-Жака Анно. Коли великий і маленький ведмеді йдуть під снігопад зимувати в один барліг і глядач думає, що принаймні до весни нічого страшного з ними вже не станеться.
Втім, цьому відчуттю судилося протриматися недовго. Сніг розтанув за півгодини. А вже у вівторок «інавгурація» глави ДНР Захарченка, який переміг, проходила під поновлення канонади артилерійської дуелі в районі аеропорту. Плани донеччан, які залишилися в місті і чекають вирішення конфлікту в евакуації, на те, що після виборів настане довгоочікуваний мир, знову виявилися відсунутими на невизначений термін.
***
Цей матеріал опубліковано в №44 журналу Корреспондент від 7 листопада 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.