Для того, щоб вижити, людям доводиться платити підприємливим посередникам.
Бойові дії на Донбасі поставили жителів регіону, котрі не покинули свої будинки, на межу виживання.
Без грошей, продуктів харчування та можливості вільно виїхати за межі окупованої території люди виживають за рахунок підприємливих земляків, які намагаються в таких умовах робити бізнес.
Bloomberg поспілкувався з місцевими жителями і дізнався про особливості життя в самопроголошених республіках.
Корреспондент.net наводить переклад статті американського видання під назвою: "Радянські методи виживання для українців на зруйнованих повстанських територіях".
Бійки в чергах
Проросійське повстання, яке палахнуло рік тому і в результаті якого загинули 6000 осіб, породжує економічну безвихідь в контрольованих «повстанцями» регіонах, які колись були промисловим центром України.
Тепер, коли їх земля перетворилася на територію стратегічного геополітичного протистояння, жителі самопроголошених республік в Луганській та Донецькій областях стикаються з труднощами навіть у найелементарніших і буденних питаннях.
Жителі одного села неподалік від сепаратистської цитаделі Луганська позбулися всіх можливостей для виживання, коли повстанці припинили виплати і роздачу допомоги.
Reuters
Звична картина для нинішнього Донбасу.
Тепер 61-річна Лідія змушена платити місцевим посередникам, щоб той забирав її пенсію в банку контрольованого урядом Харкова і привозив її через лінію фронту.
«Люди днями стояли в чергах, щоб отримати гроші від ополченців, а деякі навіть билися один з одним», - говорить Лідія, яка живе продуктами зі свого городу в селі Петровське, що в 63 кілометрах від української території.
Своє прізвище вона назвати відмовилася, побоюючись репресій. «Їм довелося стріляти в повітря, щоб люди розійшлися, коли гроші закінчилися».
Життя в цих самопроголошених проросійських республіках України сьогодні залежить від тіньової економіки, яка за рік війни розцвіла пишним цвітом в умовах перемир'я, ембарго і перебоїв з поставками.
Дефіцит вказує на ті труднощі, з якими стикаються повстанці і їхні кремлівські посіпаки у створенні якоїсь подоби порядку при спробах зміцнити свою владу. Все це також підкреслює величезні витрати, які у зв'язку з війною несе Київ, який починає переговори про реструктуризацію боргів.
Ніяких перспектив
Конфлікт знищив відносно комфортний рівень життя, який був досягнутий в регіоні за останні двадцять років.
Політична та військова невизначеність буде тільки погіршувати економічний стан регіону, поглиблюючи гуманітарну кризу.
Та сторона, яка в підсумку буде контролювати цей регіон, зіткнеться з величезними витратами. Тупикова ситуація може викликати масову міграцію поряд з «повільним і болючим» відновленням.
А якщо влада над цими регіонами поверне собі Україну, це може посилити надію на збільшення фінансової підтримки, а часті протести змусять уряд розщедрюватися на допомогу та інвестиції.
Поки в цих регіонах вкорінюються радянські методи виживання
Розквітає бізнес, пов'язаний з доставкою з України в сепаратистські республіки готівки, ліків і підгузників. Щоб задовольнити попит, кур'єри обходять блокпости і вигорілі танки.
Режим пропусків
Коли лютневе перемир'я втихомирило гарматну канонаду, українці в утримуваних повстанцями регіонах вступили в іншу битву - за гроші і основні продукти харчування.
Уряд у Києві тепер вимагає від людей пропуску на перетин кордону, щоб тримати сепаратистів на відстані, а через це багато громадян опинилися в безвихідному становищі, яке ще більше погіршується через загострення гуманітарної кризи.
За повідомленнями ООН, ситуація продовжує погіршуватися, оскільки з грудня утримувані повстанцями території позбавлені всіх виплат і послуг.
AP
Черги на Донбасі.
Щоб потрапити на контрольовану урядом територію, потрібен приблизно місяць на оформлення паперів. Тим, у кого немає пропуску, на дошках оголошень, на автобусних зупинках і в соціальних мережах пропонується маса варіантів.
Хтось намагається давати хабарі. За словами Костянтина, який відмовився назвати своє прізвище зі страху перед переслідуваннями, сума хабара сягає 1100 доларів за проїзд.
Але гроші не завжди дають потрібний результат. Навантажена горілкою, сигаретами та продуктами машина Костянтина застрягла на пропускному пункті, коли через стрілянину в офіцера служби безпеки були посилені заходи контролю.
«Кого б я не просив про допомогу, всі кажуть, що я можу забути про своє в вантажівці», - заявляє Костянтин.
В тур за грошима
У Донецьку, що є найбільшим містом в зоні конфлікту, ділові люди, користуючись зв'язками на прикордонних блокпостах, возять своїх клієнтів на мікроавтобусах за 65 кілометрів до Костянтинівки, що знаходиться на українській території.
Там люди можуть знімати гроші і відвідувати місцеві магазини для придбання різних товарів, від антибіотиків до дитячого харчування.
Якщо в Донецьку працюють магазини та ринки, то в інших містах, таких, як Дебальцеве, яке кілька тижнів перебував в облозі, брак відчувається у всьому.
Існує спеціальна послуга, що носить назву «пенсійний тур». Літніх людей возять в українські банки, щоб вони могли отримати свої пенсії, які становлять приблизно 1500 гривень (65 доларів). За це стягується плата у розмірі 300 гривень.
Ціни високі, тому що великі витрати, говорить Олег, який 36 годин їде з Петровського через Росію на українську територію для перереєстрації пенсіонерів, які платять по 2 тисячі гривень.
До початку бойових дій на цю поїздку йшло чотири години.
Новий кордон - нові побори
«Мені доводиться платити штрафи за незаконні перетину кордону, - говорить Олег, який відмовився назвати своє прізвище через характер своєї роботи. - Тепер ми шукаємо оптимальні маршрути».
Іноді такі мандрівники стикаються з протидією. Контрольований державою Маріуполь є гарячою точкою, де досить часто з'являються кур'єри з пачками банківських карт, щоб зняти гроші.
Шахти в Донецьку часто вибирають одного працівника, який відправляється в таку поїздку і знімає зарплати для своїх колег. Іноді вони стикаються з незадоволеними місцевими жителями, які не дуже раді таким гостям, каже 31-річний Едуард Горлов.
«Раз на два тижні маріупольські металурги отримують зарплату, причому в той же самий час, коли з Донецька приїздять автобуси з людьми, які знімають гроші, - каже Горлов, який працює слюсарем. – Біля банкоматів стоять черги по 50-100 чоловік, і часом трапляються сутички».
Для деяких тіньова економіка - рятувальний круг. Вони не зляться на високі розцінки, вони навіть вдячні за те, що їх повністю не відрізали
«Звичайно, це мені дорого обходиться, - каже Петрівна з Петровського (так у тексті - прим. пер.), що заплатила одну тисячу гривень за перереєстрацію своєї пенсії в іншому місті. - Але сама я зробити це не можу. Добре, що є люди, які займаються цією справою».