Влітку багато хто пов'язував остаточне припинення бойових дій на Донбасі з початком зими.
Останні події ставлять під сумнів правильність цієї прикмети, пише донецький журналіст Раміль Замдиханов у колонці, опублікованій у №47 журналу Корреспондент від 28 листопада 2014 року.
Маршрутний автобус, що курсує між залізничним вокзалом та селищем Жовтневий, хоч і не виглядав абсолютно захищеним засобом пересування, але якимось чином вселяв своїм виглядом певний спокій. Здавалося, що відносно швидко проїхати район міста, який періодично обстрілювали, все таки безпечніше, ніж пройти цю відстань пішки. Минулого вівторка з'ясувалося, що це не так. Боєприпас розірвався поруч з автобусом у русі, внаслідок чого загинули два його пасажири та поранено вісім. Рядові жителі Донецька, які поспішали хто додому, а хто, можливо, на роботу.
Інтенсивність обстрілу міста в останні дні зросла багаторазово. Саме міста, адже не так давно бойова активність в Донецьку зосереджувалася переважно в районах, прилеглих до аеропорту
Інтенсивність обстрілу міста в останні дні зросла багаторазово. Саме міста, адже не так давно бойова активність в Донецьку зосереджувалася переважно в районах, прилеглих до аеропорту, або які безпосередньо виходять на напрями дислокації української армії – селище Піски або Мар'їнку. Решта міських кварталів лише вслухалася в низку віддалених залпів і приземлень, намагаючись зрозуміти, де і чим луплять цього разу. До слова, останнім часом стріляти почали з чогось важкого – досі такі виразні залпи були рідкістю.
Але в кінці минулого і на початку нинішнього тижня вибухи пролунали вже в тих місцях, де з літа встигли забути, як це – гучний тріск міни, що розірвалася, свист осколків, гуркіт руйнувань. Прилітало в район Смолянки, на Червоний Орач – топоніми, віддалені від руїн аеропорту на добрий десяток кілометрів і які лежать, по суті, в глибині міської межі. Як і слід було очікувати, обстріли неминуче призвели до людських жертв, зросла статистика яких почала знову нагадувати зловісну літню.
Почастішали влучення в життєво важливі об'єкти житлово-комунального господарства, причому їх кількість і точність наводять на думку, що говорити про випадковість не доводиться. Одного разу внаслідок руйнувань, викликаних бойовими діями, без води залишилося все місто, кілька разів – окремо взяті райони. На невеликий проміжок часу через неполадки в енергопостачанні зупинялися котельні. Поки що аварії досить швидко й успішно ліквідовують працівники донецьких комунальних служб, і тепло та вода знову надходять у будинки. Але як довго в нерівному протистоянні з артилеристами перемога буде на боці озброєних автогеном і розвідними ключами тепловиків, поручитися не зможе ніхто.
Втім, незважаючи на обстріл і терор, донеччани не готові і не поспішають перейматися ідеологією жителів військового або блокадного міста
Втім, незважаючи на обстріл і терор, донеччани не готові і не поспішають перейматися ідеологією жителів військового або блокадного міста. Спантеличені ймовірним швидким блокуванням своїх банківських карток, не маючи масової можливості перереєструвати їх терміново, а тим більше перевести в готівку суми, які на них зберігаються, власники електронних гаманців кинулися в магазини, щоб перевести гроші в товари.
Полиці великих супермаркетів, які торгують промисловими товарами та одягом, помітно спорожніли, а до кас вишикувалися великі черги. Магазини відомої мережі, що торгує електронікою, раптом вирішили масово закритися на ремонт і влаштували з цього приводу щедрий розпродаж, через що були змушені навіть обмежити прохід покупців у свої зали, в яких, за чутками, йшла справжня боротьба за знижені в ціні телевізори.
Оскільки до закінчення терміну, встановленого Президентом України керівництву Нацбанку, залишилося добрі два тижні, ніяких обмежень в роботі банківських карток, так само як і рахунків приватних осіб і підприємств у Донецьку поки що немає. Все працює, як і раніше, і розплатитися шматочком пластику можна практично скрізь.
Зупинки і дошки оголошень в місті рясніють саморобними рекламками послуг. Найбільш популярні – ремонт та встановлення пластикових вікон. На другому місці – здача в оренду житла. Третя позиція – поїздки в пенсійний фонд, які в «континентальній» Україні цинічно назвали «пенсійним туризмом».
Після нововведень у порядок видачі пенсій маршрут донецьких пенсіонерів сильно ускладнився. Тепер просто перевести свої документи з будь-якого донецького районного пенсійного фонду в місто, що розташоване за кордоном АТО, уже мало
Після нововведень у порядок видачі пенсій маршрут донецьких пенсіонерів сильно ускладнився. Тепер просто перевести свої документи з будь-якого донецького районного пенсійного фонду в місто, що розташоване за кордоном АТО, уже мало. Слід отримати тимчасову реєстрацію, а заразом і переоформити про всяк випадок банківську картку, якщо вона була видана, не доведи господи, у Донецьку. Все це не тільки забирає більше часу, а й вимагає додаткових витрат. Як завжди, жорсткість заходів традиційно приводить лише до подорожчання способів їхнього подолання. За неперевіреними чутками, в окремих містах договірна вартість послуг з видачі довідки переселенця коштує від 500 грн.
Свою Повість про два міста запропоновано написати і студентам донецьких вузів. Тепер вони, як і їхні викладачі, повинні зробити непростий вибір. Залишитися вчитися і працювати в старих стінах або вирушити на місця нової дислокації, запропоновані київською владою. Як і слід було очікувати, розборки в науковому та викладацькому середовищі супроводжуються кровожерністю і кипінням пристрастей, яким позаздрили б бійці на передовій. Поки що протистояння старих і нових однойменних вузів привело до того, що студенти, які залишилися в Донецьку і яких виявилася більшість, лише сильніше зміцніли в своєму регіональному патріотизмі. Чи стояла така мета перед тими, хто задумав переїзд, невідомо.
Естафету непростого вибору – залишатися чи їхати – мабуть, потрібно підхопити і сім'ям, де є учні випускних класів середньоосвітніх шкіл Донецька, яких попереджають про ймовірну недійсність виданих їм атестатів. Але легко припустити, що дуже небагато батьків наважаться нині відправити своїх 16-річних нащадків в одиночну подорож по країні та світу.
У середині тижня в Донецьку випав перший сніг – традиційно через кілька днів після снігопадів у Києві та Москві. В середині літа з майбутніми зимовими опадами деякі політики пов'язували остаточне припинення бойових дій на Донбасі. Останні події в регіоні свідчать про те, що сумніватися в правильності ще однієї фенологічної прикмети є всі підстави.
***
Цей матеріал опубліковано в №47 журналу Корреспондент від 28 листопада 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.